The Economist: Росія йде в останній ривок, щоб зламати волю України

Україна з високою ймовірністю не прийме так званий план Віткоффа, а ключові рішення у сфері національної безпеки та дипломатії відтермінуються щонайменше до весни 2026 року. Таку оцінку висловив політолог Вадим Денисенко, аналізуючи результати останніх міжнародних переговорів і внутрішню політичну динаміку. На його переконання, поточний стан дипломатичних контактів між Києвом та зовнішніми партнерами, а також незмінність позицій України та Росії щодо можливих шляхів завершення війни, не дозволяють очікувати швидких рішень чи проривів у переговорах.

Експерт наголошує, що пропонований «план Віткоффа» містить положення, які фактично суперечать українським інтересам та офіційно заявленим умовам миру. Київ неодноразово підкреслював, що поступки територіями чи відмова від курсу на повну деокупацію є неприйнятними. Саме тому документ, який передбачає компроміси такого характеру, не може бути схвалений на державному рівні. За словами Денисенка, нинішні пропозиції не тільки не наближають до завершення війни, а й створюють ризики довготривалої замороженої конфліктності, вигідної виключно російській стороні.

Денисенко зауважив, що перемир’я до Нового року можливе лише у випадку, якщо Україна погодиться на здачу Донбасу, що є ключовою вимогою Росії для початку переговорів. Такий сценарій він назвав неможливим.

Політолог переконаний, що повернення президента Володимира Зеленського після серії зустрічей зі світовими лідерами не змінить розкладу сил у середині країни. Він прогнозує, що НАБУ та САП і далі розширюватимуть коло підозрюваних у справи корупційного характеру.

При цьому частина фігурантів, попри те, що для них швидко визначають великі застави, найімовірніше піде на угоди зі слідством.

Денисенко наголосив:

«Створення і розвал коаліцій в Україні ніколи не було ідеологічним процесом. Воно завжди залежало від фінансових преференцій та гарантій недоторканності для бенефіціарів фракцій».

Саме питання недоторканності, на його думку, визначатиме майбутнє парламентських союзів.

Експерт підкреслив, що нинішня ситуація навколо плану Віткоффа нагадує переговори в Анкориджі, коли США не змогли істотно вплинути на позицію Росії.

«Тільки тиск Китаю може змінити ситуацію кардинально», — наголосив Денисенко.

Водночас він зауважив, що Україна частково втратила свою ключову моральну перевагу:

«Ми втратили ореол мученика, який захищає демократію».

За його словами, це зменшує дипломатичний ресурс країни у переговорах зі світовими лідерами.

Україна стикається з великою невизначеністю щодо можливості отримання американської допомоги у найближчий період часу. Це означає, що країні доведеться використовувати кошти, заплановані на соціальні програми, для потреб оборони. Такий крок може призвести до затримок у виплатах зарплат бюджетникам і подальшого загострення дефіциту техніки та боєприпасів.

Більше того, якщо ситуація із фінансуванням з Заходу не поліпшиться, українська влада буде змушена збільшити податки, друкувати гривню або проводити масову емісію для збільшення надходжень до бюджету. Це стає особливо загрозливим, оскільки близько 63% доходів бюджету України залежать від зарубіжних грантів та кредитів.

У цій кризовій ситуації навіть обіцянка Заходу про створення фонду на $100 мільярдів для України не може бути вирішальним рішенням. Потенційне використання російських коштів може призвести до виходу коштів з західних економік, а це вже спричинить нову економічну кризу.

Україні доведеться зустріти складні економічні виклики, пов'язані з невизначеністю отримання американської допомоги та загостренням військової ситуації. Підвищення податків та перерозподіл бюджетних коштів можуть стати необхідними для забезпечення військових потреб та забезпечення функціонування соціальних програм. Залежність від зарубіжних фінансових джерел підкреслює необхідність пошуку внутрішніх ресурсів для забезпечення стабільності економіки. Розрахунки на зовнішні джерела фінансування можуть нести ризик для національної безпеки та стійкості. Вирішальним є пошук стратегій, що сприяють розвитку внутрішніх економічних ресурсів та забезпечують незалежність від зовнішніх впливів.