Тепла повітряна маса з півдня формує аномально м’яку погоду в Україні 26 листопада

Фірма «Больверк», заснована 28-річним Артемом Замотаєвим — сином генерал-майора Міноборони Євгена Замотаєва, за досить короткий час змогла перетворитись із маловідомого підприємства на одного з лідерів оборонної галузі України. Її успіхи стали справжнім феноменом в українському бізнес-середовищі, а стрімкий розвиток компанії неможливо не помітити. Якщо до 2022 року фірма ледве зводила кінці з кінцями, то вже у 2023 році «Больверк» заявив про дохід у 602 млн грн, а у 2024 році перевищив позначку в 1 млрд грн, що стало справжнім проривом для компанії. Вражаюче зростання продовжується, і лише за перший квартал 2025 року фірма заробила 250 млн грн.

Спеціалізуючись на виробництві простих комплектуючих для Збройних сил України, компанія змогла налагодити великий обсяг контрактів і здобути визнання як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Попри те, що продукція «Больверк» не відзначається високими технологічними складнощами, сама діяльність компанії стала важливим елементом забезпечення обороноздатності країни. Її роль у підтримці української армії в умовах війни з Росією важко переоцінити, а вражаючий фінансовий успіх є яскравим прикладом того, як правильна стратегія та цілеспрямованість можуть призвести до кардинальних змін навіть у найскладніших умовах.

Під час зростання доходів фірми син генерал Замотаєв обіймав посаду начальника Центрального управління координації зовнішньоекономічної діяльності Міноборони. Саме він фігурував у скандалі зі схемами закупівлі неякісних мін, які, за інформацією журналістів, надходили до фронту із браком.

Євген Замотаєв — не новачок в оборонній сфері. Він очолював Центральне ракетно-артилерійське управління ЗСУ, керував держконцерном «Техвоєнсервіс», а після повномасштабного вторгнення повернувся у військову систему. У 2024 році він просував термінове укладання контрактів на вітчизняні боєприпаси — саме ті, що згодом виявилися бракованими.

Скандал із неякісними снарядами призвів до арешту директора Павлоградського хімзаводу Леоніда Шимана — давнього знайомого Замотаєва. Обидва мали спільні проєкти ще у 2013–2014 роках у рамках утилізації боєприпасів. Також Замотаєва пов’язують із «тендерним королем» Міноборони Олегом Мітрохіним. Разом вони є співзасновниками інвестфонду «Гіперіон», який володіє часткою у науково-інженерній компанії «Булава».

«Булава» у 2024 році заробила 282 млн грн — у 140 разів більше, ніж роком раніше. Її співзасновниками є сам Замотаєв, син Мітрохіна — Артем та їхній менеджмент. Замотаєв-старший і Мітрохін зареєстрували торгову марку Bulava/Булава, що свідчить про амбіції в оборонному секторі.

Крім того, Артем Замотаєв із жовтня 2024 року очолює інвестфонд «Равісанс», який раніше контролював нардеп Тарас Козак — соратник кума Путіна Віктора Медведчука. Такий зв’язок ще більше загострює питання про вплив оточення на держзакупівлі у час війни.

Поки українські військові ризикують життям на фронті, приватні структури, пов’язані з керівництвом Міноборони, перетворюються на мільярдні бізнеси. Конфлікт інтересів, який мав би бути предметом розслідування, натомість залишається поза увагою правоохоронних органів.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

«Настануть холодні дні і темрява, і з цим може відбутися зміна у ставленні українців до війни», – пише WP.

Про те саме сказав газеті високопоставлений український чиновник.

«Цієї зими ми можемо потрапити в глибокі-глибокі неприємності», – вважає чиновник.

На його думку, цієї зими люди можуть стати «виснаженими, пригніченими і злими». Зрештою, це може вплинути на моральний дух суспільства.

«Мій найбільший страх полягає в тому, що, коли люди пройдуть через таку зиму, не залишиться жодного способу знайти консенсус серед населення», – сказав він.

WP зазначає, що, незважаючи на всі заходи, яких вживає Україна і партнери, основна частина виробництва енергії України цієї зими, як і раніше, буде зосереджена на великих електростанціях, що дає змогу Росії завдати максимальної шкоди ракетними ударами, як це вже було минулого місяця.

