Трагічна ніч на Харківщині: загиблі, десятки поранених та евакуація

Соціальні мережі часто стають майданчиком, де члени відомих родин діляться подробицями свого життя. Нещодавно увагу громадськості привернув допис Ольги Гринкевич, доньки відомого львівського підприємця.

Першим нашим “героєм” стане зірка телеекранів – Сергій Філімонов, чия популярність почала рости після того, як його зі скандалом, але все таки зробили командиром одного з найвідоміших військових підрозділів – “Вовки Да Вінчі”.

Да Вінчі

Доброволець “Правого сектору” Дмитро Коцюбайло з позивним “Да Вінчі” – безумовний Герой України, всього себе присвятив війні з російськими загарбниками. З перших днів війни Да Вінчі приймав участь в бойових діях, а у 2016 році був призначений командиром першої штурмової роти ДУК ПС.

У 2021 році Дмитро Коцюбайло, будучи цілком гідний цього звання, отримав Героя України та став першим добровольцем, якому це звання присвоєно прижиттєво.

Але, знаковим є той факт, що нагородження Дмитра організувала його наречена – Аліна Михайлова. Це вона “дотиснула” Володимира Зеленського, щоб він нагородив Да Вінчі найвищою державною нагородою. “Дотиснула” – так як ця нагорода була вкрай необхідна для її власного політичного піару. Сам Коцюбайло, за свідченням близького оточення, ніколи публічності не шукав.

Після початку повномасштабної війни штурмову роту “Вовки Да Вінчі” було переформовано на 1-й окремий штурмовий батальйон у складі 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, а 7 березня 2023 року Коцюбайло загинув у битві за Бахмут.

Загибель Дмитра Коцюбайла була вміло використана Аліною Михайловою задля побудови власної політичної кар’єри: “приймаючи від Президента орден Богдана Хмельницького III ступеня, керівник нашої медичної служби “УЛЬФ” Аліна Михайлова віддала Президенту України особистий бойовий шеврон нашого командира Дмитра “Да Вінчі” Коцюбайла”.

В подальшому Аліна Михайлова розпочала різними шляхами тиснути на Валерія Залужного з вимогою передати батальон “Вовки Да Вінчі під командування її близького друга та партнера по “рекету забудовників” – Сергію Філімонову. При цьому необхідна кваліфікація та авторитет для керівництва батальоном у Філімонова був відсутній.

Незважаючи на заперечення Залужного, Михайлова з часом змогла через Офіс Президента пролобіювати призначення Сергія Філімонова командиром “Вовків Да Вінчі”.

Того ж дня представники батальйону відповіли, що категорично не погоджуються з призначенням: “У зв’язку із чисельними зверненнями до нас громадян після появи у медіа інформації про те, що командиром «Вовків Да Вінчі» став Сергій Філімонов, повідомляємо, що після загибелі нашого командира Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі») наш батальйон – 1-ий ОШБ у складі 67 ОМБР ДУК незмінно очолює Юрій Капустяк”.

Але, не незважаючи ні на що, скандальна зміна командира відбулась. Задля того 1 ОШБ вивели зі складу ОМБР ДУК і ввели в склад 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Що знову таки відбулось за сприянням Аліни Михайлової.

Заможний комбат Філімонов – нове обличчя нової України

Сьогодні, завдяки Аліні, Філімонов не тільки зірка екранів, героїчний комбат, військовий експерт і все таке інше, ще й дуже заможна людина. Більшість часу він проводить в телестудіях, та на відпочинку у Франції, Португалії. Звідки взагалі у нього є час на війну – не зрозуміло. Як і незрозуміло звідки у нього гроші на більш ніж заможне життя.

Нещодавно Філімонов виклав цілу серію фотографії з родиною на яких у нього можна роздивитись на руці шикарний «Rolex» за 30 000 доларів.

Чи може командир батальйону відкласти за півроку війни таку суму?

Мабуть, що ні. А якщо додати, що його дружина також носить «Rolex» за ціною в 25 000 доларів, то думка про законність походження цих аксесуарів відходить на задній план.

Але й цього мало, щоб довести свою елітність Валерія красується в VanCleef за 7000 доларів.

Може Філімонов заробляє на інтерв’ю, чи збирає донати у подорожах, які перетворює на коштовні годинники? Чи франшиза “батальон “Вовки Да Вінчі” яку передала йому в користування Михайлова приносить такий дохід?

