Сумнівні практики та репутаційні ризики у сфері юридичного представництва

На західному кордоні України сьогодні стикаються дві різні реальності. З одного боку, уряд активно заявляє про наміри реформувати митницю, цифровізувати всі процеси, спростити контроль та посилити боротьбу з корупцією. Здається, що країна на шляху до прозорих і ефективних митних процедур. Однак з іншого боку, водії мікроавтобусів, місцеві підприємці та активісти, які щодня стикаються з реальними умовами на кордоні, вперто стверджують, що без неофіційних «абонементів» пройти митницю просто неможливо.

Про це повідомляє видання Антикор, яке звертає увагу на те, як часто в цих розмовах виникає ім’я Олега Федоровича Будза — начальника відділу митного контролю Львівської митниці. Важливо, що ця особа не є публічним політиком, не виступає на камерах і не дає інтерв’ю, але має значний вплив на митні процеси на заході країни.

Історія набуває ще більш цікавого відтінку, якщо поглянути в документи. Декларації, які щорічно подає Олег Будз, показують картину, далеку від скромного чиновницького побуту. Це великі суми готівки в доларах і євро, автомобілі представницького класу, доходи від бізнесу дружини й навіть згадки про подарунки в мільйонах гривень. Самі по собі ці цифри не доводять порушень закону, але вони впадають в око, коли їх співставляєш з офіційними доходами сім’ї. І в цьому полягає головна інтрига: наскільки прозоро й чесно складалося матеріальне становище сім’ї Будза?

Фігура Будза довгий час залишалася в тіні, поки в телеграм-каналах і регіональних публікаціях не почали з’являтися матеріали про схеми на кордоні. Автори стверджували, що частина мікроавтобусів проходить контроль швидше і без черги, а водії платять фіксовані суми в обмін на гарантоване «зелене» вікно. Саме в такому контексті прізвище начальника відділу митного оформлення Олега Будза стало символом «митного конвеєра». Проте офіційні документи малюють куди більш стриману картину. В Єдиному державному реєстрі декларацій НАЗК чітко зафіксовано, що Олег Будз обіймає посаду в системі Львівської митниці. Його щорічні звіти відображають зарплату, кілька автомобілів, банківські рахунки й грошові активи. Ключовий момент полягає в тому, що, починаючи з 2019 року, разом із деклараціями з’явилися дані про дружину Анну Коваль, чиї доходи від підприємницької діяльності значно перевищують зарплату чоловіка.

У декларації за 2024 рік, наприклад, вказано сукупний сімейний дохід у понад 3,5 мільйона гривень, з яких 2,38 мільйона становили доходи дружини від бізнесу. Вона ж вказана отримувачем зарплати в приватній компанії «Петро Карбо Хем» у розмірі понад пів мільйона гривень. На тлі цих доходів офіційна зарплата самого Будза в 623 тисячі виглядає куди більш скромно. Але більш вражають грошові активи: готівкові 160 тисяч доларів, 90 тисяч євро і майже півтора мільйона гривень, плюс – банківські залишки. У перерахунку на гривню це понад дванадцять мільйонів, що в три з половиною раза перевищує сукупний дохід сім’ї за рік.

Особливої уваги заслуговує декларація 2021 року, де зафіксований подарунок дружині Анні Коваль у розмірі понад 1,3 мільйона гривень. Від кого був цей подарунок і на яких умовах — питання залишається без відповіді, адже декларація фіксує лише сам факт отримання коштів. Про те, що цей «подарунок» чомусь не помітили правоохоронні органи, покликані такі речі відстежувати, скромно промовчимо. Навіщо пояснювати очевидні речі? Якщо в деклараціях Будза основну увагу привертає співвідношення доходів і активів, то у випадку його дружини — це поєднання офіційних заробітків і підприємницьких надходжень. Анна Коваль вказується як співробітниця комерційної компанії і одночасно як підприємиця, чиї доходи за один лише рік перевищують два мільйони гривень. Вона також фігурує власницею або користувачкою автомобілів преміумкласу, Audi Q7 2016 року і BMW X6 2021 року, причому останній вказаний у безоплатному користуванні, що само по собі виглядає незвично й вимагає документального підтвердження. Сам же Олег Будз їздить на старенькому «пасаті», як і належить зразковому чиновнику. Принаймні так написано в декларації. Що теж залишимо без коментарів.

