“Території в обмін на мир” – медійники Офісу отримали завдання провести моніторинг настроїв суспільства. Джерела

У сучасному світі, де технології і глобалізація швидко змінюють наше повсякденне життя, питання збереження культурної спадщини набуває все більшого значення. Це важливо не лише для розуміння нашого минулого, але й для формування ідентичності майбутніх поколінь. Культурна спадщина — це не просто об'єкти чи традиції, це зв'язок між поколіннями, що допомагає нам зрозуміти, хто ми є, і якими цінностями керуємося.

Одним із ключових аспектів є збереження матеріальної та нематеріальної спадщини. Пам'ятки архітектури, картини, музичні твори, народні ремесла — все це є важливими елементами, які формують обличчя нації. Однак не менш важливим є і нематеріальний аспект — традиції, мовні особливості, фольклор та обряди, які визначають унікальність кожної культури.

Недостатній сонХронічний недосип змінює гормональний баланс. Рівень греліну — гормону, що викликає відчуття голоду — зростає, а лептину, який відповідає за насичення, навпаки, зменшується. Через це людина споживає більше їжі, навіть не відчуваючи сильного голоду, а тіло починає накопичувати жир.

Хронічний стресКоли організм постійно перебуває у стані напруги, підвищується рівень кортизолу. Цей гормон не лише уповільнює метаболізм, а й сприяє накопиченню жиру в ділянці живота. Тому навіть ідеальне меню не дає результатів, якщо ви живете в постійному стресі.

Гормональні коливанняПісля 25–30 років відбуваються зміни у роботі щитовидної залози, а також статевих гормонів — естрогену, тестостерону та прогестерону. Навіть незначні порушення можуть призвести до затримки рідини, уповільнення обміну речовин і стійкості ваги до будь-яких спроб її знизити.

Порада:Щоб схуднення стало ефективним, важливо не лише стежити за харчуванням і тренуваннями, а й:— спати не менше 7 годин на добу;— зменшувати рівень стресу, практикуючи релаксацію або дихальні техніки;— періодично перевіряти гормональний стан, особливо функцію щитовидної залози.

Комплексний підхід — це не лише про калорії, а про гармонію організму в цілому.

За дев’ять місяців 2025 року в Україні було відкрито близько 1 500 кримінальних проваджень, пов’язаних з порнографічною продукцією. Це свідчить про значне збільшення злочинної активності в цій сфері порівняно з минулим роком — на 13%. Згідно з інформацією, наданою Опендатаботом, ці дані базуються на офіційних звітах правоохоронних органів. Показовим є той факт, що більша частина проваджень була зареєстрована лише в січні та березні, що свідчить про специфічні піки діяльності, характерні для певних періодів.

Особливу увагу привертає рівень доведення проваджень до стадії підозри. Вже у 95% випадків (1 424 справи) правоохоронці змогли повідомити про підозру особам, що потрапили під підозру. Цей високий рівень завершеності справ підтверджує серйозність та ефективність правоохоронних органів у боротьбі з розповсюдженням порнографії, яка заборонена відповідно до статті 301 Кримінального кодексу України. Злочини, пов’язані з виготовленням, збутом та розповсюдженням порнографії, мають важкі соціальні наслідки, що ставить ці справи в пріоритет для українських правоохоронців.

Значні ресурси держава витрачає на експертизу контенту 18+. За підрахунками «Економічної правди», за три роки повномасштабної війни на такі експертизи витрачено 4,9 мільйона гривень. У середньому експерт, який переглядає матеріали з можливими порнографічними елементами, отримує близько 500 гривень за годину роботи.

На цьому тлі Державна податкова служба почала надсилати листи авторам контенту з платформ на кшталт OnlyFans, закликаючи їх декларувати доходи та сплачувати податки. Це викликало хвилю занепокоєння серед моделей: вони побоюються, що легалізація доходів може автоматично призвести до кримінального переслідування за статтею 301.

