У Київській області не освоїли 40 мільйонів на житло для сиріт

Європейські держави нині значно впевненіше почуваються у сфері власної безпеки та оборонної політики, ніж будь-коли раніше. Такий висновок зробив спеціальний представник президента США, генерал Кіт Келлог, у розмові з британським виданням The Telegraph.

Келлог відзначив, що стосунки Дональда Трампа з новим поколінням європейських політиків – зокрема з Фрідріхом Мерцом у Німеччині та Джорджією Мелоні в Італії – кращі, ніж із їхніми попередниками. Також генерал підкреслив, що країни НАТО збільшили оборонні бюджети та демонструють небувалу єдність.

«Ця єдність реальна. Нам достатньо подивитися на зустрічі європейських лідерів після саміту на Алясці. Протягом доби вони всі зібралися у Вашингтоні, щоб у Білому домі обговорити майбутнє Європи. Це винятково. Путін неправильно оцінив ситуацію», – заявив він.

Окремо Келлог наголосив, що Європа має бути готовою підтримувати Україну навіть без допомоги США. «Краще бути готовим. Я не думаю, що Америка повністю виведе свої війська, але Європа повинна стояти на власних ногах. Сьогодні вона майже самодостатня у підтримці військових зусиль України завдяки згуртованості, якої раніше не було», – сказав генерал.

Водночас він нагадав свою попередню заяву про те, що Україні, ймовірно, доведеться жити з реальністю часткової окупації Донбасу, однак це не означає юридичного визнання російського суверенітету над цими територіями. Келлог також підкреслив, що Дональд Трамп у приватних розмовах висловлює ще більшу жорсткість щодо Володимира Путіна, ніж у публічних виступах.

В Україні дедалі чіткіше усвідомлюють ризик того, що у разі потенційної мирної угоди країна може залишитися без реальних механізмів захисту від повторної агресії. Сам факт припинення бойових дій не означає настання стабільного миру, якщо не буде створено надійної системи стримування та відповідальності. Українське суспільство, держава і експертне середовище дедалі більше сходяться на думці, що мир без безпеки є лише паузою, а не вирішенням конфлікту.

Однією з ключових загроз вважається можливість реваншу з боку агресора, який може використати період формального миру для відновлення ресурсів, переозброєння та підготовки до нового етапу тиску. За відсутності чітко прописаних і гарантованих міжнародних зобов’язань будь-яка угода ризикує перетворитися на декларацію без практичної сили. Історичний досвід показує, що домовленості, які не мають механізмів примусу до виконання, швидко втрачають свою цінність.

Такий підхід передбачає створення численної армії мирного часу, масштабні інвестиції у сучасні військові технології, розвиток власного виробництва озброєнь і повну перебудову оборонного сектору. Мова йде про реформу системи закупівель, оновлення підходів до мобілізації та служби, технологічну модернізацію війська і стабільне фінансування оборони на роки вперед.

Потреба у власній системі стримування стає особливо актуальною на тлі того, що запрошення до НАТО — найбільш надійний для України варіант безпеки — наразі виключене. Без колективної оборони, передбаченої статтею 5 Альянсу, Україна змушена розраховувати на окремі двосторонні угоди, які не мають такої ж юридичної та політичної ваги. До того ж Росія вже відкрито сигналізує, що буде виступати проти будь-яких формальних гарантій безпеки для України.

Додаткову тривогу в Києві викликає непередбачуваність політики США. Різкі зміни позицій — від скепсису щодо цінності союзників до демонстративно теплих сигналів у бік Кремля — породжують сумніви в тому, що у разі порушення режиму припинення вогню Вашингтон буде готовий до жорстких дій. У цьому контексті дедалі частіше звучить думка, що розрахунок на зовнішній захист може виявитися фатальною помилкою.

План Б для України — опора на власні сили. Ключовим елементом цієї стратегії залишається велика армія. Під час мирних переговорів Київ наполягав на збереженні чисельності війська на рівні близько 800 тисяч осіб. Водночас потенційне перемир’я означатиме хвилю демобілізації, що створить колосальний виклик — як з точки зору комплектування, так і з точки зору фінансування.

Паралельно Україна робить ставку на технологічну перевагу. За час повномасштабної війни було сформовано цілу екосистему безпілотних систем, ракет, засобів радіоелектронної боротьби та перехоплення. Втім, самі технології не працюватимуть без зміни управлінських і організаційних підходів, а також без розвиненої оборонної промисловості та стійкого державного бюджету.

Юридично зобов’язуючі угоди про безпеку зі США та європейськими державами, а також можливе розміщення багатонаціональних сил так званої «коаліції бажаючих» залишаються важливими пунктами переговорів. Однак у Києві дедалі чіткіше наголошують: усе це може бути лише доповненням до власної армії, але не її заміною.

За такого сусідства Україна змушена виходити з реальності, в якій лише сильна, добре оснащена і фінансово забезпечена армія здатна гарантувати незалежність держави та не допустити повторення російської агресії.