Крім декларацій, ім’я дружини з’явилося і в судових хроніках. У жовтні 2024 року в реєстрі судових рішень зафіксовано справу про порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження автомобілів. У телеграм-каналах цю справу прямо пов’язують з Анною Коваль, проте публічний доступ до повного тексту рішення обмежений, і тому встановити прямий зв’язок поки неможливо. Тим не менш саме згадка прізвища в судових документах посилює увагу до її ролі в сімейній історії Будза. І навряд чи «Особа_1», зазначена в тексті Постанови Галицького райсуду Львова як «потерпіла», яка їздить на BMW X6, є повною однофамілицею Анни Вікторівни Коваль. Тож сумніватися в тому, хто ж їздить на «безоплатному» BMW X6, не доводиться.

У сукупності це створює образ сім’ї, чиї фінансові можливості значно вищі за середній рівень, навіть за мірками великих підприємців. Наявність великих сум готівкової валюти, дорогих «безоплатних» автомобілів і подарунків викликає закономірні питання: наскільки прозорі джерела цих коштів і чи співвідносяться вони з офіційними доходами? Особливо, якщо подивитися на декларації Олега Будза системно. Й порівняти цифри зростання його статків по роках. У 2015 році Олег Будз прийшов на митницю бідним. А в 2025 році вже став мільйонером. Втім, дивіться самі й робіть висновки самі. Скептики скажуть: що незвичайного в тому, що дружина митника веде успішний бізнес, а сім’я заробляє легально? Формально — нічого. У деклараціях все відображено, цифри збігаються, документи заповнені. Але підозри виникають не тільки тому, що йдеться про чиновника з чутливої сфери — української митниці. Вони підживлюються репутацією самої системи, де корупційні схеми десятиліттями вважалися нормою.

Розповіді перевізників і підприємців про «чорні каси», де щоденно збираються тисячі доларів готівкою, підтверджуються численними публікаціями й розслідуваннями про інші пости та інші прізвища. Будз в цій історії стає символом — фігурою, через яку суспільство намагається пояснити собі, як працюють старі механізми в новій реальності.

Складність ситуації погіршується мовчанням офіційних структур. Ні сам Будз, ні Львівська митниця, ні прокуратура не давали публічних коментарів з приводу звинувачень. Запити журналістів залишаються без відповіді. При цьому активісти і телеграм-канали продовжують публікувати списки співробітників, яких, на їхню думку, варто перевірити на предмет корупційної складової.

Ця тиша лише посилює недовіру. Коли в деклараціях фіксуються мільйони готівки, але слідчі органи не поспішають перевіряти джерела походження коштів, суспільство отримує сигнал: система досі закрита, а непідконтрольні схем можуть існувати й далі.

В історії з Олегом Будзом є все: офіційні документи, які демонструють значні активи сім’ї; декларації, де зазначено мільйони гривень доходів дружини; автомобілі, подарунки й валютні резерви; судове рішення, опосередковано пов’язане з дружиною. Все це — факти, зафіксовані у відкритих реєстрах. Є й інший бік — численні звинувачення в поборах і схемах на кордоні, які поки не знайшли документального підтвердження.

На стику цих двох реальностей і народжується розслідування. Воно не виносить вироки й не ставить остаточної крапки. Але воно фіксує очевидне: співвідношення доходів та активів сім’ї викликає запитання, що потребують уважної перевірки. Воно показує, що прізвище Будз звучить не випадково, а тому що символізує системну проблему.

Будз може бути лише частиною великої машини, яка роками налагоджувала неформальні правила. Можливо, його ім’я вкидають опоненти, щоб дискредитувати одну людину. Але якщо система не дасть відповідей, підозри будуть множитися.

Поки ж в сухому залишку – парадокс: офіційні доходи сім’ї за рік становлять трохи більше як три з половиною мільйона гривень, а задекларовані активи — понад дванадцять мільйонів. Є великі подарунки, дорогі автомобілі, валютні заощадження, і є мовчання з боку тих, хто зобов’язаний перевіряти подібні розходження. І в цьому мовчанні — головний сигнал суспільству: якщо система не зміниться, прізвища можуть бути різними, але результат залишиться тим же.

