Україна може оголосити дефолт у травні: переговори з кредиторами поки безрезультатні

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Чи потрібне Україні своє вугілля, або куди рухається “зелений перехід”.

А почну я не з вугілля, а з прогнозу щодо споживання нафти, оскільки саме цей вуглеводень є ключовим енергетичним ресурсом, а ціна на нього та обсяг споживання — енергетичним бенчмарком.

Отже, прогноз щодо нафти від ОПЕК World Oil Outlook:

Загальний світовий попит на первинні енергоносії в умовному нафтовому еквіваленті збільшиться до 2050-го року на 24% або з тогорічних 301 млн умовних барелів на добу до більш ніж 374 млн.

Йдеться не тільки про нафту, а й про всі первинні енергоносії. Тобто споживання первинної енергії у світі продовжить зростати, попри технології.

Водночас нафта залишиться ключовим енергоносієм, попри зниження питомої ваги у світовому енергетичному балансі з 31% до 29,3%. Як бачимо, зниження дійсно суто умовне.

А глобальний попит на нафту до середини століття зросте в середньому на майже 18 млн бар. на добу з нинішніх базових 100-103 млн до більш ніж 120 млн бар. на добу.

У цьому контексті, важливим залишається питання впливу “зеленого переходу” на споживання первинних енергоресурсів у світі.

Зараз є два непримиренні табори: одні вважають, що “зелений курс” різко обвалить попит на викопне паливо, інші сміються з цієї гіпотези.

Моє ставлення до “зеленого курсу” приблизно таке.

Перехід на альтернативні джерела енергії, наприклад, на електромобілі, безсумнівно, скорочує попит на викопне паливо. Але лише в рамках загального всебільшого тренду попиту на енергію.

Тобто попит на енергетичні ресурси у світі збільшується швидше за технологічний прогрес “зеленого курсу” і, тим паче, швидше за реальну технічну готовність і масмаркет.

Другий золотий мільярд, який з’являється в Китаї, формує цей довгостроковий тренд зростання попиту на енергію.

Одна річ, коли на сім’ю з десяти осіб одна лампочка, а засіб пересування — велосипед, і зовсім інша, коли середній клас у Китаї (а це вже 400 млн осіб) прагне до західного стандарту споживання: квартира, дім, побутова техніка, кондиціонери, дві-три автівки на сім’ю, перельоти на відпочинок, масове споживання товарів та послуг, для виробництва яких знову ж таки потрібна енергія, і багато.

А в найближчому майбутньому в таких країнах, як Індія, Індонезія, В’єтнам, Малайзія та інших, з’явиться третій золотий мільярд.

Саме це і призводить до того, що споживання вугілля у світі, загалом, збільшується. Насамперед за рахунок Китаю: зростання з 12 ексаджоулів 1965 року до 136 у 2023-му. Тобто — більш ніж в 11 разів. Зараз Китай — це 56% світового споживання вугілля.

І це компенсувало зниження споживання вугілля в Європі, США та інших країнах світу від 40 до 25 ексаджоулів, тобто споживання вугілля у світі впало на 15 ексаджоулів.

Тобто сумарно, крім Китаю, світ скоротив споживання приблизно на 15 ексаджоулів, а Китай — збільшив на 124. У підсумку споживання не впало, а, навпаки, різко зросло.

І така ситуація зберігатиметься доти, доки у світовій економіці між основними економічними кластерами не вирівняється рівень життя.

Зелена енергія — дорога і її можуть дозволити багаті країни, а викопне паливо, особливо таке, як вугілля — дешеве і воно має попит у бідних.

Тобто, поки Азія не наблизиться до Європи за рівнем життя (здебільшого в особі своїх ключових кластерів, таких як Китай, Індія, Індокитай), попит на викопні види палива буде лише збільшуватися, а “зелений курс” буде лише виконувати роль “гальма” цього зростання.

Тому Україні, як бідній країні, (давайте називати речі своїми іменами) дуже небезпечно копіювати моделі поведінки розвинених країн, особливо в частині “зеленого курсу”.

І наше вугілля, як і наша нафта, природний газ і навіть торф, нам ще знадобляться. Хоча є ризик втрати наших вугленосних басейнів на сході країни, але вони ще залишаються на заході.

За даними наших джерел в Генштабі, втрати Збройних Сил України у цьому році зросли на 70%. Головною причиною є широкомасштабне використання противником авіаційних бомб. У 2023 році серйозних ліній оборони не було збудовано, що стало однією з ключових проблем для української армії, особливо в контексті застосування російською армією касетних боєприпасів. Заступник міністра оборони України Іван Гаврилюк повідомив, що з початку 2024 року російська авіація скинула на позиції українських захисників понад 3500 авіабомб, що становить 16 разів більше, ніж у 2023 році.

“Російська бойова авіація домінує в небі. Ворожі літаки активно застосовуються над нашими позиціями на лініях фронту та впередових районах, скидаючи керовані авіаційні бомби. З початку цього року (протягом 77 днів) літаки противника скинули на наші позиції понад 3500 авіабомб, що становить 16 разів більше, ніж у 2023 році”, – зазначив він.

Заступник міністра оборони також вказав, що з моменту останньої зустрічі у форматі “Рамштайн” (14 лютого) Збройні сили України знищили 12 російських винищувачів-бомбардувальників і один А-50а, проте незважаючи на ці втрати, перевага залишається на боці Росії.