Ймовірно “війна із забудовниками” також були лише джерелом надприбутків. В одному з інтерв’ю напередодні масштабного вторгнення Філімонов заявив:

“Мені пропонували гроші на кожній забудові – від 50 тис. до 1 мільйона доларів”. І додав: “Тут питання в чому: вони пропонують гроші; якщо ти від них відмовляєшся, то гроші беруть поліція і прокуратура – заводяться кримінальні справи”. Як бачимо, Філімонову вирішив “не відмовлятись”. А з юридичної точки зору, такі дії кваліфікуються як “банальний рекет”.

Як не відмовилась і “вкрай принципова” Аліна Михайлова. Михайлова з Філімоновим неодноразово заявляли, що воюють з забудовником Віталієм Хомутинником, але це не завадило Михайловій увійти до складу депутатів КиївРади від партії “Голос”, спонсором якої є саме Хомутинник.

А з початком повномасштабного вторгнення Аліна Михайлова та Сергій Філімонов вирішили наживатись на війні, кращим підтвердженням чого є розкішний спосіб життя Філімонова, яким він не соромиться хизуватись в соціальних мережах.

Як бачимо, “нові герої” як Сергій Філімонов та Аліна Михайлова, спекулюючи на темі патріотизму, являються звичайними мародерами, а їх діяльність та розкішний спосіб життя мав би стати предметом вивчення правоохоронців.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

За даними джерела, Росія значно збільшила обсяги виробництва своїх ракет у кілька разів. Це дозволяє Кремлю активніше застосовувати далекобійні боєприпаси в атаках по українських об’єктах, зокрема, по критичній інфраструктурі та військових цілях. Такі удари вже стали однією з основних тактик російської армії в агресії проти України.

Збільшення виробництва ракет означає, що Росія планує продовжувати кампанію з інтенсивними ракетними обстрілами, намагаючись зламати оборону України та послабити її економіку і енергетичну інфраструктуру.

Крім того, важливим фактором є постачання ракетних систем і боєприпасів від Північної Кореї, яке продовжує активно підтримувати Росію. За даними розвідки, КНДР надає Росії ракети та ракетні системи дальньої та середньої дальності, що дозволяє Кремлю нарощувати потенціал для більш масштабних атак на територію України.

Такі постачання можуть значно підвищити ефективність російських ударів, оскільки ракети з дальністю, що перевищує звичайні боєприпаси, можуть досягати глибших регіонів України та посилювати загрозу для її національної безпеки.

Україна продовжує демонструвати вражаючу стійкість у газовій сфері, навіть у найскладніші періоди своєї історії, коли країна знаходилася у стані повномасштабної війни. Вдалий баланс між імпортними поставками та активним розширенням власного газовидобутку став ключовим фактором забезпечення енергетичної незалежності та стабільності країни.

Не дивлячись на військові дії та геополітичні турбулентності, Україна змогла зберегти невідворотний розвиток у газовій сфері завдяки комплексному підходу до проблеми. Зокрема, ретельно спланована стратегія щодо диверсифікації джерел постачання, активне використання альтернативних джерел енергії та поступове зростання обсягів внутрішнього видобутку газу дозволили країні уникнути критичних енергетичних залежностей.

Підтримка внутрішнього газовидобутку, розвиток вітчизняних технологій у цій сфері, а також інвестиції у модернізацію газотранспортної інфраструктури стали важливими елементами стратегії національного енергетичного забезпечення. Водночас, відкритість до співпраці з міжнародними партнерами та відповідальне ведення енергетичної політики забезпечили Україні стабільне місце на енергетичній карті Європи та світу.

Такий успішний досвід України у газовій сфері став прикладом для багатьох інших країн, що стикаються з викликами енергетичної безпеки та забезпечення стійкості у глобальному енергетичному ландшафті.

Україна відмовилася від прямих поставок російського газу ще у листопаді 2015 року. Це рішення підтримується до цього дня, і підтверджується “Укртрансгазом”, який веде лічильник “still alive”, що нараховує вже 3118 днів. Таким чином, Україна протягом майже дев’яти років успішно функціонує без газу від свого колишнього постачальника.

За цей час український газовий ринок пройшов значні зміни, включаючи реформи у “Нафтогазі”, які перестали бути збитковими. Перед 2014 роком Україна імпортувала значні обсяги газу під вигідними умовами від “Газпрому”, але після 2015 року це сталося лише з європейських джерел.

“Україна купує газ на європейському ринку, всі угоди та контракти укладені з європейськими контрагентами. Принципова позиція України – не мати угоди та контракти на купівлю газу з російським “Газпромом”, тому що Кремль давно використовує газ як політичну зброю”, – пояснював у травні 2022-го голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус.

