У Німеччині розслідують жорстоке вбивство української родини

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

УКРАЇНА: МІЖ ЮПІТЕРАМИ ТА БИКАМИ

Епоха правил добігає кінця. Правила завжди тримаються або на балансі сил потужних гравців, або на домінуванні когось одного, хто ці правила встановлює та забезпечує їхнє виконання. Перша модель підтримання світового правопорядку (доволі несправедливого, але реального) канула в Лету із завершенням холодної війни. Друга — завершується на наших очах через піднесення автократій на чолі з Китаєм та втоми США одноосібно нести тягар світового лідерства.

Трагедія України в тому, що вона апелює до правил (міжнародне право, статут ООН тощо), тоді як правила більше не працюють. Доки у світі був один Юпітер і сотні биків, головне правило полягало в тому, що бики мають діяти за правилами і тільки Юпітер має право на винятки з правил (на кшталт несанкціонованих РБ ООН бомбардувань Сербії 1999 року чи вторгнення до Іраку 2003 року). Відоме латинське прислів’я Quod licet Iovi, non licet bovi чудово працювало доти, доки деякі бики не відчули себе Юпітерами, а справжній Юпітер, втомлений від нескінченних війн і внутрішніх негараздів, не зміг (чи не схотів) їх поставити на місце.

І якщо справжній Юпітер порушував правила, коли вони здавалися йому не надто справедливими, то бики, що намислили себе Юпітерами, порушують правила насамперед для того, щоб довести, що вони більше не бики — віднині Юпітеру доведеться з ними домовлятись. Якщо комусь здається, що для Путіна знищення України — самоцінна мета, дозволю не погодитись. Упокорення України для кремлівського упиря — засіб доведення Заходу (і насамперед США), що Росія більше не гратиме за правилами — вона їх встановлюватиме за столом перемовин, як це було у Ялті майже 80 років тому, чи як fait accompl, за правом сильного.

І не факт, що Захід згодом не пристане на російську пропозицію. Принаймні поки що він не готовий ані воювати на боці України, ані забезпечити вирішальний перелом у війні на користь України. Не може чи не хоче, я напевно не знаю. Швидше за все, друге. А якщо не хоче, то чому б одної недоброї для України миті йому не визнати, що з Росією треба домовлятися про новий світоустрій, бо старий вона знищила, а Захід виявився неспроможний покарати її за це. До речі, ідея повернення світу до “концерту великих держав”, що має заступити американську гегемонію, належить не Путіну — її найбільш яскравим апологетом був покійний Генрі Кіссінджер.

Доки новий баланс сил не встановився у світі, апелювання до правил — слабкий аргумент. Якби ці правила працювали, Росія ніколи б не напала на Україну. Курди мали б свою державу або косовари не мали б своєї. Абхазія та Південна Осетія були б у складі Грузії. США ніколи б не вторглись до Іраку (принаймні без резолюції РБ ООН). А член НАТО Туреччина не закуповувала б російські озброєння і не подавала заявку на вступ до БРІКС.

Що ми можемо протиставити цьому світу, що хаотизується у нас на очах? Тільки власну субʼєктність і власну силу. Але для цього нам потрібна зовсім інша модель української державності: ефективна, справедлива, спроможна. 2022-го — всупереч усім прогнозам — українці довели світові, що хочуть жити у власній державі. Тепер залишається домовитись, якою ця держава має бути. Аби корабель “Україна” не потонув у бурхливу добу, доки світ перебуває в зоні турбулентності, держави розбираються, хто з них Юпітер, а хто — бик, а “концерт великих націй” наразі більше скидається на какофонію, аніж на поліфонію.

Ключ до виживання України — не в НАТО і не в ЄС (до вступу до цих об’єднань ми можемо елементарно не дожити), він у радикальному реформуванні української державності. Якщо ми вже продемонстрували незламну волю до життя, то слід зробити наступний крок і визнати, що самої волі замало — потрібний ефективний механізм самоорганізації, виживання та розвитку нації під назвою “держава”.

Без радикального реформування української державності ми маємо всі шанси загинути в цьому світі юпітерів і биків. Чи стати для них вічним пасовиськом…

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

У Києві продовжує зростати попит на оренду житла, що призводить до значного підвищення цін. Зокрема, ціни на бюджетні варіанти оренди піднялися з 6 до 8 тисяч гривень, але навіть за цією ціною пропозицій практично немає. Причиною такої ситуації є повернення великої кількості людей до столиці після переміщення через війну, а також внутрішні переселенці та студенти, що активно поповнюють ринок. Крім того, відновлення економічної стабільності та зростання зарплат у столиці також сприяють підвищеному попиту.