Троє українських ветеранів, які мають ампутації, здійснили неймовірне досягнення, яке стало історичним для нашої країни. Вони перепливли протоку Боніфачо, що розділяє південну частину французької Корсики та північну частину італійської Сардинії. Загальна дистанція, яку подолали герої, становила 12,8 кілометра. Цей подвиг є не лише фізичним досягненням, а й символом мужності, волі та незламного духу, який характеризує наших військових навіть після важких травм та випробувань.

Про це повідомила громадська організація ONE TEAM FORCES, яка активно займається підтримкою військових та ветеранів. Вона допомагає їм адаптуватися до цивільного життя та реалізувати свої потенціали через різноманітні спортивні й реабілітаційні ініціативи. Ця організація вже не раз доводила, що навіть у найважчих умовах, після серйозних поранень, українські ветерани можуть досягати великих висот, і їхній дух залишається непереможним.

Заплив мав розпочатися ще вранці, однак через складні погодні умови — шквальний дощ, грім і блискавку — команді довелося тимчасово повернутися на берег. Після покращення погоди плавці стартували о 8:36 ранку. Марафонська водна дистанція пролягала від скель Корсики до скель Сардинії. У складних умовах, серед сильних течій і непередбачуваних змін погоди, команда ветеранів показала результат у 4 години 50 хвилин і фінішувала четвертою серед семи команд-учасниць.

Заплив через протоку Боніфачо вважається офіційною марафонською дистанцією у відкритій воді. Це перший в історії випадок, коли її подолала команда ветеранів з ампутаціями. Їх досягнення стало не лише спортивним проривом, а й потужним символом витривалості, мужності та реабілітації через спорт.

Це відкриття стало результатом ретельного аналізу фінансових декларацій та майнового стану екс-посадовця. НАЗК, виконуючи свої функції з контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, виявило значні розбіжності між задекларованими доходами та фактичним майновим станом Вербицького.

Про це повідомили в Національному агентстві з питань запобігання корупції.

Там кажуть, що за дорученням Вербицького пов’язані з ним люди придбали такі активи:

автомобіль LEXUS ES 300H вартістю понад 960 тисяч гривень; автомобіль LEXUS NX 300H вартістю понад 480 тисяч гривень; автомобіль PORSCHE MACAN T вартістю 3,5 мільйони гривень; будинок та земельна ділянка в Києві вартістю 16,3 мільйона гривень; будинок та земельна ділянка в Одесі вартістю 10 мільйонів гривень; квартира та земельна ділянка в Анталії (Туреччина) вартістю 3,9 мільйона гривень; Крім того, НАЗК не змогло встановити законні джерела походження понад 2 мільйонів готівки, які знайшли у Вербицького, а також криптовалюти Tether (USDT).

Матеріали про необґрунтовані активи направили до Національного антикорупційного бюро України для приєднання їх до матеріалів кримінального провадження проти ексзаступника генпрокурора.

Справа Вербицького

Журналісти «Схем» зʼясували, що заступник генпрокурора Дмитро Вербицький оселився в будинку у столичному елітному котеджному містечку «Коник», який його племінник придбав за довіреністю від одеського бізнесмена за понад 2 мільйони гривень, що згідно з ринковими цінами є заниженою в 6 разів вартістю.

Також «Схеми» стверджують, що з травня 2024 року власницею одного із сусідніх маєтків на березі річки Коник стала Христина Ільницька, з якою Вербицький нібито перебуває у стосунках. Приблизна ринкова вартість такої нерухомості сягає 48 мільйонів гривень, хоча договір купівлі-продажу будинку свідчить, що жінка заплатила за нього близько 2 мільйонів гривень.

Сам посадовець заперечив, що допомагав Ільницькій із придбанням майна.

Окрім того, журналісти виявили, що за декілька місяців до того жінка придбала автомобіль Porsche Macan T 2023 року випуску вартістю 100 тисяч доларів. Водночас власний сукупний дохід Ільницької, прозвітований перед державою за останнє десятиліття, становить трохи більше ніж 360 тисяч гривень.

