Стерненко після замаху на нього пообіцяв помститися

На Куп’янському напрямі, хоча російські війська мають істотну перевагу на землі та в повітрі, вони вперто б’ються чолом в українську оборону. Костянтин Машовець, військовий оглядач, з іронією пропонує розглянути цей передовий досвід як модель для інших ділянок фронту. Однак очевидно, що противник зіштовхнувся з певними труднощами. Спроби російського командування "розгорнути успіх" у районі сіл Табаївка та Крохмальне за допомогою 2-ї "Таманської" мотострілецької дивізії 1-ї "Гвардійської" танкової армії не виявилися успішними. Їхні спроби просунутися в бік флангу та тилу українських підрозділів, що утримують рубіж Іванівка – Котлярівка, зазнали невдачі. Навіть альтернативна тактика, направлена на сіла Піщане, зіткнулася із запереченням ЗСУ. Більше того, позиції противника у цих районах не сприяють організації ефективних наступальних дій через перевагу висот українських військ. Будь-яке збільшення концентрації сил противника стає очевидним для українських військ, які завдають уражень та ускладнюють процеси розгортання. Підрозділи 15-го мотострілецького полку та 1-го танкового полку 2-ї мотострілецької дивізії російського ворога, які намагаються просуватися, зіткнулися з серйозними труднощами. Командування противника планує підсилити свою ударну групу додатковими силами і засобами, що може призвести до серії акцентованих атак вздовж дороги Куп’янськ – Сватово.

Поза обговореним районом, триває активна діяльність "ворушок" на північ від села Синьківка та на північний захід від нього. Військові підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади, підсилені відділами 138-ї окремої мотострілецької бригади об'єднаних у складі 6-ї загальновійськової армії противника, продовжують намагатися прорватися вздовж річки Оскіл та залізниці, що йдуть з півночі, уздовж загального напрямку від Синьківки до Петропавлівки на лівобережну частину Куп'янська та дороги Куп'янськ – Сватове. Проте їхні спроби мають свої особливості. Вони намагаються "протиснутися" через оборону ЗСУ, діючи з лісистої місцевості південніше Лимана Першого, але кожен раз, коли вони виходять на відкриту місцевість, зазнають щільного вогневого ураження. Навіть у випадках, коли передові підрозділи цих двох бригад змушені залишити свої винесені вперед спостережні пункти та позиції відділень. Командування противника на цьому напрямку намагається діяти незвичайно та нестандартно, постійно змінюючи напрямки атак і штурмів — то західніше від Синьківки, то східніше (від Вільшани), то навіть "через ліс", а іноді навіть проводячи одночасні атаки, але раз за разом зіштовхуються з густим вогнем ЗСУ. Я розумію, що причинами їхньої невдачі можуть бути різні фактори, проте цікаво, скільки ще резервів противника зітратить командування 6-ї Загальновійськової армії на ці невдачі, перш ніж вони зрозуміють (чи пригадають) одну просту істину, яку їм викладали у відповідних, очевидно, ще радянських військово-навчальних закладах? У противника достатньо сил і засобів, перевага у повітрі та артилерії є, але їхні наступи знову й знову призводять лише до прямих атак "на вижимання". Як кажуть, "хазяїн — барин", і це також відображається на їхній стратегії. Було б корисно розповсюдити цей передовий досвід 6-ї Загальновійськової армії на інші напрямки та ділянки фронту.

Противник продовжує активні дії на Куп'янському напрямку, намагаючись прорватися через оборону ЗСУ.Російські війська, незважаючи на перевагу в озброєнні, стикаються зі складнощами при спробах наступу.Командування противника намагається змінити тактику дій та здійснює невдачні атаки з різних напрямків.Наступ противника не дає бажаних результатів через ефективну оборону та відсутність успішних стратегій.Важливою є подальша передача передового досвіду української армії на інші ділянки фронту для успішного відбиття атак противника.

Після розголосу, спричиненого корупційним скандалом, пов'язаним із так званими «плівками Міндіча», Андрій Єрмак оголосив про свою відставку з посади керівника Офісу Президента України. Це рішення стало результатом серйозних суспільних та політичних наслідків, які викликала публікація записів, на яких фігурують високопосадовці, включаючи найближчого соратника президента.