Надійне джерело повідомляє про серйозну загрозу безпеці України. За інформацією, що надійшла до Зеленського від американських партнерів, росіяни готуються до проведення небаченої атаки за допомогою ракет і безпілотників на території нашої країни. Протягом наступних діб по Україні може бути випущено сотні безпілотників-камікадзе, поєднаних з ракетними ударами, спрямованими на інфраструктурні об'єкти.

Це передбачається бути масштабною атакою, що перевищує попередні за розмірами та наслідками. Джерело стверджує, що росіяни вдосконалюють технологію масованої координації атак. Попереджається, що кожна наступна атака буде ще більшою та небезпечною. Після трагічної події в Лисичанську, коли ЗСУ атакували пекарню, зазначається, що будь-який об'єкт інфраструктури в Україні може бути ціллю, розглядаючись як підтримка української армії.

Ситуація стає надзвичайно напруженою, і кожен елемент критичної інфраструктури ризикує стати об'єктом атаки. Позиваємо всіх бути обережними, оскільки війна наштовхується на нові небезпеки, і безпека громадян – найважливіше завдання.

За надійним джерелом надійшла тривожна інформація про підготовку російською стороною масштабної атаки на Україну. Американські партнери попередили президента Зеленського про можливу небачену атаку ракетами та безпілотниками, яка може спрямовуватися на інфраструктурні об'єкти протягом доби або навіть довше.

Атака передбачає використання сотень безпілотників-камікадзе, поєднаних з ракетними ударами, що створює масштабну загрозу для України. Важливо відзначити, що кожна наступна атака має потенціал бути ще більшою та небезпечною. Зазначається, що російські війська вдосконалюють технологію масованої взаємодії для підвищення ефективності атак.

Після нещасного інциденту в Лисичанську, коли ЗСУ вдарили по мирній пекарні, стає зрозумілим, що будь-який об'єкт інфраструктури може стати об'єктом нападу, оцінюючись як підтримка україн

Переговори велися з кількома великими інвестиційними фондами та фінансовими установами. В результаті було досягнуто компромісу, який передбачає певні поступки з боку кредиторів щодо умов обслуговування українського боргу.

Фонди, які інвестували в українські боргові зобов’язання, погодилися зробити Україні «знижку в розмірі 37%» від початкової суми кредиту – $23,3 млрд.

«У результаті кредитори недоотримують $8,67 млрд», – повідомляє Berliner Zeitung.

Український міністр фінансів Сергій Марченко заявив також, що завдяки угоді щодо зниження відсотка і продовження термінів за наступні три роки Київ заощадить $11,4 млрд.

Економісти, які вивчають вплив державних боргів на розвиток економіки, однак зазначають, що угода виявилася «порівняно скромною». Фредерік Муссо з Інституту Окленда (США) порівнює угоду «з краплею на розпеченому камені», адже «навіть із цією угодою Україна залишається економікою з третьою за величиною заборгованістю перед МВФ». У коментарі для берлінського видання він вказує, що $8,67 млрд – це «дрібниця» порівняно із сукупним боргом у $143 млрд.

Хоча через угоду український уряд уникнув банкрутства, «але для населення це що завгодно, але не гарна новина», – продовжує Муссо. Він вказує, що такі угоди завжди супроводжуються вимогами «структурної перебудови, яка включає в себе безліч дорогих заходів для українців». Серед очевидних заходів Муссо називає скорочення субсидій на газ і електроенергію для населення, пенсійну реформу, приватизацію аграрних земель і державних підприємств.

Цього разу до цього списку додасться і підвищення податків для населення, «ніби втрати важливих суспільних благ і систем соціального забезпечення було недостатньо», – коментує Муссо.

Ситуація для населення «катастрофічна». Berliner Zeitung нагадує, що Україні не вдалося досягти своєї мети на переговорах, замість знижки в 60%, якої вимагав Київ, кредитори погодилися лише на 37%. Кредитори обґрунтували свою згоду на знижку для України тим, що розраховують «мати можливість сприяти майбутньому відновленню країни на благо українського народу».