Попри окремі випадки, коли автори цифрового контенту оскаржували штрафи у суді — і навіть перемагали (знайдено щонайменше три такі рішення), проблема залишається неврегульованою. Питання можливого декриміналізування статті 301 КК — ключове для цієї індустрії, адже чинне законодавство дозволяє дуже широке тлумачення «порнографічних матеріалів», що створює ризики для контент-індустрії.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Через аукціон продали 245 заправок за 695,9 млн грн, 17 млн доларів або ж менш як 70 тисяч доларів за одну заправку, що, за оцінками операторів ринку, вельми недорого.

Ціна покупки на аукціоні виявилася вищою за стартову лише на 0,3%.

Покупцем стала компанія «Макс енерго Ресурс» Ігоря Супруненка, яку ЗМІ називають «маловідомою». На ринку про таку компанію мало хто чув.

Супруненко розповів, що почав займатися імпортом палива після вторгнення РФ, коли ринок перебудувався на поставки з Європи. Стверджує, що працює з партнерами сам, в олігархічні групи не входить.

За його словами, вони купили заправки Коломойського з метою розвитку мережі.

За його словами, в найближчі півроку планується запустити до 60 заправок, потім ще стільки ж.

Замок і Селянин: Беатриса Греченюк, що має стільки ж розкоші, скільки і привілеї принцеса, та її тато, колишній депутат Микола Греченюк, який домагається перемог у державних тендерах і підкорює Закарпатські дороги

Привілеї та Підземлі Закарпаття: Колишній депутат Микола Греченюк та його Родина

Тайниця Розкоші та Заможності: Інсайди у Родині Греченюк-Петьовка

У вищезгаданій статті розкрито історію та активності сім'ї Греченюк-Петьовка, яка привертає увагу громадськості своїми діями та зв'язками. Аналізуючи події, можна зробити висновок про широкий спектр діяльності членів цієї родини, яка включає політику, бізнес, волонтерство та розкішне споживання. Їхні дії та зв'язки, які часто знаходять відображення в соціальних мережах, викликають певні сумніви та зацікавленість у громадськості щодо джерел їхнього благополуччя та можливих зв'язків з контрабандними схемами. Такі ситуації підносять питання про прозорість та етичність поведінки осіб, які мають вплив у громадському житті, і підкреслюють важливість боротьби з корупцією та зловживанням владою.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Автор фото,Courtesy Cannes Film Festival

Історія фільму “Насіння священного інжиру” майже така ж дивовижна, як і його сюжет.

Сценарист і режисер Мохаммад Расулоф відсидів у в’язниці в Ірані за виступи проти режиму, тому знімав стрічку потайки.

Невдовзі після того, як її відібрали для показу на Каннському кінофестивалі, Расулофа засудили ще на вісім років, але йому вдалося втекти з країни й встигнути до Канн на прем’єру.

Фільм став однією з найяскравіших новинок фестивалю.

У центрі сюжету – іранська родина, яка гостро переживає політичні потрясіння у своїй країні й сповнена рішучості триматися якомога далі від неприємностей після того, як батько (Місаг Заре) отримав високооплачувану роботу на держслужбі.

Однак напруга зростає, коли доньки-старшокласниці, Резван (Махса Ростамі) та Сана (Сетарех Малекі), виявляють ознаки бунту й починають співчувати протестувальникам.

“Цей гостросюжетний трилер заслуговує на якомога ширшу аудиторію, – пише Раян Латтанціо у статті для IndieWire. – Расулоф створює надзвичайно захопливу алегорію про корумпованість влади та утиски жінок в умовах релігійного патріархату, який знищує тих самих людей, яких, як він стверджує, захищає”.

Фільм виходить у прокат 27 листопада у США

Автор фото,David Lee/ Netflix

Фільм знятий за однойменною п’єсою Огаста Вілсона, що отримала Пулітцерівську премію.

Продюсером виступив Дензел Вашингтон, режисером – один з його синів, Малкольм Вашингтон, а в головній ролі – інший син, Джон Девід Вашингтон.

Події розгортаються в Піттсбурзі 1936 року, після Великої депресії. У центрі сюжету – родина Чарльзів та їхня сімейна реліквія, старе фортепіано, декороване їхнім поневоленим прадідом.