«Плівки Міндіча», які з'явилися у медіапросторі, стали об'єктом широкого обговорення, викликавши обурення як серед громадськості, так і в політичних колах. Вони містять аудіозаписи, де обговорюються корупційні схеми, зокрема маніпуляції з державними ресурсами та вплив на важливі рішення, що мали місце на високому рівні влади. Цей скандал спричинив значний резонанс і посилене суспільне обурення щодо стану боротьби з корупцією в Україні.

Зараз, ймовірно, Зеленський планує залишити керування Офісом президента у технічному форматі, передавши аналітичні функції іншим структурам. Потенційними кандидатами на тимчасове очолювання ОПУ називають заступника керівника Ігора Брусила та керівницю апарату Марію Вітушок.

Ведернікова також звертає увагу на затягування зміни низки голів обласних державних адміністрацій та на те, що на посаді залишається голова Фінмоніторингу Філіп Пронін, який, за даними джерел, блокує розслідування НАБУ. Основним аргументом Зеленського, за інформацією ЗМІ, є відсутність підозри проти людей із оточення Єрмака: «Нехай спочатку НАБУ та САП доведуть, що всі навколо – корупціонери».

Нагадаємо, 28 листопада НАБУ провело обшуки у помешканні Єрмака в межах іншого кримінального провадження. Його пов’язують із «плівками Міндіча», де фігурує під прізвиськом «Алі-Баба», нібито даючи вказівки правоохоронцям щодо тиску на антикорупційні органи.

Ексочільник прокуратури Харківської області, а нині прокурор Олександр Фільчаков, за даними журналістських розслідувань, міг бути причетним до сумнівної приватизаційної схеми, унаслідок якої державне підприємство «Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації» перейшло у власність бізнесмена Ярослава Костенка. Імовірна оборудка, що відбулася у 2021 році, викликає запитання щодо прозорості торгів і справжніх мотивів сторін.

Державне підприємство, про яке йдеться, володіє масштабним майновим комплексом: майже 9 тисяч квадратних метрів землі у постійному користуванні, 12 об’єктами нерухомості, автомобільною технікою та тисячами одиниць необоротних активів. Тільки річний податок на землю перевищував 1,7 мільйона гривень, що свідчить про значну економічну вагу інституту.

За даними джерел розслідувачів, Костенко попередньо узгоджував «комбінацію» з керівництвом регіонального відділення Фонду держмайна, а сам процес сопровождувався регулярними дзвінками Фільчакова з проханням посприяти оформленню угоди. Костенка в Харкові відкрито описують як фінансового оператора місцевих еліт: на нього оформлені низка шинних бізнесів, будівельні компанії, нерухомість у столиці, а його житлом і автопарком, за словами інсайдерів, користуються посадовці силового блоку.

Це не перший публічний скандал навколо прокурора. У 2011 році журналісти зафіксували заяви підприємця Юрія Скрипки про вимагання 150–200 тисяч гривень у «прокурорський фонд», за який нібито купили автомобіль Skoda Octavia для Фільчакова. Після розголосу прокурор пішов на підвищення, а заявник опинився в СІЗО.

Новий масив запитань до Фільчакова з’явився і під час повномасштабного вторгнення. У перші тижні війни прокурор, за інформацією джерел у силових структурах, виїхав на Закарпаття, а згодом працював дистанційно з Дніпра, отримуючи службову документацію для підпису виїзним способом. Паралельно в інформаційному полі з’явилося іміджеве інтерв’ю, яке експерти назвали спробою «перезавантаження репутації».

У матеріалах розслідувачів згадуються й давні контакти Фільчакова з колишнім прикордонником Вадимом Слюсарєвим, який перед війною виїхав до Росії, а згодом оформив на себе завод «Рапід» і вивіз частину активів в Угорщину. Їхня комунікація, за даними джерел, почалася ще в роки спільної роботи на дергачівському напрямку, критичному для контрабандних потоків.

Попри численні конфлікти й публічні претензії, нині Фільчаков обіймає посаду заступника начальника відділу процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури. Його родина володіє нерухомістю вартістю понад 3,25 млн гривень, декларує майже 1,9 млн готівкою, користується преміальними авто, що записані на третіх осіб, а сам прокурор пересувається містом на броньованому Toyota Land Cruiser 300, який відсутній у декларації та не значиться службовим транспортом.

Окрему увагу розслідувачі звертають на незадекларований будинок у Холодногірському районі Харкова, оформлений на тещу прокурора, і епізод із раптовим зникненням броньованого авто з-під будівлі прокуратури після публічного розголосу.