У Кривому Розі сталася стрілянина між чоловіком і ТЦК

Чинне законодавство України передбачає можливість звільнення військовослужбовців Збройних сил зі служби у зв’язку з тяжкими сімейними обставинами, що виникли під час воєнного стану. Йдеться про ситуації, коли близький родич військовослужбовця загинув або зник безвісти під час захисту суверенітету, територіальної цілісності та національної безпеки держави.

Це право надається тим, хто проходить військову службу, незалежно від займаної посади чи роду військ, за умови документального підтвердження відповідних обставин. Закон чітко визначає коло осіб, втрата яких може стати підставою для звільнення. До них належать чоловік або дружина, син чи донька, батько або мати, дід чи баба, а також рідні або неповнорідні брати й сестри. У кожному з цих випадків ключовим є факт загибелі або зникнення безвісти саме під час виконання завдань, пов’язаних із обороною країни.

Підставою для такого звільнення є Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». Зокрема, відповідне право закріплене у підпункті «г» пункту 2 частини 4 статті 26 цього закону.

Важливо, що право на звільнення зберігається навіть у тих випадках, коли смерть військовослужбовця настала не внаслідок безпосереднього ураження противником. Це стосується ситуацій, коли під час виконання бойових або службових завдань відбулося раптове погіршення стану здоров’я — інсульт, інфаркт чи інший критичний стан.

Навіть якщо смерть настала вже у медичному закладі через певний час після таких подій, за наявності належного документального підтвердження ці обставини визнаються пов’язаними з виконанням військового обов’язку. У такому разі близькі родичі загиблого або зниклого безвісти військовослужбовця мають законне право на звільнення зі служби за сімейними обставинами.

На тлі загострення енергетичної кризи та постійних закликів до економії коштів державних установ, філія «ВП “Управління справами”» ДП «Енергоатом» опинилася в центрі скандалу через закупівлю трьох мінівенів Hyundai Staria на суму 6,81 млн грн. Важливо зазначити, що торги пройшли без будь-якої конкуренції: 13 листопада на відкритих торгах не зареєструвався жоден інший учасник, і контракт автоматично був укладений з ТОВ «Олімп Мотор».

Особливу увагу викликала одна з позицій замовлення — чорний повнопривідний Hyundai Staria 7-Top з пакетом Bronze, вартістю 2,61 млн грн. Саме ця покупка привернула суспільний інтерес через відчутну ціну та відсутність прозорої конкуренції, що викликало підозри у непрозорості процесу та потенційних порушеннях принципу ефективного використання державних коштів.

Це — фактично VIP-шатл: дизель 177 к.с., камери кругового огляду, мультимедіа BOSE на 11 динаміків із сабвуфером, підігріви, преміальна LED-оптика, багатокольорова підсвітка салону та розширений пакет електронних систем безпеки.Пакет Bronze додає ще більше «розкоші»: шкіра Nappa, литі диски із спеціальним покриттям, хром-деталі та додаткові елементи декору.

Вибір саме топової комплектації в момент, коли галузь потребує економії на всіх рівнях, виглядає щонайменше дисонансно. Закупівля без конкуренції — класичний ризик завищення ціни, відсутності контролю та можливого лобіювання постачальника.

Купівля люксових мінівенів для «управління справами» державної компанії, яка оперує критичною інфраструктурою, ставить питання про доцільність і пріоритети витрат. На думку експертів, такі витрати складно виправдати, коли енергетика постійно під тиском загроз і дефіциту бюджету.

Окрему увагу привертає норма у договорі: якщо покупець («Енергоатом») затримує оплату — жодних штрафів чи пені для нього не передбачено. Це створює надмірно комфортні та незвично «м’які» умови для компанії-замовника, а для постачальника — виключно зручні та безризикові. Подібна конструкція нетипова для публічних закупівель і виглядає підозріло.

Цей епізод вписується у довгу низку питань до «Енергоатома»: вибір постачальників, формальність конкуренції, підозрілі умови договорів та відсутність стратегічної економії. Закупівлі на мільйони гривень у VIP-комплектаціях — чергове свідчення того, що неефективність і внутрішні зловживання можуть відбуватися навіть на дрібних тендерах, не кажучи вже про масштабні проєкти.

Поки держава економить, а громадяни живуть в умовах енергетичної напруги, питання про доцільність таких закупівель виглядають більш ніж виправданими.