Судовий процес проти приватного підрядника на тлі воєнної кризи

Франківський районний суд Львова прийняв рішення на користь лікарки Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні, звільнивши її від обвинувачення у вимаганні 200 доларів США від військовослужбовця за видачу виписного епікризу. Справу розглядали на основі подій, що сталися між 28 жовтня і 25 листопада 2022 року, коли 23-річний військовий перебував на стаціонарному лікуванні в медичному закладі на вулиці Кульпарківській у Львові.

Як зазначено у матеріалах справи, військовому було встановлено діагноз посттравматичного стресового розладу, пов’язаного з його участю в бойових діях. Під час лікування виникла ситуація, коли військовий повідомив, що лікарка вимагала від нього гроші за виписку епікризу, необхідного для подальшого лікування. Він стверджував, що лікарка запропонувала надати документ лише за умови оплати.

За версією обвинувачення, лікуюча лікарка Орися Гавриш вимагала від пацієнта 200 доларів за видачу епікризу, який був необхідний для підтвердження проходження лікування. У разі відсутності документа військовослужбовець міг бути притягнутий до відповідальності.

Під час судового розгляду лікарка заперечила звинувачення. Вона пояснила, що жодних вимог щодо грошей не висувала, а військовий нібито сам залишив кошти в її кабінеті, коли прийшов за документом. За її словами, розмов про неправомірну вигоду ні з пацієнтом, ні з його родичами не було. Також вона зазначила, що військовий прагнув отримати висновок про непридатність до військової служби.

Суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 354 Кримінального кодексу України (вимагання та одержання неправомірної вигоди). У результаті лікарку виправдали.

Водночас у Львівська обласна прокуратура повідомили, що не погоджуються з рішенням суду. Франківська окружна прокуратура вже готує апеляцію, вважаючи, що судовий розгляд був проведений неповно, а висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Оскаржити вирок можна протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Дослідження показало, що рівень підтримки українського лідера зазнав певних змін порівняно з попереднім роком. Ця тенденція спостерігалася в різних регіонах світу, що свідчить про глобальний характер цього явища.

Дослідження провели у 35 країнах світу, щоб визначити ставлення населення до президента України Володимира Зеленського.

Згідно з цими даними у середньому 40% респондентів позитивно ставляться до Зеленського, а негативно – 46%. У Європі найбільш позитивне ставлення до президента України у Швеції – 80% та Великій Британії – 72%.

Також переважає позитивне ставлення над негативним до Зеленського в Нідерландах, Німеччині, Польщі та Іспанії.

В Угорщині до Зеленського ставляться позитивно 14% населення, що стало найнижчим результатом у Європі, водночас негативний показник сягає 83% — найвищий серед 35 країн дослідження.

В Азії та Океанії найбільше довіри до президента України в Японії – 63% та Австралії – 62%. Також більш позитивне ставлення над негативним зафіксовано у Філіппінах, Південній Кореї та Бангладеш.

Населення в Індії має найвищий показник тих, хто не визначився – 45%, тоді як підтримує Зеленського 28%, а протилежної думки – 27%. У Канаді 64% до президента України ставляться з довірою, а негативно – 30%. У США показники – 48% проти 39% відповідно.

Як вказують аналітики Pew Research Center довіра до Володимира Зеленського значно знизилась у кількох країнах, а особливо у Польщі. У 2023 році 70% поляків довіряли Зеленському, а у 2024 цей показник впав на 22 пункти та становить 48%. Також значне зниження довіри до президента було зафіксовано у Південній Кореї – 15 пунктів та Південній Африці – 12 пунктів. Менш як 10 пунктів зниження за довірою також спостерігали у таких партнерів України як Австралія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Іспанія та США.

В Україні довіра до Володимира Зеленського становить 53,8%. Недовіряють президенту України – 37,8%. За балансом довіри та недовіри Зеленський має найвищі показники в Україні.

У світлі триваючої війни в Україні та масового переселення людей через конфлікт, історія Владислави Крапивкої, яка змогла знайти нове життя в південному Уельсі, вражає своєю витривалістю та прагненням допомогти місцевій спільноті. Її ініціатива відкриття пабу The Lamb, враховуючи складні умови і виклики, що постали перед нею, свідчить про великий дух підприємництва та сили волі.

Зусилля Крапивкої не лише спрямовані на власний успіх, але й на підтримку місцевої економіки та культурного життя. Відкриття пабу, який є важливим елементом культурної спадщини міста, що вже святкує своє 160-річчя, стало символом надії та відродження.

Незважаючи на важкі часи та невизначеність щодо подальшого розвитку ситуації в Україні, Владислава Крапивка продовжує вперед, демонструючи приклад сміливості та рішучості, які варто вдячно приймати і підтримувати.

Життя Владислави було повним різних випробувань і змін. Починаючи зі свого пабу в Києві і переходячи до нового життя в південному Уельсі, вона відчула різницю між культурою пабів в обох країнах. Українські паби не мають такого самого атмосферного спілкування, як британські. Тут кожен гостинець є місцем, де можна знайти нових друзів, відчути підтримку та близькість, а це надає пабам особливого шарму та привабливості.

Незважаючи на нестабільність майбутнього і невизначеність стосунків з Україною, Владислава залишається вірною своїм принципам та не втрачає оптимізму. Вона навчилася приймати життя таким, як воно є, і шукати нові можливості в кожній ситуації. Навіть у змінливих умовах вона знаходить силу продовжувати йти вперед, не зупиняючись на непередбачуваних обставинах.

Досвід Владислави є важливим нагадуванням про важливість жити моментом і приймати життя з усіма його випробуваннями і радощами. Вона відображає дух сучасної української жінки, яка готова до змін і відкрита до нових можливостей, незважаючи на перешкоди на шляху.

У статті розкривається історія Владислави, яка змушена була залишити Україну через війну і знайшла новий шлях у південному Уельсі, відкривши паб. Вона підкреслює різницю між українськими та британськими пабами, а також ділиться своїм досвідом адаптації до нових умов. Владислава показує, що важливо залишатися вірними своїм цінностям і шукати можливості в будь-яких обставинах. Її історія є натхненням для всіх, хто зіштовхується зі змінами та турботами, а також важливим нагадуванням про силу людського духу і волю до життя.