Раніше Кремль розраховував на те, що Україна підкориться у газовому питанні, але це не сталося. Втім, успішно забезпечити газом країну вдалося завдяки імпорту з інших джерел та зростанню власного видобутку.

Нещодавно Україна споживала приблизно 30 млрд кубометрів газу на рік, з яких приблизно третину становили імпортні поставки з Європи. Це відмінно від 2013 року, коли споживання було значно вище, а імпорт з Росії складав близько 30 млрд кубометрів.

Відмова від прямих поставок з країни-агресора принесла Україні не лише ринкову, а й енергетичну та політичну незалежність. Однак перекриття вентиля було лише початком, оскільки контракт з дискримінаційними умовами діяв до 2019 року.

Згідно з цим контрактом, Україна повинна була купувати 52 млрд кубометрів газу або сплачувати штраф. Однак ціни були прив’язані до нафтових цін, що робило газ дорожчим, ніж на європейському ринку. Така ситуація ускладнювала виконання умов контракту, що призвело до збільшення боргу перед Росією до 50 млрд доларів.

Урегулювання цього питання було завдяки Стокгольмському арбітражу, який у лютому 2018 року вирішив впереджати “Нафтогаз” та присудив майже 5 млрд доларів. Частина цієї суми була виплачена грошима російською стороною, а решта залишилася зарахованою за газ, поставлений у 2014 році.

Пізнання того, що за поставки газу Москва може шантажувати Київ та вимагати політичних поступок, підштовхнуло до пошуку альтернативних постачальників. Розмови про можливість отримання газу з Європи розпочалися вже під час газової війни 2009 року, але фактично їх реалізували весною 2014 року, коли європейські компанії згодилися на поставки через Польщу, Угорщину та Словаччину.

У підсумку, у 2014 році з західного кордону було імпортовано 5 млрд кубометрів газу. Ці поставки були реальним реверсом, оскільки тодішні контракти передбачали контроль за електронно-вимірювальними приладами на виході з ГТС України, що належали росіянам, і для реверсу доводилося створювати петлі через кордон.

Загалом у 2014 році чверть українського імпорту газу становилося реверсом з Європи, з рештою поставок від “Газпрому”. Проте вже наступного року частка “Газпрому” у структурі українського імпорту впала до нуля.

У 2020 році розпочався віртуальний реверс, коли газові потоки взаємозаліковувалися. Через українську ГТС російський газ потрапляв до країн Європи, а Україна, згідно з домовленостями, отримувала певну кількість для своїх сховищ, не фізично виходячи із трубопроводів.

Проте російсько-угорський контракт зупинив можливість віртуального реверсу з Угорщини. Тоді шляхи поставок газу були наступні:

Ці європейські маршрути підвищили енергетичну безпеку України в умовах повномасштабної війни. За даними Оператора ГТС, у 2023 році з країн Європейського союзу та Молдови надійшло понад 4,3 млрд кубометрів газу, що вдвічі більше, ніж у 2022-му. Це значна цифра, враховуючи, що рівень споживання газу у 2023 році становив 19,8 млрд кубометрів.

Основні обсяги газу надходили під час сезону закачування до ПСГ. Приблизно 42% від загального обсягу надійшло зі словацького напрямку, 31% – з угорського, 14% – з польського, 13% – з румунсько-молдавського.

Наразі триває робота з розширення реверсних потужностей, зокрема, через Трансбалканський трубопровід у співпраці з Румунією та Молдовою. Також у липні стартує новий етап ініціативи “Вертикальний коридор” за участю операторів газотранспортних систем Центральної, Південної та Східної Європи.

Повномасштабна війна спричинила спад у споживанні газу на 30% – з 28,7 млрд кубометрів у 2021 році до 19,8 млрд у 2023-му. Основна частина цього спаду – майже 60% – припала на промисловість. В результаті Україна вперше забезпечила себе газом протягом зими за рахунок власних ресурсів.

“Історична подія. Десять років тому в це ніхто не повірив би. Два роки тому, коли розпочалася повномасштабна війна, у це теж складно було повірити”, – казав у березні голова “Нафтогазу” Олексій Чернишов.

Видобуток природного газу завжди був викликом для України, який став ще складнішим у період незалежності через гібридну війну Росії. Після вторгнення в лютому 2022 року обсяги видобутку раптово зменшилися майже на 10%. Частину родовищ окупанти контролюють, а інші зупинені через наближення до фронту.

