Україна і її залежність від підтримки Заходу

Структури бізнесу, що належать Віктору Поліщуку та мають зв'язки з керівництвом Російської Федерації, залишилися боржниками перед державними банками України у 2022 році, не відшкодовуючи їм борги на суму близько 14 мільярдів гривень, які повинні були бути повернуті до 2044 року. При цьому протягом року до них не застосовувалися жодні штрафні санкції, і не розпочато примусового стягнення боргів або застави за кредитом. У той же період компанії, пов'язані з Поліщуком, продовжували здійснювати розкішні покупки автомобілів на мільйони гривень. Зокрема, виявлено, що один з автомобілів використовувався самим бізнесменом для подорожей за кордон, навіть під час воєнного стану. Бізнес Поліщука розцвів під час президентства Віктора Януковича, отримавши значні активи у фінансовій та роздрібній торгівлі, а також нерухомості. На сьогоднішній день він залишається боржником перед "Ощадбанком" та "Укрексімбанком" на 14 мільярдів гривень, проте керівництво державних банків не вжило жодних заходів щодо виконання фінансових зобов'язань позичальника, навіть у світлі його зв'язків з Росією.

Під час запитання до керівництва "Гуліверу" про причини зупинки виплат, журналісти не отримали відповідей, навіть після тижня очікування на відповідь. У "Ощадбанку" пояснили свою неготовність наразі розпочинати примусове стягнення з Поліщука тим, що це може призвести до фактичного припинення співпраці з боржником, який висловив готовність співпрацювати. Також було відзначено, що в умовах широкомасштабної військової агресії Росії та пандемії COVID-19, негативний вплив на український бізнес важко уникнути. Щодо пільгових умов реструктуризації боргу, банк вказав, що вони були прийняті з урахуванням критичного фінансового стану боржника. В "Укрексімбанку" також наголошено, що умови реструктуризації залежать від багатьох факторів, включаючи фінансовий стан боржника та перспективи його бізнесу. На інші питання щодо боргів Поліщука перед державними банками та можливих наслідків для нього не було отримано відповідей, посилаючись на банківську таємницю. Віктор Поліщук також ухилявся від відповіді на запитання журналістів з цього питання.

Висновки з вищезгаданої статті можна сформулювати наступним чином:

• Керівництво компанії "Гулівер" утримується від надання відповідей щодо причин зупинки виплат боргів перед державними банками, що створює певну недовіру щодо їхніх дій та намірів.

• Державні банки, зокрема "Ощадбанк" та "Укрексімбанк", вказують на готовність співпрацювати з боржником у вирішенні фінансових проблем, але не розпочинають примусове стягнення боргів у зв'язку з можливими негативними наслідками для співпраці.

• В умовах військової агресії та пандемії COVID-19 українському бізнесу доводиться важко, що може вплинути на його фінансовий стан та спроможність виконання зобов'язань перед банками.

• Умови реструктуризації боргу встановлюються з урахуванням критичного фінансового стану боржника та перспектив його бізнесу.

• Відсутність відповідей з боку боржника та відповідних державних установ створює додаткову неспокійність та підозру щодо обставин розглянутої ситуації.

Саміт Швейцарії з проблеми України, запланований на 15 червня, на жаль, не очікується приносити значних результатів. Оскільки військові обстановка на сході України на користь Москви, і вимоги з боку Києва, а також самі перспективи саміту, що вони пропонують, "здаються дещо непосягальними", зауважує журналіст The Responsible Statecraft, Коннор Еколс.

Але якщо за першим пунктом Зеленський домігся певних успіхів, то з другим виникли помітні труднощі. Після того, як ситуація на полі бою змістилася на користь Росії, вимоги України і сам саміт «здаються дещо нереалістичними», зазначає автор статті.

Ймовірно, найзначнішою перешкодою є відсутність довіри до саміту. Колись нейтральний Берн не приховує свого бажання покарати Москву і підтримує західні санкції. Ці рішення змушують Кремль відкинути перспективу швейцарського посередництва, що підриває шанси на досягнення будь-якого значущого прогресу на майбутньому саміті, підкреслює Еколс.

За його словами, іншою серйозною проблемою є той факт, що Росія не отримала запрошення на переговори. Україна заявила, що представники Москви можуть в кінцевому підсумку приєднатися до переговорів, але тільки на умовах Києва.

Відсутність Росії є основною причиною, чому Китай пропустить швейцарський саміт. Пекін відправляв своїх представників на кілька з п’яти попередніх раундів переговорів за планом Зеленського, але тепер Піднебесна, схоже, розчарувалася в підході України, міркує журналіст.

На його думку, всі ці показники «малюють похмуру дипломатичну картину». Китай і Швейцарія вважаються «безнадійно упередженими». Спроби інших потенційних посередників, зокрема Бразилії, Мексики, ПАР і Ватикану, не здобули особливої популярності.

“Саміт у Швейцарії, безсумнівно, включатиме серйозні переговори щодо важливих аспектів українського плану. Але всі наявні дані свідчать про те, що це не наблизить нас ні на дюйм до закінчення війни”, – підкреслює Еколс.