У ЗСУ пояснили, чому захоплення Липців становить загрозу для Харкова

Новини з Генштабу шокують: запаси ракет для системи Patriot на межі вичерпання, і тепер вони призначені лише для захисту урядового кварталу. Така критична ситуація загрожує здатності відбивати навіть невелику частину повітряних атак вже найближчим часом. Затримки у фінансуванні та постачанні військової техніки з боку США стають джерелом серйозних обговорень щодо майбутньої безпеки України та загрози російської агресії.

Ще донедавна Сполучені Штати відігравали ключову роль у підтримці України, але через різноманітні фактори ця підтримка стала нестабільною. Армія відчуває наслідки цих затримок, а її оборонні позиції стають все вразливішими. У міжнародних та політичних колах активно обговорюється можливий успіх російського президента Путіна у гібридній війні проти Європи.

Питання фінансування стало предметом гострих суперечок у Конгресі. Підтримка президента Байдена зіштовхується із опозицією республіканської частини, особливо у нижній палаті, що може призвести до затримок у виділенні необхідних коштів.

Ця ситуація ставить під загрозу обіцяні 60 мільярдів доларів для України та може залишитися невирішеною до президентських виборів у листопаді 2024 року. За словами українського президента Зеленського, без американської підтримки перемогти війну неможливо, а поразка України може відкрити шлях Путіну до агресії проти інших країн, ініціюючи третю світову війну.

Позбавлена американської допомоги, Україна змушена економити боєприпаси, що відповідає інтересам Путіна. Генерал Каволі, командувач НАТО в Європі, наголошує перед конгресменами, що без підтримки союзників українській армії буде надзвичайно складно витримати конфлікт. Важлива не лише військова, але й економічна підтримка, оскільки практично всі доходи України витрачаються на оборону.

Уряд України закликає своїх партнерів до вирішальних дій у цей непевний момент, адже нестабільна ситуація на міжнародній арені може мати вирішальний вплив на майбутнє країни та всього регіону.

Згідно з провідною західною діловою газетою Financial Times, український бюджет на цей рік встановив видатки на рівні 87 мільярдів доларів, тоді як очікувані доходи обмежуються лише 46 мільярдами. Якщо західні держави не забезпечать фінансовий дефіцит, Україні доведеться приймати болючі заходи, такі як зменшення соціальних витрат, підвищення податків, проведення приватизації державного майна та навіть здійснення друку грошей. Нова хвиля мобілізації вимагатиме ще більших витрат.

У цій ситуації надзвичайно важливе вирішення застряглого в американському Конгресі питання про 60 мільярдів доларів допомоги. Навіть якщо американські політики дивом розблокують поточний пакет допомоги, переговори про фінансування на наступний рік розпочнуться цього жовтня — за місяць до президентських виборів у США. Наразі не можна передбачити результатів цих переговорів, що створює серйозні турботи.

Прихильники Трампа в Палаті представників Конгресу активно блокують надання допомоги. Їхня мета полягає в паралізації адміністрації Байдена, щоб зображати його слабким президентом і підвищити шанси Трампа на повернення до влади. Навіть тиск з боку британських союзників не виявив відчутного впливу на цю ситуацію.

Україні дуже важлива підтримка міжнародних союзників в цей непевний момент, адже залежність від зовнішньої допомоги стає ключовою у забезпеченні стабільності та безпеки країни.

Український бюджет перебуває у складній фінансовій ситуації через значний розрив між видатками та доходами. Без фінансової підтримки від західних держав Україні доведеться приймати непопулярні заходи, такі як зменшення соціальних витрат та підвищення податків. Американська допомога, включно з застряглим у Конгресі пакетом допомоги, є критично важливою для забезпечення фінансової стабільності та безпеки країни. Проте політичні маневри та блокування з боку деяких американських політиків створюють невизначеність щодо отримання необхідної допомоги. Україні важливо вирішувати цю ситуацію в умовах збільшення загрози з боку Росії та змін у політичному ландшафті США перед наступними виборами.

