Судитимуть адвокатів, які підробили рішення суду для викрадення мільйонів

Журналісти The New York Times розкрили шокуючі факти щодо викрадення 46 дітей із Херсонського дитячого будинку у 2022 році окупантами. Це обурлива інформація, що ставить під сумнів права та безпеку дітей в українському суспільстві. Навіть більш трагічним є те, що частина цих невинних дітей вже опинилася в російських сім'ях в результаті нечесних практик та порушень закону. Цей випадок свідчить про необхідність негайного вжиття заходів для захисту прав та безпеки дітей, а також для розкриття та покарання винних осіб за ці злочинні дії.

Національне інформаційне бюро повідомляє, що з початку російської агресії в Україні викрадено 19 546 дітей. Однак точна кількість вивезених може бути вищою за зазначену.

Наталія Лукіна була лікарем у Херсонському дитячому будинку – державному прийомному будинку для дітей з особливими потребами. Коли почалося повномасштабне вторгнення, працівники відразу почали шукати безпечне місце для немовлят і маленьких діточок. І пішій доступності було лише одне бомбосховище, а згодом, місцевий пастор, який дізнався про проблему, запропонував перемістити дітей в церкву Голгофа.

Працівники дитячого будинку дуже боялися, що окупанти можуть забрати дітей, і, на жаль, цей кошмар став реальністю 25 квітня 2022 року. Як пишуть журналісти NYT, тоді на порозі з’явилися російські військові, які забрали 46 дітей за наказом російського президента Путіна та так званою уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової.

Журналісти зауважили, що ці дії росіян можна спокійно кваліфікувати як воєнний злочин, адже дітей викрали й згодом примусово перемістили на територію Росії. Спочатку дітей забрали назад до Херсонського дитячого будинку, й момент “переїзду” публікували російські пропагандисти. Згодом викрадені неповнолітні діти стали об’єктом багатьох пропагандистських російських сюжетів.

21 жовтня окупанти на чолі з “Навігатором”, якого згодом ідентифікували як депутата “Єдіной Росії” Ігоря Кастюкєвіча, приїхали до Херсонського дитячого будинку й почали забирати дітей, їх поіменно вносили до списку, посадили до автобуса й вивезли в невідомому напрямку. Окупанти також забрали всю документацію, яка була на дітей, і навіть їхні медичні картки.

Наразі точне місцезнаходження викрадених з Херсона дітей невідоме. Російські чиновники тоді стверджували, що вивезення неповнолітніх до Сімферополя – буцімто було “актом гуманітарного втручання”, втім, це викрадення й воєнний злочин.

З Херсона дітей привезли в окупований Сімферополь, а в грудні 2022 року українських викрадених дітей почали інтегрувати в російське суспільство. Їм зробили російські свідоцтва про народження, видали російські номери соціального страхування, а згодом – зробили й російське громадянство.

Щонайменше 2 дітей з 46 викрадених вже офіційно всиновили росіяни, 7 – вдалося повернути в Україну. Однак доля інших 37 неповнолітніх залишається невідомою.

Керівник ОП Андрій Єрмак відреагував на матеріал журналістів NYT. Він наголосив, що Росія не лише відмовляється співпрацювати, але й веде пропаганду, що ці діти потребують “перевиховання”. Єрмак додав, що деякі з них усиновлюються російськими родинами, інші ж залишаються в інтернатах. Українські родини переживають важкі емоційні травми через розлуку з дітьми, а діти стикаються з асиміляційним тиском у нових умовах.

Україна закликає світову спільноту посилити тиск на Росію для повернення дітей, але процес ускладнюється через політичні та бюрократичні перешкоди. Міжнародні організації, такі як ООН, продовжують працювати над тим, щоб забезпечити повернення дітей, однак швидких результатів досягти важко через опір російської влади та складну міжнародну ситуацію, – наголосив Єрмак.

Водночас він додав, що Росія заперечує будь-які звинувачення, виправдовуючи власні дії тим, що “діти перебувають в безпечних умовах”. Однак тисячі сімей сподіваються, що зможуть возз’єднатися зі своїми дітьми.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура здійснила рейди в Державній службі розслідування Національної поліції – одному з найбільш скорумпованих правоохоронних структур, який, за твердженням, перебуває під впливом Олега Татарова. Ці заходи мають на меті виявлення та припинення каналів корупції, які можуть істотно підірвати довіру громадян до правоохоронних органів. Розслідування проводиться в рамках загальнонаціональної стратегії боротьби з корупцією та підкреслює важливість незалежного та безперешкодного функціонування правової системи.

САП веде досудове розслідування, керуючи процесом у справі, що стосується можливих кримінальних порушень за статтями 364 та 387 Кримінального кодексу України, які можливо були скоєні співробітниками Національного антикорупційного бюро.

