США планують скоротити військову допомогу Україні у бюджеті на 2026 рік

Після завершення війни та відкриття кордонів Україна може зіткнутися з новим етапом еміграції, який значно відрізнятиметься від масового відтоку громадян у 2022 році. Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАН України Елла Лібанова наголошує, що цього разу структура міграції буде іншою. Якщо раніше значна частина емігрантів виїжджала вимушено через загрозу життю, то нова хвиля буде більш обдуманою та стратегічною.

За прогнозами фахівців, основну групу потенційних емігрантів становитимуть жінки та сім’ї з дітьми, які раніше вже покидали країну, і тепер вирішуватимуть, чи залишитися в безпечному середовищі закордоном, чи повернутися в Україну для відновлення побуту та бізнесу. Водночас зросте частка тих, хто виїжджатиме з економічних причин, шукаючи стабільну роботу, освіту або нові перспективи для професійного розвитку.

А от чоловіки можуть поїхати вже після скасування обмежень на виїзд. Лібанова пояснює це дуже прагматично: якщо дружина й діти за два-три роки в Європі встигли влаштуватися — є робота, житло, садок або школа, друзі, зрозумілі правила — а в самого чоловіка в Україні немає до чого повертатися (зруйноване житло, втрачена робота, відсутність сталого доходу), то логіка «я приєднуюся до сім’ї» стає сильною. Тобто ризик другої хвилі міграції після війни стосується насамперед чоловіків призовного віку, які зараз фізично не можуть виїхати, але захочуть возз’єднатися з родиною одразу після відкриття кордонів.

Це напряму б’є по демографії й ринку праці. Інститут демографії вже давно попереджає: Україні й так бракуватиме робочих рук після війни, а додатковий від’їзд працездатних чоловіків ускладнить відновлення інфраструктури й економіки.

Паралельно, за межами України, зростає політичний тиск довкола теми українських біженців, особливо чоловіків. У багатьох країнах ЄС суспільне ставлення до українців поступово стало жорсткішим у порівнянні з першим роком повномасштабного вторгнення: допомога більше не сприймається як «безумовний обов’язок», а тема «хай повертаються і воюють» дедалі частіше використовується популістами. Це особливо помітно в Польщі.

Колишній прем’єр Польщі Лешек Міллер публічно заявив, що «є одна зброя, якою Польща може допомогти Україні» — повернути в Україну українських чоловіків призовного віку, які залишилися в ЄС, і навіть допустити, що польські правоохоронці могли б затримувати таких українців і передавати їх назад. Він стверджує, що «дивно бачити, як мільйони молодих чоловіків не воюють за свою країну». Ці слова вже викликали різку реакцію, зокрема з боку української сторони, яка називає таку риторику провокаційною.

Тобто маємо дві зустрічні тенденції:– усередині України після перемоги може статися цілком раціональний від’їзд частини чоловіків до сімей у ЄС;– у самій Європі дедалі голосніше лунають політичні заклики, що ці чоловіки «мають повернутися воювати», а не залишатися за кордоном.

І це вже не лише емоції, а фактор безпеки й відновлення країни. Бо якщо після війни одночасно відкриваються кордони й частина працездатних чоловіків виїжджає, Україні буде складніше відбудовувати міста, де житло зруйноване, а робочих рук не вистачає. Саме це Лібанова називає ризиком другої міграційної хвилі.

Розслідування журналістів та активістів виявило значні розбіжності між офіційними деклараціями Вихора та його реальним майновим станом. Виявлені активи, які включають елітну нерухомість, дорогі автомобілі та значні фінансові заощадження, викликали обурення серед виборців та представників громадянського суспільства.

32-річний молодий мільйонер – заступник голови фракції Слуга Народу в Київській обласній раді Станіслав Вихор живе на 8 тис. грн на рік і водночас декларує багатомільйонні активи.

При цьому Станіслав Вихор має:

Ринкова вартість таких обʼєктів сьогодні починається від 15 млн гривень.

НАЗК зацікавить й те, що попри відсутність будь-якого офіційного прибутку Вихор зміг наскладати:

Сумарно за курсом валют збереження Вихора становлять 6 млн грн готівки.