Брат і сестра не можуть домовитись щодо подальшої долі інструмента, між ними спалахує конфлікт.

“Урок фортепіано” – це урок любові, дружби та сімейних цінностей, – пише оглядачка видання Wrap Карла Рената. – Він слугує нагадуванням про те, що багатство поколінь – це не лише гроші, але й емоційний та генетичний зв’язок із нашими предками”.

Фільм виходить 22 листопада на Netflix

Автор фото,Page 114/ Why Not Productions/ Pathe Films/ France 2 Cinéma

Один з найкращих сучасних французьких режисерів і сценаристів Жак Одіар відомий своїми жорсткими сучасними трилерами “І моє серце завмерло”, “Пророк”, “Іржа та кістка”, “Діпан”.

Його останній фільм “Емілія Перес” знятий в жанрі кримінального мюзиклу.

Зої Салдана грає адвокатку Риту, яка погоджується допомогти мексиканському гангстеру Хуану Дель Монте зробити операцію зі зміни статі, щоб він міг почати нове життя під ім’ям Емілія. Тим часом для його дружини Джессі (Селена Гомес) та дітей треба підшукати затишний будинок у Швейцарії.

Музику до пісень, що звучать у фільмі, написала французька співачка Камілла, а хореографією займався бельгієць Деміен Джале, у доробку якого постановка понад 30 вистав.

“Емілія Перес – надзвичайно оригінальна присвята всім, хто наважується йти своїм шляхом. І насамперед дивовижним жінкам, які роблять це у складних життєвих обставинах”, – пише оглядач Evening Standard Нік Гавеллс.

Прем’єра стрічки запланована на 13 листопада на Netflix

Автор фото,Sony Pictures Entertainment

Драма Роберта Земекіса розповідає історію звичайної родини за допомогою однієї кімнати, в якій вони переживають ключові моменти свого життєвого шляху.

Фільм заснований на графічному романі Річарда Макгвайра 2014 року.

Основна сюжетна лінія стосується Річарда і його дружини Маргарет, яких зіграли зірки “Форреста Гампа” Том Генкс і Робін Райт.

“Ракурс один, і він не змінюється, але змінюється все навколо, – пояснив Земекіс Ентоні Брезнікану з Vanity Fair. – Насправді такого ще не було. Подібні сцени є в дуже ранніх німих фільмах, ще до того, як з’явився монтаж. Але в іншому – це була доволі ризикована ідея”.

Світова прем’єра відбулася 1 листопада

Автор фото,Claire Folger

Рідлі Скотт зняв “Гладіатора 2” у 86 років, але він – юнак, порівняно з 94-річним Клінтом Іствудом, який щойно завершив роботу над своїм сороковим фільмом.

“Гадаю, це його останній фільм, – зазначив друг і колега Іствуда, продюсер Роберт Лоренц. – Я розмовляв з ним перед виходом “Присяжного №2″, і він сказав, що більше не зніматиме. Але ніколи не кажи ніколи. Він завжди сповнений сюрпризів, цей хлопець”.

“Присяжний №2” теж може подарувати кілька сюрпризів.

Сценарій до цього судового трилера написав Джонатан Абрамс.

Головний герой фільму – Джастін Кемп (Ніколас Голт) бере участь у розгляді гучної справи про вбивство. Підсудного звинувачують у тому, що він збив свою дівчину і залишив її на дорозі.

Занурюючись у деталі справи, Джастін розуміє, що саме він збив рік тому дівчину й спокійно поїхав додому, думаючи, що зіткнувся з оленем, який перебігав дорогу.

Чи зможе присяжний запобігти ув’язненню невинної людини, не викривши при цьому самого себе?

Світова прем’єра стрічки відбулася 1 листопада

Автор фото,Disney

У 2016 році комп’ютерно-анімаційний фільм “Моана” став світовим хітом, тому не дивно, що Disney вирішив продовжити пригоди полінезійської принцеси (Ауліі Кравальйо ) та її приятеля-напівбога Мауї (Двейн Джонсон).

Спочатку продовження планували як серіал для Disney+.

