Судовий розгляд у ВАКС: справа про тіньові схеми та запобіжний захід

В Україні виявлено масштабну незаконну схему обігу тютюнових виробів, яка включає кілька підприємств, задіяних у незаконному виготовленні та продажу сигарет. За даними розслідування, в центрі цієї схеми знаходиться ТОВ «Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн», яке під прикриттям легального бізнесу налагодило виробництво необлікованих тютюнових виробів. Окрім продукції під власними торговими марками, компанія також займалася виготовленням підробок відомих міжнародних брендів.

Незважаючи на те, що компанія заявляла про свою діяльність як легальний виробник, продукція реалізовувалася на внутрішньому ринку без належного фіскального обліку. Для обходу законодавчих вимог використовувалися підроблені акцизні марки або товар взагалі не мав маркування. Це дозволяло мінімізувати витрати та уникати сплати податків, що завдавало серйозної шкоди економіці країни.

Юридична адреса ТОВ «Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн» зареєстрована в селі Острів Тернопільського району. Формальними власниками в документах вказані компанії, зареєстровані на Сейшельських островах та у Великій Британії, а кінцевою бенефіціаркою фігурує особа з ініціалами Рибун М.П. Водночас за матеріалами розслідувань реальне управління пов’язують із бізнесменом Дмитром Чумаченком, якого називають партнером народного депутата Івана Чайківського.

Дослідження пакування показали наявність копій акцизних марок із фальсифікованими позначеннями, а офіційні звіти щодо використаних марок не співпадали з реальними обсягами продукції, що вказує на ймовірне ухилення від сплати акцизу. Рух товару, за даними джерел, проходив через мережу пов’язаних юридичних осіб із подальшим розповсюдженням у торговельній мережі та через МАФи без видачі фіскальних чеків, а частина доходів переводилась у готівку. Історія виробництва свідчить про багаторічні практики обходу контролю, що викликає підозри у системності порушень.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Чи потрібне Україні своє вугілля, або куди рухається “зелений перехід”.

А почну я не з вугілля, а з прогнозу щодо споживання нафти, оскільки саме цей вуглеводень є ключовим енергетичним ресурсом, а ціна на нього та обсяг споживання — енергетичним бенчмарком.

Отже, прогноз щодо нафти від ОПЕК World Oil Outlook:

Загальний світовий попит на первинні енергоносії в умовному нафтовому еквіваленті збільшиться до 2050-го року на 24% або з тогорічних 301 млн умовних барелів на добу до більш ніж 374 млн.

Йдеться не тільки про нафту, а й про всі первинні енергоносії. Тобто споживання первинної енергії у світі продовжить зростати, попри технології.

Водночас нафта залишиться ключовим енергоносієм, попри зниження питомої ваги у світовому енергетичному балансі з 31% до 29,3%. Як бачимо, зниження дійсно суто умовне.

А глобальний попит на нафту до середини століття зросте в середньому на майже 18 млн бар. на добу з нинішніх базових 100-103 млн до більш ніж 120 млн бар. на добу.

У цьому контексті, важливим залишається питання впливу “зеленого переходу” на споживання первинних енергоресурсів у світі.

Зараз є два непримиренні табори: одні вважають, що “зелений курс” різко обвалить попит на викопне паливо, інші сміються з цієї гіпотези.

Моє ставлення до “зеленого курсу” приблизно таке.

Перехід на альтернативні джерела енергії, наприклад, на електромобілі, безсумнівно, скорочує попит на викопне паливо. Але лише в рамках загального всебільшого тренду попиту на енергію.

Тобто попит на енергетичні ресурси у світі збільшується швидше за технологічний прогрес “зеленого курсу” і, тим паче, швидше за реальну технічну готовність і масмаркет.

Другий золотий мільярд, який з’являється в Китаї, формує цей довгостроковий тренд зростання попиту на енергію.