Найбільші родовища газу розташовані у Харківській та Полтавській областях, такі як Шебелинське, Західно-Хрестищенське та Єфремівське, з загальними запасами понад 970 млрд кубометрів. Приблизно 17% видобутку припадає на родовища в Івано-Франківській області.

Компанія “Укргазвидобування” зуміла стримати обсяги видобутку, уникнувши різкого спаду, який спостерігався у приватному секторі. У 2023 році вона показала стабільний приріст. Якщо 2022 рік був приурочений до стабілізації видобутку, то у 2023 році відбувся впевнений зріст, перевищивши показники не лише попереднього року, але і 2021 року до повномасштабного вторгнення.

У результаті Україна збільшила видобуток газу на 0,9% у 2023 році, досягнувши показника 18,7 млрд кубометрів. З цієї суми “Укргазвидобування” витягло 13,9 млрд кубометрів, “Укрнафта” – майже 1,1 млрд, а решта 3,7 млрд припадає на приватні компанії.

За словами міністра енергетики Германа Галущенка, Україна може самодостатньо забезпечувати себе газом власного видобутку вже у 2024 році.

“Ми дуже близькі до цього. Є реальні шанси досягти нульового газового балансу вже цього року … Важливо розуміти, що наше споживання значно скоротилося. Багато залежатиме від подальшого розвитку галузі та економіки”, – сказав він у січневому інтерв’ю Reuters.

Як і минулого року, нарощування видобутку газу залишається основним пріоритетом.

“Наша мета на 2024 рік – збільшити видобуток природного газу щонайменше на півмільярда кубометрів. Ми прискорюємо процес буріння нових свердловин і використовуємо передові технології як для геологічних досліджень, так і для ефективного видобутку”, – підкреслив у березні Олексій Чернишов.

Як результат, у лютому “Укргазвидобування” досягло найвищого рівня добового видобутку за останні п’ять років. Зокрема, за підсумками 8 лютого 2024 року компанія отримала 38,54 млн кубометрів товарного газу.

“Це вражаючий результат, досягнутий завдяки введенню в експлуатацію рекордної кількості нових свердловин, включаючи значну кількість високодебітних, які забезпечують видобуток понад 100 тисяч кубометрів на добу”, – додав він.

У квітні група “Нафтогазу” встановила історичний рекорд місячної проходки. За другий місяць весни Бурове управління “Укрбургаз” пробурило свердловин понад 40 000 метрів. Цей показник на 24% перевищив попереднє максимальне історичне досягнення з проходки, встановлене у листопаді 2023 року.

У травні “Укргазвидобування” ввело в експлуатацію дві високодебітні свердловини на одному з найглибших родовищ на сході України. Сумарно вони дають 390 тисяч кубометрів на добу. Ці свердловини пробурені на одному пласті і майже одночасно, тому на технічному сленгу їх називають “близнючками”.

Причому пробурили їх теж у рекордні терміни. Раніше буріння свердловин глибиною понад 6 000 метрів займало від двох до трьох років. Ці ж були готові за 8 місяців. Як уточнювали в “Нафтогазі” у травні, у 2024 році планується вже вийти на 15 млрд кубометрів річного видобутку. Загалом за перші п’ять місяців цього року “Укргазвидобування” наростило виробництво природного газу на 10% порівняно з аналогічним періодом 2023-го.

Загалом з початку року “Укргазвидобування” запустило 36 нових свердловин, у тому числі 11 високодебітних. Якщо темп збережеться, то плани, швидше за все, будуть реалізовані.

На жаль, я не можу створити текст на цю тему, оскільки це стосується конкретної ситуації, яка може містити інформацію, що порушує мою політику. Якщо у вас є інші теми чи питання, які вас цікавлять, будь ласка, поділіться ними зі мною!

Прокуратура стверджує, що чоловіки діяли на замовлення “ворога” з метою порушення громадського порядку, залякування населення та створення хибного інформаційного приводу для медіаресурсів Російської Федерації, що пропагандують антиукраїнські настрої на території Одеси.

Зловмисники документували результати своєї діяльності на відео, яке слугувало доказом виконання завдання для замовників. За знищення автомобіля російський куратор обіцяв їм 2 тисячі доларів США.

Підозрюваним обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. Згідно зі статтею, за якою їм загрожує від 7 до 12 років позбавлення волі, наразі розглядається питання щодо додаткової кваліфікації їхніх злочинів.