Але, як зазначив режисер Девід Деррік-молодший, під час роботи автори відчували, що проєкт стає масштабнішим.

“Стало очевидно, що стрічка хоче бути на великому екрані. Ми відчували це всією студією”, – додав він.

І це теж не дивно, адже перша “Моана” була найпопулярнішим шоу на Disney+ протягом кількох років, тож сиквел має добре показати себе в прокаті.

Світова прем’єра запланована на 27 листопада

Автор фото,Aidan Monaghan

Відколи “Гладіатор” вийшов на екрани 2000 року було безліч спроб продовжити знамениту епопею. Однак це непросте завдання, враховуючи, що головний герой Максимус у виконанні Рассела Кроу загинув наприкінці стрічки.

Кроу навіть замовив сценарій у рок-зірки Ніка Кейва, за яким Максимус зустрічається з римськими богами в підземному світі, а потім реінкарнує.

Втім минуло достатньо часу, щоб з’явився простіший спосіб продовжити популярну римську сагу Рідлі Скотта.

У “Гладіаторі 2” естафету, залишену Максимусом, підхоплює Люцій (Пол Мескаль), син Люцилли (Конні Нільсен) і, можливо, Максимуса.

Після того, як його сім’ю вбивають солдати генерала Марка Акація (Педро Паскаль), Люція навчає бою Макрінус (Дензел Вашингтон), колишній раб, який планує повалити імператора (Джозеф Квінн).

Мескаль грає складного Люція, позначеного важкою сімейною спадщиною, що коливається між бунтом і стійкістю.

“Гладіатор 2 значно масштабніший, грубіший і жорсткіший, ніж перший фільм, – вважає Габріелла Паєлла з GQ. – Розлогі батальні сцени, жорстокі сутички сам на сам. Ви проведете більшу частину фільму, здригаючись”.

У світовий прокат виходить 22 листопада

Автор фото,Universal Pictures

Екранізація музичної казки, одного з найпопулярніших бродвейських мюзиклів від режисера Джона Чу (“Шалено багаті азіати”, “На висотах Нью-Йорка”).

У центрі сюжету – дві відьми країни Оз: Ельфаба (Синтія Еріво), зеленошкіра вигнанниця й майбутня зла відьма заходу, та Глінда (Аріана Гранде), приваблива й амбітна дівчина, яка згодом стане доброю відьмою півночі.

Спочатку вони – сусідки по кімнаті в чарівному університеті Шиз, але як вони стають ворогами?

Відповідь на це запитання глядачі отримають тільки через рік.

Перша частина “Чародійки” триває 160 хвилин, але це лише половина стрічки: вперше в історії голлівудський мюзикл виходить у двох частинах, і друга з’явиться аж у листопаді 2025 року.

“Під час виробництва фільму стало зрозуміло, що вмістити весь мюзикл в одне кінополотно не вдасться, тоді студія вирішила розділити стрічку на дві частини, – пояснює режисер Чу, – Завдяки цьому ми зможемо розповісти історію так, як потрібно. А також додати ще більше глибини й несподіванки до подорожей цих улюблених персонажів”.

Світова прем’єра першої частини фільму відбудеться 22 листопада

Автор фото,Searchlight Pictures

Той, хто бачив Кірана Калкіна у фільмі “Спадкоємці” та Джессі Айзенберга у, ну, у будь-чому, знає, наскільки далекі один від одного їхні звичні екранні образи.

Айзенберг переважно грає напружених і тривожних персонажів, тоді як Калкін, за словами культурного оглядача Toronto Star Пітера Гауелла, “нагадує людський знак оклику, який прагне бути поміченим і влаштувати сцену”.

Цю прірву між ними заповнюють веселі й гострі суперечки в “Справжньому болю” – проникливій комедійній драмі, написаній, зрежисованій та спродюсованій Айзенбергом. Він і Калкін грають двоюрідних братів, які давно віддалилися, але возз’єдналися задля подорожі Польщею в пам’ять про покійну бабусю.

