Суддя ВАКС “вибила” собі півмільйона компенсації через карантин

Під час судових засідань з’явилися нові обставини, які спростовують звинувачення, що нібито стосувалися постачання низької якості форм МОУ в "справі Гринкевичів". Наразі Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) визнало свою участь у розслідуванні, проте вже не з підозрою стосовно Ігоря Гринкевича. Справа має два основні аспекти: перше — це "розкрадання коштів МОУ у контексті угод про постачання форми". Однак ці звинувачення не підтвердилися, і Державне бюро розслідувань замінило їх статтею "шахрайство", аргументуючи це неналежною якістю форми, поставленої Гринкевичами для Збройних Сил України (ЗСУ). Проте, за документами МОУ, товар від львівських підприємців, з якими працювали Гринкевичі, не викликав жодних скарг або рекламацій.

Судові засідання у справі розкривають нові деталі стосовно звинувачень щодо нібито пропозиції Гринкевича хабаря у 500 тисяч доларів посадовцю ДБР, заступнику голови Головного служби з питань боротьби з корупцією (ГСБК). Виявляється, що в комунікації між Гринкевичем і посадовцем ДБР діяв посередник, який мав зв’язки з керівництвом Бюро. У листуванні між ними фігурує згадка про "спільних друзів", що свідчить про це. Тим часом, само ДБР уникає коментарів щодо того, чи саме посадовець спілкувався з Гринкевичем. За даними Реєстру судових рішень, ДБР розпочало розслідування компанії Романа Гринкевича, сина Ігоря, у жовтні 2023 року, проте до грудня того ж року жодних судових рішень у цій справі не було прийнято. Проте, в цей час ДБР заблокувало форму для ЗСУ, що ввозили Гринкевичі, на митному контролі, що могло призвести до порушення виконання оборонного контракту.

У березні виникла інформація, що НАБУ також вивчає матеріали справи, проте їхня роль не була конкретизована. Однак вони не ведуть розслідування за підозрою в неправомірних діях Гринкевичів. Варто зазначити, що Ігор та Роман Гринкевичі залишаються у СІЗО та вважають, що їхня переслідування є результатом "тиску на бізнес".

Згідно з наведеними вище даними, справа Гринкевичів виявляється складною та багатоплановою. Судові засідання розкривають нові деталі, які спростовують частину звинувачень, але одночасно виявляють нові аспекти, зокрема, стосовно пропозиції хабаря. Посередництво та відсутність чітких доказів у спілкуванні між Гринкевичем та посадовцем ДБР ускладнюють ситуацію. Дослідження НАБУ та ДБР продовжується, проте без прямих звинувачень Гринкевичів у неправомірних діях. У цілому, справа підкреслює важливість глибокого розслідування та необхідність чітких доказів перед вживанням будь-яких дій щодо звинувачених осіб.

Уважно спостерігають жителі Конча-Заспи за незвичайними подіями, що трапилися в їхньому елітному районі. Будинки, розташовані на території дитячого оздоровчого комплексу, стали об'єктом ремонту, але не простого ремонту, а витратного, якого навіть для елітних осель здається забагато. Ці будівлі належать прокурору Офісу Генерального прокурора Андрієву Андрію та його родині. Що цікаво, як саме сім'я прокурора змогла придбати такі нерухомість та хто з його колег їм у цьому допоміг і допомагає досі?

Згідно з містобудівною документацією, будівельний процес на території дитячого оздоровчого комплексу був заборонений, але це не завадило прокурору Андрієву та його співучасникам здійснити плани щодо будівництва та облаштування резиденцій у цьому ексклюзивному районі. Кримінальне провадження у київській поліції щодо обставин захоплення та забудови елітними котеджами території дитячого оздоровчого комплексу розпочато за ст. 190 Кримінального кодексу України через шахрайство в особливо великих розмірах.

З'ясувалося, що ЗАТ "Київгума", першочерговий власник території, опинилося в справі про банкрутство. Управителем було призначено особу на ім'я Кудляк, який почав незаконно відчужувати землю та недобудовані об'єкти на цій території, перетворивши їх на елітне котеджне містечко.

Заступник начальника Департаменту нагляду за дотриманням законів Національної поліції України, співробітники органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора, включаючи Андрієва Андрія Васильовича, відповідають за приховане допомагання у таких діях, за що отримали неправомірну винагороду у вигляді двох елітних будинків.

Поліція намагалася розслідувати цю справу, навіть накладаючи судовий арешт на ділянки, проте прокурор Київської місцевої прокуратури, який тепер обіймає посаду у Печерському районі, вирішив не співпрацювати із слідством, а допомогти колезі Андрієву.

Незважаючи на всі ці обставини, сам прокурор та його родина активно продовжують ремонт у заарештованих будинках і висловлюють подяку своїм друзям з місцевої прокуратури за надану підтримку.

