У законі про “клуб білого бізнесу” Гетманцева введена норма щодо бронювання від мобілізації

На Запорізькому напрямку фіксується помітне загострення ситуації: російські війська скоротили дистанцію до Гуляйполя — важливого оборонного вузла, який ще у 2022 році відіграв ключову роль у стримуванні масштабної російської навали та не допустив прориву в бік Запоріжжя. Місто, що стало символом стійкості, знову опинилося в зоні підвищеної загрози через активізацію наступальних дій противника.

За оперативними даними, окупаційні підрозділи просунулися вперед на 10–12 кілометрів протягом останніх тижнів, скоротивши відстань до міста до приблизно 4–5 кілометрів. Таке зміщення лінії фронту створює додатковий тиск на українську оборону та вимагає перегляду логістичних рішень. Водночас противник, за оцінками українських військових, намагається уникати прямого штурму Гуляйполя, концентруючись на загрозі перерізання основних шляхів постачання.

На початку жовтня російські війська зав’язали важкі бої за Успенівський плацдарм на річці Янчур, і, попри опір українців, їм вдалося захопити кілька населених пунктів. Через це ЗСУ тимчасово відійшли з деяких сіл, щоб не опинитися в оточенні, і розташувалися на більш вигідних рубежах.

Аналітики зазначають, що прямий штурм Гуляйполя наразі малоймовірний. Найімовірніше, росіяни продовжать обстрілювати місто та логістичні шляхи, застосовуючи артилерію та безпілотники. Однак Гуляйполе має водну перешкоду – річку Гайчур, що ускладнює форсування для ворога.

Українське командування запевняє, що просування росіян на цьому напрямку загалом зупинено. Ситуація на Гуляйпільському, Олександрівському та Новопавлівському напрямках стабілізована, а подальше просування ворога обмежене.

До війни у місті проживало близько 16 тисяч людей, зараз залишилося лише близько 500. Наприкінці вересня 2025 року президент Володимир Зеленський надав Гуляйполю почесне звання «місто-герой».

Високий антикорупційний суд (ВАКС) прийняв рішення про звільнення експосадовця Міноборони Олександра Лієва, якого підозрювали у спробах маніпулювати під час закупівель боєприпасів для Збройних Сил України на суму майже півтора мільярда гривень, під особисте зобов'язання. Інформацію про це поширив адвокат Назар Кульчицький у коментарі для “Суспільного”. Підглядаючи за трансляцією засідання, стало відомо, що прокурор, з невідомих причин, був відсутній. Суд повернув справу проти Лієва до Національної поліції, так як Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли знайти достатніх доказів для підозри у розкраданні, про що повідомив суддя Ярослав Шкодін. Екс-керівник Міноборони Лієв, підозрюваний у заволодінні майже 1,5 мільярдами гривень на закупівлі боєприпасів для ЗСУ, залишився без заходів запобігання. Про це інформував його адвокат Кульчицький. Лієва було взято під варту з заставою у 50 мільйонів гривень 12 лютого, проте через місяць його відпустили додому під особисте зобов'язання. 9 квітня ВАКС скасував це рішення, але Лієв не повернувся до СІЗО, оскільки термін його утримання в заключенні завершився 8 квітня. Це означає, що він залишився без заходу запобіжного характеру, пояснив адвокат. 17 квітня ВАКС знову розглянув клопотання щодо зміни заходу запобіжного характеру, але за згодою обвинувачення його залишили без розгляду.

Загальний висновок щодо статті про експосадовця Міноборони Олександра Лієва вказує на складність та неоднозначність правозастосування в ситуаціях корупційних діянь. Рішення суду щодо звільнення Лієва під особисте зобов'язання свідчить про нестабільність у впровадженні ефективних запобіжних заходів у випадках серйозних корупційних злочинів. Також варто відзначити неефективність роботи правоохоронних органів, які не змогли представити достатні докази для підозри у розкраданні. Відсутність прокурора під час засідання суду також викликає певні сумніви щодо об'єктивності судового процесу. Усі ці фактори підкреслюють важливість подальшого розгляду та удосконалення механізмів протидії корупції та забезпечення правосуддя в Україні.