Середні ціни на однокімнатні квартири в Києві досягли 16 тисяч гривень на місяць, тоді як двокімнатні орендуються за 17-19 тисяч, а трикімнатні стартують від 20 тисяч. Водночас сегмент елітної оренди також переживає підйом. Попит на преміумклас квартири зріс на 50%, і тепер однокімнатні апартаменти в центральних районах столиці можуть коштувати до 50 тисяч гривень.

Окрім зростання цін, змінилися й вимоги орендарів до житла. Через перебої з електропостачанням багато хто шукає житло, обладнане генераторами та автономними системами енергопостачання. Особливо популярними стали квартири з газовими плитами та хрущовки, що забезпечують більший комфорт в умовах відключень енергії.

За прогнозами рієлторів, ціни на оренду житла в Києві продовжуватимуть зростати, особливо в сегменті багатокімнатних та елітних квартир. Очікується, що нижня планка оренди в бюджетному сегменті може піднятися до 10 тисяч гривень до весни 2025 року. Це може призвести до переміщення частини орендарів у приміські райони, де ціни поки що залишаються більш доступними.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

“Мій хлопець нещодавно кликав мене заміж, але я сказала ‘ні’, тому що я зараз переїжджаю до Америки, і це моя справа”, – поділилася Маша. Вона пояснила, що наразі хоче зосередитися на навчанні та розвитку кар’єри, і вже за два місяці вирушає до США. Маша зазначила, що можливість сімейного життя залишається в її планах, але вона хоче бути незалежною і самостійною жінкою.

Також донька Полякової підкреслила, що зростала з усвідомленням, що жінці важливо мати власні досягнення і не покладатися виключно на чоловіка. “Може, я хочу бути мамою на кухні, все для чоловіка і дітей, але я знаю, що цього не зможу зробити. В Україні, на жаль, такого я зараз зробити не зможу,” – пояснила вона.

Прикладом для Маші є її батьки, які разом вже понад 20 років. Вона захоплюється тим, як її мама Оля Полякова поєднує кар’єру зі щасливими стосунками з батьком, бізнесменом Вадимом Буряковським. Маша сподівається, що зможе зберегти стосунки з Микитою, навіть якщо їх розділятиме океан. “Я хочу такого ж у своїх стосунках, що навіть, коли я буду в іншій країні, мій партнер довіряв би мені, а я йому,” – додала дівчина.

Маша Полякова ставить перед собою амбітні цілі та прагне досягти їх, перш ніж зосередитися на сімейних обов’язках.

Кінбурнський півострів продовжує стати мішенню для агресивних атак на мирне цивільне населення та перешкодження нормальному функціонуванню Миколаївських портів. Про це повідомила керівниця пресцентру Сил оборони півдня Наталя Гуменюк. За її словами, ворог продовжує здійснювати обстріли протилежного берега Дніпровсько-Бузького лиману, приділяючи особливу увагу акваторії. Ця стратегія має на меті тероризувати місцеве населення з метою припинити нормальне функціонування портів у Миколаєві. Крім того, за словами Гуменюк, ворожі сили періодично використовують безпілотники, такі як FPV або "Ланцет", для обстрілу мирного населення. Раніше пресслужба Операції з Об'єднаних Конфліктів на півдні заявляла, що російським військам складно утримувати свої позиції на Кінбурнській косі через складну географію та рельєф півострова. Згідно з інформацією, наданою Миколаївською ОВА, протягом минулої доби російська армія двічі обстрілювала акваторію Очаківської громади. Інциденти сталися о 17:31 та 18:15 і, на щастя, минули без постраждалих.

У результаті останніх подій на Кінбурнській косі видно, що ситуація залишається напруженою, і цивільне населення продовжує бути під загрозою з боку ворожих обстрілів та атак. Агресивна діяльність з боку ворога має на меті не лише протистояння військовим силам, але й намагається пригнобити і дестабілізувати мирне життя населення в районі. Важливо продовжувати міжнародний тиск на агресора та забезпечувати захист мирного населення від подальших загроз.