Проте справи не обмежуються лише поліцією. Національне агентство з питань запобігання корупції розпочало перевірку можливого незаконного збагачення з боку прокурора, а Державне бюро розслідує факти недостовірного декларування та інші порушення. Схоже, що незабаром Андрієва чекають не новосілля, а запрошення до слідчого.

У висновку варто підкреслити, що дії прокурора Андрієва та його співучасників є прикладом порушення закону та зловживання службовим становищем. Відображено не лише порушення містобудівної документації та забудови елітними будинками території, призначеної для дитячого оздоровлення, а й корупційні схеми, в які втягнуті вищі посадові особи правоохоронних та правозахисних органів.

Слід зазначити, що справа Андрієва не є винятком, адже вона свідчить про широко поширену проблему корупції та недодержання закону серед високопосадових осіб в Україні. Важливо вжити необхідних заходів для забезпечення правопорядку, здійснення розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності. Тільки таким чином можна буде підтримати довіру громадян до владних структур та забезпечити справедливість в суспільстві.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

УКРАЇНА: МІЖ ЮПІТЕРАМИ ТА БИКАМИ

Епоха правил добігає кінця. Правила завжди тримаються або на балансі сил потужних гравців, або на домінуванні когось одного, хто ці правила встановлює та забезпечує їхнє виконання. Перша модель підтримання світового правопорядку (доволі несправедливого, але реального) канула в Лету із завершенням холодної війни. Друга — завершується на наших очах через піднесення автократій на чолі з Китаєм та втоми США одноосібно нести тягар світового лідерства.

Трагедія України в тому, що вона апелює до правил (міжнародне право, статут ООН тощо), тоді як правила більше не працюють. Доки у світі був один Юпітер і сотні биків, головне правило полягало в тому, що бики мають діяти за правилами і тільки Юпітер має право на винятки з правил (на кшталт несанкціонованих РБ ООН бомбардувань Сербії 1999 року чи вторгнення до Іраку 2003 року). Відоме латинське прислів’я Quod licet Iovi, non licet bovi чудово працювало доти, доки деякі бики не відчули себе Юпітерами, а справжній Юпітер, втомлений від нескінченних війн і внутрішніх негараздів, не зміг (чи не схотів) їх поставити на місце.

І якщо справжній Юпітер порушував правила, коли вони здавалися йому не надто справедливими, то бики, що намислили себе Юпітерами, порушують правила насамперед для того, щоб довести, що вони більше не бики — віднині Юпітеру доведеться з ними домовлятись. Якщо комусь здається, що для Путіна знищення України — самоцінна мета, дозволю не погодитись. Упокорення України для кремлівського упиря — засіб доведення Заходу (і насамперед США), що Росія більше не гратиме за правилами — вона їх встановлюватиме за столом перемовин, як це було у Ялті майже 80 років тому, чи як fait accompl, за правом сильного.

І не факт, що Захід згодом не пристане на російську пропозицію. Принаймні поки що він не готовий ані воювати на боці України, ані забезпечити вирішальний перелом у війні на користь України. Не може чи не хоче, я напевно не знаю. Швидше за все, друге. А якщо не хоче, то чому б одної недоброї для України миті йому не визнати, що з Росією треба домовлятися про новий світоустрій, бо старий вона знищила, а Захід виявився неспроможний покарати її за це. До речі, ідея повернення світу до “концерту великих держав”, що має заступити американську гегемонію, належить не Путіну — її найбільш яскравим апологетом був покійний Генрі Кіссінджер.

Доки новий баланс сил не встановився у світі, апелювання до правил — слабкий аргумент. Якби ці правила працювали, Росія ніколи б не напала на Україну. Курди мали б свою державу або косовари не мали б своєї. Абхазія та Південна Осетія були б у складі Грузії. США ніколи б не вторглись до Іраку (принаймні без резолюції РБ ООН). А член НАТО Туреччина не закуповувала б російські озброєння і не подавала заявку на вступ до БРІКС.

Що ми можемо протиставити цьому світу, що хаотизується у нас на очах? Тільки власну субʼєктність і власну силу. Але для цього нам потрібна зовсім інша модель української державності: ефективна, справедлива, спроможна. 2022-го — всупереч усім прогнозам — українці довели світові, що хочуть жити у власній державі. Тепер залишається домовитись, якою ця держава має бути. Аби корабель “Україна” не потонув у бурхливу добу, доки світ перебуває в зоні турбулентності, держави розбираються, хто з них Юпітер, а хто — бик, а “концерт великих націй” наразі більше скидається на какофонію, аніж на поліфонію.

Ключ до виживання України — не в НАТО і не в ЄС (до вступу до цих об’єднань ми можемо елементарно не дожити), він у радикальному реформуванні української державності. Якщо ми вже продемонстрували незламну волю до життя, то слід зробити наступний крок і визнати, що самої волі замало — потрібний ефективний механізм самоорганізації, виживання та розвитку нації під назвою “держава”.

Без радикального реформування української державності ми маємо всі шанси загинути в цьому світі юпітерів і биків. Чи стати для них вічним пасовиськом…