У Хмельницькому жінка народила вдома і залишила дитину на смітнику

Російський лідер Володимир Путін упродовж багатьох років демонструє модель жорсткої автократії, поєднаної з умінням використовувати міжнародні суперечності у власних інтересах. Його політичний стиль базується на тиску, шантажі та грі на слабкостях опонентів. Водночас навіть у такій системі існують чинники, здатні впливати на ухвалення стратегічних рішень, зокрема щодо продовження або корекції війни проти України.

Як зазначають західні аналітики, нинішню міжнародну ситуацію в Кремлі сприймають як відносно сприятливу. У Москві переконані, що глобальний порядок перебуває у фазі турбулентності, а єдність Заходу не є сталою. Особливі очікування пов’язуються зі змінами у політичному ландшафті США: перемога Дональда Трампа на президентських виборах розглядається Путіним як сигнал можливого перегляду американської позиції щодо війни та підтримки України.

Один з можливих сценаріїв, на який звертає увагу BBC, полягає в тому, що Трамп може спробувати змусити Україну погодитися на перемир’я на невигідних умовах. Йдеться про потенційні територіальні поступки та відсутність гарантій безпеки. У разі відмови він натякав, що може скоротити підтримку Києва, зокрема й доступ до критично важливої американської розвідки, яка допомагає виявляти російські безпілотники та планувати удари по військових об’єктах РФ.

Паралельно Європа шукає власні варіанти впливу на ситуацію. Під егідою так званої «коаліції охочих» там обговорюють ідею створення міжнародних військових сил для стримування можливих нових наступів Росії, а також ширші фінансові зобов’язання щодо відновлення України. Ряд західних експертів вважає, що Європа могла б активніше долучатися до захисту українського повітряного простору, зокрема через розширення «Європейського повітряного щита», щоб захистити західні регіони країни.

Деякі пропозиції — наприклад, розміщення європейських військових підрозділів на заході України для зняття навантаження з української армії — поки що не знаходять підтримки урядів ЄС. Причина традиційна: побоювання прямого зіткнення з Росією або ескалації конфлікту. Попри це, як наголошує старший науковий співробітник Chatham House Кейр Джайлз, Захід має перестати керуватися логікою страху:

«Єдине, що напевно зупинить російську агресію, — це присутність достатньо сильних західних сил там, де Росія планує наступ».

Не менш помітним фактором залишаються санкції. Російська економіка працює під значним тиском: інфляція сягає 8%, ключова ставка тримається на рівні 16%, реальні доходи падають. Аналітики зазначають: ресурсів для тривалої війни у Кремля менше, ніж у 2022 році. Однак саме санкційні обмеження РФ вдається частково компенсувати — зокрема, за допомогою «тіньового» експорту нафти через незареєстровані танкери.

Важливим інструментом стало б рішення Європейського Союзу використати заморожені російські активи. Йдеться приблизно про 200 мільярдів євро, які можуть стати підґрунтям «репараційного кредиту» Україні. Єврокомісія вже пропонувала план залучення 90 мільярдів протягом двох років, однак остаточного рішення немає — ЄС усе ще вагатиметься.

Що стосується самої України, то, за даними BBC, країна могла б реалізувати більший мобілізаційний потенціал. Українська армія залишається однією з найсильніших і найтехнологічніших у Європі, але майже чотири роки війни призвели до виснаження особового складу та збільшення випадків самовільного залишення частин. Додатковим фактором стримування Росії стало б нарощування виробництва або імпорт ракет великої дальності — тим більше, що Україна вже помітно активізувала удари по цілях у глибокому тилу РФ.

Втім, як наголошує аналітик Центру стратегічних і міжнародних досліджень Мік Райан, навіть це не є вирішальним:

«Глибокі удари надзвичайно важливі, але самі по собі вони не змусять Путіна сісти за стіл переговорів».

Окремою змінною лишається Китай. Кремль суттєво залежить від постачання китайських товарів подвійного призначення, а Сі Цзіньпін — один із небагатьох світових лідерів, думку яких Путін реально враховує. Якщо Пекін вирішить, що війна більше не відповідає його стратегічним інтересам, це може стати одним із найпотужніших впливів на поведінку Кремля.

Таким чином, BBC підсумовує: рішення Путіна продовжувати війну формуються під впливом багатьох чинників — від позиції США й європейської рішучості до економічного тиску та ролі Китаю. Але жоден з цих елементів поки не став критичним для змін у Кремлі, що й дозволяє Росії вести війну далі.

Дослідження, проведене вченими з Гонконгу, надає важливі нові дані щодо того, як різні типи жирової тканини в організмі можуть впливати на структуру і функції мозку. На основі аналізу більш ніж 40 тисяч осіб з використанням МРТ, функціональної МРТ та інших сучасних методів дослідження, науковці з’ясували, що не лише загальне ожиріння, але й розподіл жиру в організмі має різний вплив на мозкову діяльність.

Згідно з результатами, загальне ожиріння, яке супроводжується збільшенням загальної кількості жирової тканини, корелює зі зменшенням товщини коркового шару мозку в кількох його ділянках. Ці зміни можуть призводити до порушень у когнітивних функціях, таких як пам'ять та увага. Однак особливо важливим є виявлений зв'язок між вісцеральним жиром — жиром, що накопичується навколо внутрішніх органів, і змінами, що відбуваються в префронтальній корі головного мозку. Ця область є відповідальною за управління такими важливими функціями, як планування, прийняття рішень та когнітивний контроль.

Ключовий висновок роботи — індекс маси тіла (ІМТ) не дає повної картини нейрокогнітивних ризиків. ІМТ відображає загальну масу тіла, але не показує, як саме розподілено жир. Тому люди з однаковим ІМТ можуть мати різні профілі ризику, залежно від того, чи переважає в їхніх тілах вісцеральний жир.

Практичні наслідки дослідження: фокус охорони здоров’я має зміщуватися від одного лише контролю ваги до оцінки розподілу жирової тканини та метаболічного стану. Наявні методи (наприклад, вимір обхвату талії, оцінка співвідношення талія/стегна, у деяких випадках — візуалізація) допомагають виявити вісцеральне ожиріння і підказують напрямок втручань. Автори радять звертати увагу на маркери метаболічного ризику — інсулінорезистентність, підвищений артеріальний тиск і маркери запалення — і працювати з лікарем над зниженням саме вісцерального жиру через зміну харчування, фізичну активність і, за потреби, медичну терапію.

Дослідження підкреслює: боротьба з ризиками для мозку — це не тільки схуднення, а передусім поліпшення метаболічного профілю та зменшення вісцеральних відкладень. Подальші роботи мають уточнити, які втручання найефективніші саме для захисту мозку від наслідків вісцерального ожиріння.