Ситуація в ЗСУ після виведення з Авдіївки: аналіз та перспективи

В умовах повномасштабної війни, коли тисячі українських спортсменів опинилися поза можливістю тренуватися, а спортивна інфраструктура в прифронтових зонах або зруйнована, або недоступна, питання ефективного використання бюджетних коштів стає ще більш гострим. Натомість, на жаль, частина цих коштів продовжує освоюватися за схемами, які далекі від реального розвитку спорту та підтримки спортсменів.

Харківська область в 2023 році стала яскравим прикладом того, як війна може використовуватися як прикриття для корупційних практик. За офіційними даними, на організацію навчально-тренувальних зборів у регіоні було виділено близько 50 мільйонів гривень. Однак, за інформацією, що з’явилася в ЗМІ, ці гроші використовуються не лише для реальних спортивних заходів, а й стають частиною схем, де вивезення коштів на фіктивні тренування або заходи йде паралельно з підготовкою інших незаконних операцій, у тому числі й вивезенням чоловіків призовного віку за кордон.

Центральною фігурою цієї історії є народна депутатка від «Слуги народу» Марія Мезенцева. Саме з її політичним впливом пов’язують непропорційне фінансування регбі та повну відсутність публічної звітності щодо використання коштів. Фактичним оператором схем у спортивній сфері виступає її помічник Роман Бихов, який одночасно очолює Федерацію регбі Харківської області. Адміністративне прикриття забезпечує начальник Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної військової адміністрації Костянтин Ананченко — чиновник із сумнівним бекграундом і репутацією, який контролює погодження та розподіл коштів.

Сімейний контекст лише підсилює картину. Чоловік Марії Мезенцевої, Юрій Федоренко, є депутатом Київської міської ради від тієї ж політичної сили та членом земельної комісії. Його ім’я неодноразово фігурувало у розслідуваннях щодо земельних схем у столиці. Федоренка називають неформальним «мостом» між представниками «Слуги народу» та київською владою, через який проходять голосування за виділення землі в обмін на хабарі. Отримані кошти, за інформацією з відкритих розслідувань, використовуються для політичного піару та формування образу «фронтового командира», що різко контрастує з реальними джерелами доходів родини.

Ключове питання у харківській історії — непрозорість фінансування. За рік на навчально-тренувальні збори в олімпійських і неолімпійських видах спорту було виділено понад 44 мільйони гривень. Ці кошти мали піти на підготовку боксерів, легкоатлетів, плавців, баскетболістів та представників десятків інших дисциплін. Натомість чверть бюджету фактично «поглинуло» регбі. При цьому Управління у справах молоді та спорту Харківської ОВА систематично відмовляє у наданні детальної інформації щодо використання коштів, що є прямим порушенням законодавства про доступ до публічної інформації.

Механізм привласнення коштів виглядає типовим для воєнного часу. Федерації подають листи про проведення навчально-тренувальних зборів, додаючи списки учасників і місця проведення. Часто ці списки містять людей, які не є спортсменами або взагалі не існують, а самі збори або не проводяться, або відбуваються формально. Управління видає наказ, кошти перераховуються, включно з добовими, але жодних підтверджуючих документів — договорів оренди, проживання, актів виконаних робіт — не існує. Значна частина грошей осідає на особистих картках керівників федерацій.

Окремий елемент схеми — використання «спортивних заходів» для виїзду за кордон. Під виглядом міжнародних турнірів і зборів організовувалися поїздки, які фактично використовувалися для вивезення чоловіків призовного віку. Частина з них назад в Україну не поверталася. При цьому бюджетні кошти, виділені на підготовку спортсменів, зникали без будь-якої звітності.

Контраст між офіційними доходами та стилем життя окремих фігурантів схеми кидається в очі. Елітні автомобілі, дорогі годинники та демонстративна розкіш не корелюють із задекларованими прибутками. Публічно це подається як «благодійність» або «меценатство», але фактично йдеться про використання державних і спонсорських коштів у власних інтересах.

Харківська історія — це не просто питання спортивного бюджету. Це приклад того, як під прикриттям війни формується система, де політичний вплив, родинні зв’язки та відсутність контролю дозволяють перетворювати державні програми на джерело особистого збагачення. І поки чиновники та політики демонструють патріотичну риторику, реальні наслідки цих схем оплачують платники податків і ті, хто воює на фронті.

ів екс-командувач полку морської піхоти Франції Пер де Йонг у своєму інтерв’ю для видання Valeurs Acteurs. Їх присутність в країні стала невід’ємною частиною стратегії підтримки та навчання українських військових сил в умовах збройного конфлікту. Вони не лише надають технічну та тактичну підтримку, але й діляться власним досвідом та військовими знаннями з українськими колегами. Це сприяє підвищенню ефективності та професіоналізму українських військових, які активно захищають свою країну від агресії. Така міжнародна співпраця є важливим елементом у зміцненні обороноздатності та забезпеченні миру та стабільності в регіоні.

Ця інформація підкреслює важливу роль Франції у підтримці української армії у важкий для країни час.

Він припустив, що офіційне оголошення про відправлення інструкторів вплине лише на зростання їхньої кількості.

Екскомандувач морпіхів також повідомив, що французькі інструктори супроводжували гаубиці Caesar на кожному етапі до прибуття в Україну.

Крім того, Йонг зазначив, що після перетину кордону з Україною військова техніка менше зупиняється перед прибуттям на фронт, бо стає дуже вразливою до російських ударів.

Водночас французькі інструктори, які супроводжують техніку, навчають українських артилеристів на ходу, «іноді на узбіччі дороги».

Йонг додав, що інструктори також супроводжують в Україну бійців ЗСУ, які пройшли навчання у Франції. Це робиться для того, щоб перевірити, чи правильно вони засвоїли матеріал.

Петиція до Президента про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери швидко набрала 25 тисяч голосів, вразивши швидкістю та об'ємом підтримки лише за 3 дні. Ініціатор пропонує надати пріоритетний прийом на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим із ЗСУ після початку повномасштабної війни. Цікаво, що попередня аналогічна петиція нардепа Дубінського №22/204852-ЕП про мобілізацію депутатів і чиновників набрала необхідні голоси за 87 днів, й то лише за допомогою великих телеграм-каналів. Вже 4,5 місяців петиція знаходиться "на розгляді" Зеленського. Якщо восени 2023 року українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то тепер, навіть з урахуванням необхідності авторизації, подібні петиції набирають голоси за лічені дні, свідчачи про активне зацікавлення суспільства у реформації державного управління та підтримці ветеранів.

пріоритетний прийом на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим із ЗСУ після початку повномасштабної війни має значний загальнодержавний і соціальний важливість, оскільки це сприятиме інтеграції ветеранів у цивільне життя та підтримці їхнього соціального статусу.

• Порівняно з аналогічною петицією із минулого, швидкість набору голосів свідчить про зростання активності громадянського суспільства та бажання змінити стереотипи щодо чиновників та підтримати ветеранів.

• Затримка розгляду попередньої петиції залишає питання щодо ефективності механізмів громадського впливу на процеси влади.

• Набір голосів за короткий період також свідчить про активне зацікавлення громадян у реформуванні системи державного управління та підтримці ветеранів, що варто враховувати у подальших діях влади та розробці політики.