“Комічні сутички супроводжує вишукана музика Шопена, – розповідає Гауелл, – але Айзенберг не змушує глядача сміятися, а тонко досліджує подвійне значення назви стрічки. Він розвиває гуманістичний стиль у дусі Гела Ешбі та Александра Пейна, і за цим приємно спостерігати”.

У світовий прокат фільм вийшов 1 листопада

Автор фото,Apple TV+

Британські фільми про Другу світову зазвичай розповідають про учасників бойових дій (“Дюнкерк”), шпигунів (“Операція “Мінсміт”) та лідерів (“Темні часи”). А “Бліц” Стіва Макквіна показує, яким було життя звичайних громадян, мешканців Лондона, що пережили нічні бомбардування люфтваффе.

У центрі сюжету – двоє мешканців Іст-Енду, мати-одиначка (Сірша Ронан) та її дев’ятирічний син Джордж (Еліот Хеффернан).

Разом із тисячами інших лондонських дітей Джорджа заради безпеки відправляють потягом у село. Але він рішуче налаштований повернутися додому, до охопленого війною мегаполіса, щоб знайти маму.

Прем’єра стрічки запланована на 22 листопада на Apple TV+

Автор фото,Yannis Drakoulidis/ A24

Лука Гуаданьїно – режисер фільмів “Назви мене своїм ім’ям”, “Разом з кістками”, “Суперники” – зняв ще одну вишукану драму про пристрасні, але не обов’язково щасливі стосунки.

Це – захоплива адаптація автобіографічного роману Вільяма Барроуза “Квір”.

Дія відбувається у 1940-х роках у Мехіко.

Деніел Крейг грає Вільяма Лі, ветерана війни, американського експатріанта, який перебивається тимчасовими роботами й зациклений на пошуках галюциногенної трави в південноамериканських джунглях. Блукаючи міськими клубами, відчайдушно самотній Лі закохується у вродливого юнака Юджина (Дрю Старкі).

Гуаданьїно у своїй екранізації перетворив документальний досвід автора на частково вигаданий сюжет, зробив Лі не надто схожим на Берроуза і дописав фінал.

У ньому Лі та Юджин, на відміну від книжки, втілюють свій задум і пробують у джунглях Амазонки аяуаску. Галюциногенний досвід стає водночас кульмінацією й фіналом історії їхнього кохання – взаємного, але не дуже щасливого.

“Крейг показав себе справжнім майстром. І справа не лише у відвертих любовних сценах, які не дають спокою уяві, – пише оглядач Rolling Stone Девід Ферз. – Втілюючи альтер его Берроуза і проходячи через хтивість, ревнощі, втому, нужденність і блаженство головного героя, Крейг розкриває цього розчарованого, приреченого романтика на повну силу”.

Стрічка виходить у прокат 27 листопада в США

Автор фото,Paramount Pictures

5 вересня 1972 року на Олімпіаді в Мюнхені група палестинських терористів захопила в заручники кілька ізраїльських спортсменів. Загинули 11 атлетів і п’ять зловмисників.

Цей інцидент став темою для оскароносного документального фільму Кевіна Макдональда “Один день у вересні”, а його наслідки – темою для трилера Стівена Спілберга “Мюнхен”.

Тепер нова документальна драма режисера Тіма Фельбаума розповідає про цю історію з погляду знімальної групи американських журналістів, які опинилися на місці подій.

Пітер Сарсгаард, Джон Магаро, Бен Чаплін і Леоні Бенеш грають телеведучих ABC Sports, які планували висвітлювати виключно спортивні рекорди, а на практиці стикнулися з приголомшливими технічними та етичними проблемами.

Чи виправдано показувати потенційно жахливі події в прямому ефірі? І якщо так, то як це зробити з обмеженими технічними можливостями?

“Фільм знятий у стилі документального кіно, що підкреслює напруженість ситуації, – пише Тім Гріерсон у статті для видання Screen Daily. – “П’яте вересня” розповідає про той трагічний день із жахом і напругою, використовуючи шалену енергетику різних людей та сильну акторську гру для роздумів про відповідальність ЗМІ у такій складній ситуації”.

Фільм виходить у прокат 27 листопада у США