Хоча абсолютна більшість українців залишається непохитною у питанні збереження територіальної цілісності держави, з'являються ознаки того, що частина суспільства починає розглядати можливість дипломатичного врегулювання як один із потенційних шляхів вирішення конфлікту.

Така традиція побутує в селах Руда, Гніздичів, Облазниця, Лівчиці, Ганівці, Покрівці та містах Стрий, Жидачів, Журавно, Ходорів Стрийського району Львівської області. Подібні страви готують і в інших частинах України, але вони мають свої особливості.

Для приготування страви потрібні свіжі продукти: капуста, пшоно, цибуля, олія, молоко, сметана, гриби та м’ясо. Хоча уніфікованого рецепта не існує, технологія приготування має спільні риси. Квашену капусту відварюють до напівготовності, зливають воду. Потім додають молоко й доводять до кипіння. Далі додають промиті зерна пшона і варять до готовності.

Далі у сковороді розтоплюють масло, дрібно нарізають цибулю та додають до масла. Коли цибуля стає прозорою, до неї додають домашню сметану та помішуючи тушкують протягом 5 хвилин. Потім це додають до капусти та вимішують. Якщо капуста надто густа, можна долити ще трохи молока. Деякі господині, після зняття страви з вогню, кладуть зверху гілочки вишні або смородини і залишають на деякий час, щоб страва просочилася ароматом. Окремо готують шкварки, грибну підливку і з ними подають засипану капусту.

Найсмачніша, найзапашніша «засипана капуста» та, яка готується у печі, чи брайтурі. Секрети смачної засипаної капусти – це якісні продукти та правильна варка, а також варто дати страві настоятися після приготування, щоб смаки краще поєдналися. Культура споживання засипаної капусти це не тільки спосіб харчування, це спосіб життя. Страву готували і на весілля, і на похорон, і в будні, і на свята.

За переказами «Засипана капуста» була улюбленою стравою Івана Франка, а також її любили гетьман Іван Виговський, митрополит Андрей Шептицький, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський, Ольга Бачинська. До вподоби вона була й Соломії Крушельницькій.

Після двох років повномасштабної війни в Україні очевидно, що перспектива швидкого завершення конфлікту зникає. Ні Україна, ні Росія не показують ознак готовності до мирного врегулювання. Суперечності між сторонами лише поглиблюються, зберігаючи напруженість і на внутрішньому, і на міжнародному рівнях.

Україна твердо стоїть на позиції відновлення міжнародно визнаних кордонів і визволення окупованих територій. Москва ж, навпаки, продовжує відмовлятися визнавати повноправність України як держави та виступає за продовження військової кампанії до досягнення своїх цілей.

Аналіз ситуації дозволяє сформулювати п'ять ключових питань, які визначають динаміку подій і можливі перспективи майбутнього. За останні два роки війни стали очевидними безкінечність конфлікту, стратегічне значення контрольованих територій, загострення військово-політичної ситуації, виклики для української армії та перспективи для міжнародних спільнот.

На фоні зміни характеру бойових дій і зростання геополітичної напруги, питання миру та безпеки залишаються найактуальнішими, а зусилля для їх вирішення вимагають великої уваги та консолідації зусиль.

Протягом останніх двох років Україна отримала значну підтримку від своїх союзників у вигляді військової, фінансової та гуманітарної допомоги. За даними Кільського інституту світової економіки, інституції Європейського Союзу та Сполучених Штатів надали майже 92 мільярди доларів та 73 мільярди доларів відповідно станом на січень 2024 року. Важлива роль також відводиться наданій Україні технічній допомозі з боку Заходу, такі як танки, протиповітряна оборона та артилерія, які суттєво підтримали оборону країни.

Проте останнім часом спостерігається зменшення потоку допомоги через дискусії щодо тривалості та ефективності підтримки союзниками. Зокрема, новий пакет допомоги від США на 60 мільярдів доларів зазнав блокування у Конгресі, а ЄС, хоча і затвердив пакет на 54 мільярди доларів, зіткнувся з труднощами у виконанні обіцянок, зокрема постачанні артилерійських снарядів.

