США інвестують у просування політики MAGA в Європі

Український уряд продовжує свою роботу над полегшенням процедури надання статусу осіб з інвалідністю внаслідок війни. Цю новину оголосив заступник голови Рівненської обласної військово-цивільної адміністрації, Сергій Подолін. Міністерство ветеранів внесло ініціативу про спрощення процедури подання та встановлення статусів інвалідів війни та членів родин загиблих військовослужбовців та військовослужбовиць. Раніше цей процес займав до 8 місяців, під час яких інваліди війни та родини загиблих не мали можливості скористатися державними пільгами. Однак тепер вони матимуть можливість отримати статус протягом 30 днів.

Отримати статуси можна буде двома способами. Крім того, ветеранам чи родинам загиблих не потрібно буде збирати жодних документів, це стане обов'язком компетентних органів та осіб. Розробляється система електронної подачі, а центри надання адміністративних послуг вже готові до цього. Міністерство ветеранів спільно з Міністерством цифрової трансформації вдосконалюють технічні можливості отримання статусів "в один клік". Цю систему планують впровадити найближчим часом. Спочатку електронну заяву буде доступною для військовослужбовців ЗСУ, Нацгвардії, ДПСУ, Нацполіції, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, які отримали інвалідність внаслідок бойових дій, а також для сімей загиблих захисників і захисниць цих же категорій.

Український уряд виявляє велику увагу до питань підтримки ветеранів та їх родин, що отримали інвалідність внаслідок війни. Ініціатива з полегшення процедури отримання статусу військово-інвалідної особи, яку оголосив заступник голови Рівненської обласної військово-цивільної адміністрації Сергій Подолін, свідчить про зростаючу увагу до потреб цієї категорії громадян.

Спрощення процедури подання та встановлення статусів інвалідів війни та членів родин загиблих військовослужбовців і військовослужбовиць дозволить значно скоротити час на отримання документів і відповідно, швидше надати допомогу тим, хто цього потребує. Впровадження електронної системи подачі заяв додасть зручності та ефективності у процесі отримання статусів для ветеранів та їх сімей.

Ці кроки свідчать про те, що Україна не лише визнає вагу внеску ветеранів у безпеку та захист країни, але й робить конкретні кроки для полегшення їхнього повсякденного життя та надання належної підтримки.

Національний банк України анонсував випуск пам’ятної монети номіналом 5 грн, присвяченої донорству крові. Цей символічний випуск має на меті висловити вдячність та повагу до людей, чиї благородні вчинки щодня рятують життя, підтримуючи здоров’я нації. Монета реалізується в обмеженій кількості — кожен покупець може придбати лише одну монету, що підкреслює унікальність і важливість цієї події.

Вартість монети на дату останнього продажу становить 165 грн, а всі кошти, отримані від її реалізації, частково спрямовуються на підтримку програм, пов’язаних із донорством крові в Україні. В НБУ наголошують, що ця монета є важливою даниною тим, хто безкорисливо ділиться частиною себе задля порятунку інших. Вона стає не лише грошовим знаком, але й символом єдності, особливо в умовах нинішніх випробувань, коли кожна доза крові може стати вирішальною для кількох життів.

На аверсі монети в центрі композиції зображена об’ємна крапля крові, яка оточує схематичні фігури людей, з’єднаних рукостисканнями. Від кожної фігури до центру кола рухаються стилізовані краплі крові. Вгорі розташований малий Державний Герб України, а також нанесені такі елементи: напис “УКРАЇНА” внизу під композицією, номінал і графічний символ гривні внизу праворуч, рік карбування (2024) внизу ліворуч від фігур, та логотип Банкнотно-монетного двору НБУ праворуч між фігурами.

На реверсі монети на дзеркальному тлі розташовано напис “ЖИТТЯ”, стилізований під систему для переливання крові з голкою.

Монета виготовлена зі сплаву нейзильбер (мідь, нікель та цинк), діаметр становить 35 мм, а тираж обмежений 50 000 штук.

Історія будівлі на вулиці Короленка, 33 (колишня Володимирська) розпочинається у 1912 році, коли Київська губернська земська управа вирішила збудувати нове представницьке офісне приміщення. Враховуючи важливість цього проєкту, було організовано конкурс серед архітекторів, який виграв один із найвідоміших зодчих того часу — Володимир Щуко. Архітектурне рішення, яке він запропонував, стало символом епохи та поєднувало кілька архітектурних стилів, що разом створювали неповторний вигляд будівлі.

Проєкт Щуко містив симетричний фасад, елементи барокового стилю та витончену мансарду, доповнену двоярусною баштою, яка нагадувала знамениті київські колокольні. Вражаюча конструкція мала не лише естетичну, але й практичну цінність, адже будівля була спроектована як важливий адміністративний центр. Перший камінь у фундамент поклала Ольга Столипіна, вдова відомого реформатора Петра Столипіна, а другий — сам прем'єр-міністр Російської імперії Володимир Коковцов.

Після 1934 року будівля стала резиденцією головних органів влади УРСР. Тут розміщувалися ЦК КП(б)У та ЦК комсомолу, а згодом – органи держбезпеки. Під час німецької окупації приміщення використовували гестапівці. У його стінах перебували радянські підпільники, українські патріоти та відомі дисиденти, серед яких Василь Стус, Олена Теліга, Іван Світличний.

Не менш цікава й доля Сергія Корольова: юний майбутній конструктор космічних кораблів отримав тут у 1924 році документи, які дозволили йому продовжити навчання в Київському політехнічному інституті та зробили перший крок до видатної кар’єри.

Таким чином, будівля на Короленка, 33 стала свідком ключових подій історії Києва – від земських управ до профспілок, від радянських репресій до боротьби дисидентів, залишаючись значущим культурним та історичним об’єктом столиці.