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення закрити кримінальне провадження проти Олександра Нагорського, начальника управління Міноборони України. Його звинувачували в розкраданні значних сум — близько 1,5 мільярда гривень, які були виділені на закупівлю артилерійських снарядів для Збройних сил України. Попри серйозність обвинувачень, справа не дійшла до розгляду по суті. Причиною цього стала дія так званих «правок Лозового», які передбачають, що обвинувальний акт не може бути поданий, якщо досудове розслідування завершено з порушенням встановлених термінів.

Початкове розслідування у справі Нагорського велося Службою безпеки України, і згодом матеріали справи кілька разів передавалися між різними органами, включаючи Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. За таких умов справа не мала шансу на ефективний розгляд, оскільки зміни в законодавстві забезпечили правову можливість для її закриття.

Цей випадок не поодинокий. Лише минулого тижня ВАКС закрив справу про розкрадання 11,8 млн грн в «Укрзалізниці», застосувавши ту саму норму. Юристи та антикорупційні організації неодноразово закликали парламент скасувати пункт 10 статті 284 КПК, адже він фактично дозволяє уникати відповідальності підозрюваним у корупції через процесуальні формальності. Верховна Рада вже кілька разів відхиляла такі ініціативи, що вигідно фігурантам гучних справ.

«Правки Лозового» стають інструментом уникнення відповідальності, підкреслюють експерти. Водночас закриття таких справ підриває довіру суспільства до правоохоронної та судової системи, особливо під час війни, коли ефективність витрат державних коштів і прозорість закупівель критично важливі.

Судові процеси доводять: навіть масштабні фінансові порушення у сфері оборони можуть залишитися без покарання через бюрократичні лазівки. Антикорупційні організації закликають законодавців терміново виправити ситуацію, щоб уникнути повторення подібних випадків.

Проблема також полягає у відсутності чіткої координації між СБУ, САП та ОГП, що створює додаткові затримки у розслідуваннях. Експерти зазначають, що поки пункт 10 статті 284 КПК діє, корупційні справи будуть системно закриватися, навіть якщо доказова база достатня для судового розгляду.

Загалом ситуація демонструє слабкість антикорупційної системи та необхідність реформування процесуальних норм, щоб уникнути зловживань і забезпечити ефективне переслідування винних.

Петиція до президента про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери здобула вражаючу підтримку, набравши 25 тисяч голосів за ледь три дні. Це важливий сигнал українського суспільства щодо необхідності активної мобілізації кадрів у ключових сферах державного управління та правоохоронної системи.

Зокрема, ініціатор петиції висловив пропозицію надати перевагу прийому на роботу в державні, комунальні структури та правоохоронні органи особам, які демобілізувалися з Збройних Сил України після розпочаття повномасштабної війни. Це не лише стимулюватиме реінтеграцію військовослужбовців у мирне життя, але й забезпечить підвищення кваліфікації та професійну підготовку кадрів у сфері державного управління.

Цікаво, що попередня подібна ініціатива від народного депутата Дубінського зіткнулася зі значною відмінністю у часових рамках та рівні підтримки. Петиція №22/204852-ЕП, що стосувалася мобілізації депутатів і чиновників, набрала необхідну кількість голосів протягом 87 днів, і то лише завдяки підтримці великих телеграм-каналів. Цікаво відзначити, що хоча ця петиція перебуває "на розгляді" президента Зеленського вже 4,5 місяці, її реалізація поки що залишається у сфері обговорення.

Дані порівняння свідчать про зміну в уявленнях громадян щодо необхідності мобілізації кадрів у сфері державного управління. Якщо восени 2023 року українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то тепер, навіть з урахуванням необхідності авторизації, подібні петиції набирають необхідну кількість голосів за лічені дні, свідчачи про зростання свідомості та активності громадян у важливих питаннях державного будівництва.

Українська громада віддавна виявляє зацікавленість у покращенні діяльності державних установ та правоохоронних органів. Швидкість з якою набирається підтримка петиції про мобілізацію кадрів бюджетної сфери, а також порівняння з попередніми ініціативами, свідчать про зростання усвідомленості громадян щодо важливості залучення досвідчених фахівців до роботи в державних структурах. Надання переваги в прийомі на роботу військовим, які демобілізувалися, також відображає бажання сприяти їхній реінтеграції в цивільне життя та підтримувати їхню професійну адаптацію. Ці позитивні тенденції свідчать про активну громадянську позицію та готовність українців до змін у системі державного управління на благо країни.