Після того, як співробітник НАБУ надіслав службову записку, розпочалося відповідне провадження.

Уточнено, що САП не проводила жодних обшуків або слідчих дій у приміщеннях НАБУ за їх ініціативою. Обшук відбувся лише за місцем проживання одного з детективів НАБУ.

Для проведення обшуку залучили Національну поліцію України через недостатність ресурсів Управління внутрішнього контролю НАБУ. При цьому працівники поліції не мали і не мають доступу до матеріалів розслідувань Національного бюро.

Ця подія, безумовно, є безпрецедентною.

Після наказу спеціального антикорупційного прокурора Клименка, прокурори САП та співробітники департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції здійснили обшуки у детектива спецпідрозділу НАБУ, який працює під прикриттям.

Співробітники НАБУ висловлюють шок від того, що керівник САП, Клименко, який сам колишній детектив НАБУ, залучив до дій проти Нацбюро ДСР Нацполіції – один з найбільш корупційних правоохоронних підрозділів, який виконує вказівки впливового заступника голови офісу президента Олега Татарова – колишнього підозрюваного у справі НАБУ.

Сьогоднішні дії САП підкреслюють конфлікт між двома антикорупційними органами, наслідки якого стають непередбачуваними.

Дивно, що підрозділ агентів під прикриттям, який є найбільш таємним у НАБУ, став предметом інтересу, і той факт, що Клименко надав поліції та Татарову доступ до багатьох матеріалів цього підрозділу, має важливі наслідки.

Петиція, що звернена до президента, є неабиякою свідомою мобілізацією громадянського суспільства. За короткий період трьох днів вона набрала істотну кількість голосів — 25 тисяч. Це свідчить про актуальність та загальний інтерес до проблеми, що порушується. Ініціатива передбачає надання пріоритету в прийомі на роботу державні та комунальні підприємства, а також в правоохоронні органи, демобілізованим з Збройних Сил України після початку повномасштабної війни.

Цікаво, що порівняно з попередньою петицією нардепа Дубінського, яка стосувалася мобілізації депутатів і чиновників, ця зібрала необхідну кількість голосів за значно коротший період — всього за 3 дні. Попередня петиція потребувала 87 днів для набору голосів, навіть з підтримкою відомих телеграм-каналів. Варто зазначити, що зараз петиція знаходиться "на розгляді" у Зеленського вже 4,5 місяці, що свідчить про складні процедури та тривалість розгляду таких ініціатив.

Це також вказує на зміну у свідомості суспільства: якщо українці восени 2023 року не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то зараз, навіть з урахуванням необхідності авторизації, такі петиції набирають голоси за лічені дні. Це свідчить про більшу готовність громадян впливати на процеси влади та висувати вимоги, які відповідають їхнім інтересам та потребам.

Висновки до цієї статті підкреслюють значущі зміни у громадському усвідомленні та активності громадян в Україні. Петиція, що стосується мобілізації правоохоронців, державних службовців та інших працівників бюджетної сфери, швидко набрала необхідну кількість голосів, що свідчить про загальний інтерес та актуальність цієї проблеми в суспільстві.

Порівняно з попередніми ініціативами подібного характеру, спостерігається збільшена активність громадян та швидкість збору голосів, що може вказувати на зростання довіри до механізмів громадянського впливу та бажання брати активну участь у вирішенні важливих суспільних питань.

Також важливо відзначити, що такі ініціативи змушують владу швидше реагувати на громадський тиск та враховувати думку громадян у процесі прийняття рішень. Це може сприяти покращенню взаємодії між владою та громадськістю та зміцненню демократичних процесів в Україні.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

За даними джерела, Росія значно збільшила обсяги виробництва своїх ракет у кілька разів. Це дозволяє Кремлю активніше застосовувати далекобійні боєприпаси в атаках по українських об’єктах, зокрема, по критичній інфраструктурі та військових цілях. Такі удари вже стали однією з основних тактик російської армії в агресії проти України.

Збільшення виробництва ракет означає, що Росія планує продовжувати кампанію з інтенсивними ракетними обстрілами, намагаючись зламати оборону України та послабити її економіку і енергетичну інфраструктуру.

Крім того, важливим фактором є постачання ракетних систем і боєприпасів від Північної Кореї, яке продовжує активно підтримувати Росію. За даними розвідки, КНДР надає Росії ракети та ракетні системи дальньої та середньої дальності, що дозволяє Кремлю нарощувати потенціал для більш масштабних атак на територію України.

Такі постачання можуть значно підвищити ефективність російських ударів, оскільки ракети з дальністю, що перевищує звичайні боєприпаси, можуть досягати глибших регіонів України та посилювати загрозу для її національної безпеки.