Негативний вплив на ситуацію має також підтримка з боку країн, які стоять на боці Росії. Так, угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан виступає проти підтримки України, що ускладнює ситуацію щодо отримання необхідної допомоги.

Незважаючи на всі труднощі, Україна залишається відданою своїм цілям та продовжує здійснювати зусилля для забезпечення своєї безпеки та територіальної цілісності. В умовах війни країна шукає рішучість та підтримку своїх союзників, зокрема через дипломатичні зусилля та міжнародні контакти.

У своєму нещодавньому інтерв'ю американському ведучому Такеру Карлсону Путін ще раз висловив своє спотворене уявлення про історію та війну в Україні, без заперечень зі сторони співрозмовника. Він продовжує стверджувати, хоча й без доказів, що цивільне населення України, зокрема на Донбасі, потребує захисту Росії.

Ще до початку війни Путін публічно висловлював свої амбіції, заперечуючи існування України як суверенної держави і називаючи росіян і українців "одним народом". У грудні 2023 року він заявив, що цілі "спеціальної військової операції" не змінилися, а саме вони включають "денацифікацію" України, базуючись на необґрунтованих твердженнях про вплив ультраправих на українську владу. Він також виступає за "демілітаризацію" та "нейтралізацію" України, продовжуючи протистояти розширенню впливу НАТО на схід.

Варто зазначити, що як незалежна держава Україна ніколи не була членом жодних військових союзів, а її політичні цілі включають приєднання до Європейського Союзу та переговори щодо більш тісного співробітництва з НАТО. Зважаючи на наміри Путіна та відсутність ознак бажання будь-якої зі сторін зупинити конфлікт, прогнози аналітиків на користь тривалої війни стають все більш вагомими.

Згідно з аналітичним центром Globsec, найімовірнішим сценарієм є війна на виснаження, що продовжиться протягом 2025 року, з великими втратами з обох сторін. Інші можливі сценарії включають ескалацію конфліктів в інших частинах світу, таких як Близький Схід, Китай-Тайвань і Балкани, де Росія намагатиметься підтримувати напруженість. Також є варіанти, коли Україна матиме певний військовий прогрес, але угоди про припинення війни не досягнуться, або коли підтримка союзників України зменшиться, що призведе до пошуку шляхів до переговорів.

Проте і надалі залишається невизначеність стосовно можливого впливу президентських виборів у США, а також того, як інші конфлікти, зокрема протистояння Ізраїлю із ХАМАС, вплинуть на пріоритети та відданість прихильників України та Росії. У середині лютого Володимир Зеленський попередив, що тривале утримання країни у "штучному дефіциті" зброї допомагає Росії. Під час конференції з безпеки в Мюнхені він підкреслив, що якщо західний світ не об'єднається, щоб дати відсіч, Путін може зробити наступні роки "катастрофічними" для багатьох країн.

Аналітичний центр Rusi стверджує, що Росія успішно перевела свою економіку та оборонну промисловість на розширене військове виробництво й готова до тривалої війни. Експерти вважають, що Європа не встигає за Росією, про що свідчить і заява міністра закордонних справ Польщі. Країни Європи, разом із попередженнями міністра закордонних справ Німеччини та розвідувальних служб Естонії, недавно висловили побоювання, що Росія може напасти на одну з країн НАТО протягом наступного десятиліття. Це примусило НАТО та ЄС активізувати майбутнє планування, як щодо військового потенціалу, так і щодо готовності суспільства до життя в іншому світі.

Українські війська продовжують відстоювати свої позиції на фронті, але немає чіткої перспективи на швидке завершення конфлікту. Росія продовжує висувати вимоги, які суперечать міжнародному праву, та загрожує подальшим наступом. Збільшення військової допомоги для України від західних країн, хоча й вітається, але воно не гарантує успіху без єдності та координації зусиль західного світу. Ця ситуація вимагає негайних заходів для зміцнення обороноздатності України та підтримки її суверенітету та територіальної цілісності.