Суд у Львові виніс вирок у резонансній справі про вбивство в орендованій квартирі

Національне агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) завершило процедуру конкурсу на призначення управителя для арештованого торговельно-офісного центру «Гулівер» через систему Prozorro. Першочергово цей об'єкт був переданий в управління АРМА ще у 2017 році у рамках кримінального провадження, яке стосувалося незаконного привласнення активів державних банків особами, наближеними до екс-президента Віктора Януковича.

Протягом цього часу основним завданням АРМА було забезпечення належного збереження майна та його управління до остаточного визначення правового статусу активу в межах кримінального розслідування. З огляду на значущість ТРЦ «Гулівер», як одного з найбільших комерційних об'єктів у столиці, агентство поставило перед собою завдання не тільки ефективного управління, але й забезпечення прозорості процесу, аби майно було максимально захищене від можливих спроб незаконного впливу.

Наразі суди ухвалили рішення, які встановили, що частка у власності ТРЦ належить державним банкам-кредиторам, а не особам, пов’язаним із Януковичем. У зв’язку з цим АРМА припинило конкурс із пошуку нового управителя, фактично повернувши актив державі.

За інформацією порталу biz.nv.ua, «Гулівер» є одним із найбільших торговельно-офісних комплексів столиці та тривалий час був предметом судових суперечок щодо права власності. Витоки справи сягають 2018 року, коли комплекс було арештовано та передано в управління АРМА. Того ж року компанія ТОВ «Три О» розпочала управління ТРЦ і в період із 2018 по 2021 рік перерахувала до державного бюджету 8,2 млн грн.

У жовтні 2024 року АРМА оголосило конкурс на відбір управителя ТРЦ із умовою щомісячного гарантійного платежу у розмірі 17,388 млн грн. Спершу переможцем було визначено ТОВ «БК Міленіум», однак 23 січня 2025 року агентство відхилило результати конкурсу через виявлені порушення. Компанія «БК Міленіум», зареєстрована у грудні 2017 року, спеціалізується на управлінні нерухомістю. Кінцевим бенефіціаром і керівником є Володимир Мєчов.

Завершення конкурсної процедури та повернення ТРЦ «Гулівер» під контроль держави стало важливим кроком у відновленні належного управління активами, здобутими незаконним шляхом, та гарантує збереження майна для державних банків та громади.

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.