Одна річ, коли на сім’ю з десяти осіб одна лампочка, а засіб пересування — велосипед, і зовсім інша, коли середній клас у Китаї (а це вже 400 млн осіб) прагне до західного стандарту споживання: квартира, дім, побутова техніка, кондиціонери, дві-три автівки на сім’ю, перельоти на відпочинок, масове споживання товарів та послуг, для виробництва яких знову ж таки потрібна енергія, і багато.

А в найближчому майбутньому в таких країнах, як Індія, Індонезія, В’єтнам, Малайзія та інших, з’явиться третій золотий мільярд.

Саме це і призводить до того, що споживання вугілля у світі, загалом, збільшується. Насамперед за рахунок Китаю: зростання з 12 ексаджоулів 1965 року до 136 у 2023-му. Тобто — більш ніж в 11 разів. Зараз Китай — це 56% світового споживання вугілля.

І це компенсувало зниження споживання вугілля в Європі, США та інших країнах світу від 40 до 25 ексаджоулів, тобто споживання вугілля у світі впало на 15 ексаджоулів.

Тобто сумарно, крім Китаю, світ скоротив споживання приблизно на 15 ексаджоулів, а Китай — збільшив на 124. У підсумку споживання не впало, а, навпаки, різко зросло.

І така ситуація зберігатиметься доти, доки у світовій економіці між основними економічними кластерами не вирівняється рівень життя.

Зелена енергія — дорога і її можуть дозволити багаті країни, а викопне паливо, особливо таке, як вугілля — дешеве і воно має попит у бідних.

Тобто, поки Азія не наблизиться до Європи за рівнем життя (здебільшого в особі своїх ключових кластерів, таких як Китай, Індія, Індокитай), попит на викопні види палива буде лише збільшуватися, а “зелений курс” буде лише виконувати роль “гальма” цього зростання.

Тому Україні, як бідній країні, (давайте називати речі своїми іменами) дуже небезпечно копіювати моделі поведінки розвинених країн, особливо в частині “зеленого курсу”.

І наше вугілля, як і наша нафта, природний газ і навіть торф, нам ще знадобляться. Хоча є ризик втрати наших вугленосних басейнів на сході країни, але вони ще залишаються на заході.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

У рамках цього обміну Державна податкова служба України передала дані про фінансові рахунки нерезидентів до податкових органів партнерських юрисдикцій, а також отримала інформацію про рахунки податкових резидентів України. Обмін включав відомості про фінансові рахунки, які ведуть фінансові установи (такі як банки, страхові та інвестиційні компанії) і належать резидентам юрисдикцій-партнерів. Інформація охоплює ім’я власника, адресу, податкове резидентство, податковий номер, дату та місце народження, а також дані про рахунок, залишок на кінець звітного періоду та суму отриманих доходів.

Мінфін підкреслив, що участь України у міжнародній системі автоматичного обміну інформацією створює більш прозоре податкове середовище та підвищує імідж України як надійного партнера в міжнародних податкових відносинах.

Завдяки доступу до інформації про іноземні фінансові активи своїх резидентів, Україна зможе:

Цей крок є частиною зобов’язань України в процесі інтеграції до ЄС і спрямований на підвищення прозорості податкової сфери. Міністерство наголосило, що завдяки обміну даними Україна зможе ефективніше боротися з ухиленням від сплати податків, що сприятиме додатковим податковим надходженням, а отже, економічній стабільності та розвитку країни.

CRS передбачає щорічний автоматичний обмін інформацією про визначені види фінансових рахунків між державами, які приєдналися до Багатосторонньої угоди компетентних органів. Податкові органи щорічно отримують масив даних про іноземні рахунки, що належать їх податковим резидентам. Перший звітний період охоплював період з 1 липня до 31 грудня 2023 року, а перший обмін даними успішно завершився 30 вересня 2024 року. На сьогодні близько 110 юрисдикцій є учасниками цього міжнародного обміну, включаючи всі держави-члени ЄС.