Вербицький — заступник генпрокурора, який, зокрема, відповідає за питання, пов’язані з протидією економічним злочинам, ухиленням від сплати податків, а також із захистом інвестицій.

Після розслідування журналістів щодо Вербицького почали службове розслідування, Національне агентство із запобігання корупції проводить перевірку способу життя Вербицького, а Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження щодо його можливого незаконного збагачення.

Парламентарі викликали генпрокурора Андрія Костіна до Верховної Ради для доповіді щодо майна його заступника. Проте Костін не прийшов, пояснивши, що зараз триває службова перевірка, і тому запропонував відкласти обговорення.

Згодом Вербицький написав заяву на звільнення для уникнення негативного впливу на роботу Офісу генпрокурора. Генпрокурор Андрій Костін підписав наказ про його звільнення 1 липня.

Начальник поліції Житомирської області Олександр Ковтун опинився у центрі уваги через значні розбіжності між задекларованими доходами його родини та реальною вартістю їхнього майна. Аналіз даних з декларації посадовця та відкритих реєстрів свідчить про низку невідповідностей, які викликають запитання щодо прозорості походження активів.

Одним із ключових фактів є отримання Ковтуном службової квартири в Києві. У лютому 2024 року, коли він ще керував управлінням дізнання Національної поліції, йому було надано житло загальною площею 89,4 квадратного метра. Така нерухомість у столиці традиційно має високу ринкову вартість, однак у задекларованих документах оцінка цього об’єкта виглядає суттєво нижчою, ніж середні показники по ринку. Це вже спричинило дискусії про можливу занижену вартість, яка не відображає реальної ціни квартири такого класу та параметрів.

Другий син, Денис Ковтун, також прописаний у цьому столичному житлі. Торік він проживав у гуртожитку Національної академії внутрішніх справ у Віті-Поштовій, де навчається на другому курсі безплатно, як курсант державного закладу.

Після призначення начальником поліції Житомирської області у листопаді 2024 року, Ковтун почав орендувати окрему квартиру площею 58,9 квадратного метра в Оліївці, неподалік Житомира. Орендодавцем виступає місцевий підприємець Дмитро Герасимчук, який пов’язаний із низкою бізнесів у регіоні — від виробництва військової техніки до торгівлі будматеріалами та діяльності громадського формування “Корпус охорони Полісся”.

Декларація Ковтуна містить і корисну інформацію про рухоме майно. Ще у 2020 році він придбав Hyundai Avante 2017 року випуску за 210 тисяч гривень, хоча ринкова вартість аналогічної моделі нині становить щонайменше 400 тисяч. Його дружина минулого року стала власницею Toyota RAV-4 Hybrid 2021 року за 1,9 мільйона гривень. За офіційними доходами це майже сім її річних зарплат.

Фінансові надходження начальника поліції за 2024 рік склали понад 1,2 мільйона гривень зарплати, а також 7,2 тисячі гривень соціальної допомоги та 50 тисяч гривень від продажу мотоцикла BAJAJ BOXER BM 150. Дещо раніше сам Ковтун оцінював його значно дешевше — менше ніж у 30 тисяч гривень.

Його дружина, Людмила Ковтун, яка працює у столичній дитячій лікарні, отримала 292 тисячі гривень зарплати та 460 тисяч гривень від продажу автомобіля KIA CEED. Водночас у декларації Ковтун раніше вказував вартість цього авто на рівні 189 тисяч гривень — удвічі нижче фактичної суми продажу.

Готівкові заощадження подружжя задекларовані як спільна власність. Родина тримає вдома 175 тисяч гривень, 35 тисяч доларів і 15 тисяч євро. На банківських рахунках начальник поліції має 53 тисячі гривень та 1 250 доларів, його дружина — 90 тисяч гривень і близько 200 доларів. Син Денис задекларував 18 тисяч гривень на рахунках. Загальні заощадження родини сягають 2,6 мільйона гривень.

Дані викликають питання щодо способу придбання дорогих авто, співвідношення доходів і витрат, а також щодо заниження вартості майна, яке Ковтун і члени його родини продавали останніми роками. Усе це може свідчити про ухилення від оподаткування або приховування реальних фінансових потоків.