За словами Гаврилюка, для перелому домінування російських військ у повітрі необхідні заходи за участю західних літаків F-16, що підвищить можливості Збройних сил України на землі. “Проте наразі ми ще не отримали F-16, а запаси боєприпасів деяких видів опускаються до критичного рівня. Ці та інші фактори ускладнюють виконання завдань Збройними силами України щодо відбиття агресора”, – додав він.

Також за словами Гаврилюка, на фоні домінування в повітрі з початку 2024 року перевага в артилерійському вогні вздовж лінії фронту складає 7:1 на користь російських військ. У лютому президент України заявив, що Україні надали лише 30% обіцяного Європейським союзом мільйона снарядів. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що спроба України відібрати ініціативу на полі бою в Росії має обґрунтовану основу, але затримки у військовій допомозі Заходу, ймовірно, затримають зусилля Києва.

У висновках до цієї статті важливо відзначити наступні пункти:

• За даними Генштабу, втрати Збройних Сил України у цьому році зросли на 70%, що є тривожною тенденцією.

• Основною причиною зростання втрат є широкомасштабне використання російською авіацією авіаційних бомб.

• Українські оборонні лінії залишаються слабкими, що ускладнює відбиття атак противника, зокрема через застосування касетних боєприпасів.

• На думку заступника міністра оборони Івана Гаврилюка, для забезпечення переваги в повітрі необхідні заходи за участю західних літаків F-16, але наразі їх отримання затримується.

• Важливим аспектом є також дисбаланс у вогневій потужності вздовж лінії фронту, де перевага у російських військах.

• Затримки у військовій допомозі Заходу можуть ускладнити ситуацію на передовій та затягнути зусилля української армії у відбитті агресії.

Ці висновки підкреслюють серйозні виклики, з якими стикаються Збройні Сили України, та необхідність швидких та ефективних заходів для підтримки обороноздатності країни.

Згідно з останнім звітом Державного департаменту США щодо торгівлі людьми у світі, Україна продовжує здійснювати значні зусилля для боротьби з цим нелюдським явищем. Однак звіт виокремлює, що уряд не досяг мінімальних стандартів у цій сфері, особливо через поширену корупцію в країні. Він підкреслює серйозні проблеми, які перешкоджають повному виконанню міжнародних норм і стандартів щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми.

У відомстві зазначили, що корупція, особливо в поліції та судовій системі, та співучасть офіційних осіб у злочинах, пов’язаних з торгівлею людьми, залишалися серйозними проблемами, які перешкоджали діям правоохоронних органів.

Держдеп відзначив зусилля України, незважаючи на зменшення ресурсів і можливостей через повномасштабне вторгнення Росії.

Український уряд виявив більше жертв торгівлі людьми та продовжив масштабні кампанії з підвищення обізнаності у координації з міжнародними організаціями.

Держдеп зазначив, що Україна не виконала мінімальних стандартів у кількох ключових сферах. Судді продовжували виносити м’які вироки, які не передбачали тюремного ув’язнення для більшості засуджених торговців людьми. Це послаблювало стримування та підривало зусилля по боротьбі з торгівлею людьми.

Незважаючи на постійне занепокоєння щодо корупції, яка сприяє безкарності злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, і розслідування проти посадових осіб-пособників, сьомий рік поспіль уряд не забезпечив жодного судового вироку.

Також український уряд не ідентифікував ніяких іноземних жертв торгівлі людьми, і хоча уряд вжив певних заходів для захисту дітей без супроводу. У звіті зазначили, що недоліки в державному нагляді за дітьми, евакуйованими з українських закладів опіки, підвищили ризик торгівлі ними.

У звіті також згадуються злочини, пов’язані із торгівлею людьми, вчинені в попередні роки і розслідування щодо яких не закінчені.

“У 2023 році прокуратура Львова притягнула до відповідальності державного чиновника за нібито секс-трафік у Франції; Офіс генерального прокурора розслідував дії військового командира за нібито примусову роботу; Київська міська міліція розслідувала дії колишнього заступника начальника міліції та офіцера міліції за підозрою в секс-торгівлі; а прокуратура висунула звинувачення двом колишнім міліціонерам у торгівлі людьми. Уряд повідомив, що численні судові переслідування за причетністю посадових осіб до злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, розпочаті в попередні роки, тривають” – йдеться у звіті.

У звіті також повідомляється, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну змусило 6,4 мільйона людей покинути Україну, а ще понад 3,4 мільйона стали внутрішніми переселенцями.

Більшість з тих, хто покинув країну – жінки та діти. Ці біженці та переміщені особи є особливо вразливими до торгівлі людьми.

Експерти відзначають, що тисячі дітей без супроводу дорослих, а також діти, евакуйовані з щонайменше 195 закладів, у тому числі діти з інвалідністю, перебувають у зоні високого ризику потрапляння в ситуацію торгівлі людьми.

У звіті Держдепу йдеться, що російські війська примусово перемістили до 1,6 мільйона українців, у тому числі тисячі дітей, людей похилого віку та осіб з інвалідністю, до Росії, Білорусі та окупованих територій України, у тому числі багатьох у віддалені райони. Станом на січень 2024 року російська влада, за повідомленнями, повернула в Україну приблизно 500 дітей, що є мізерною кількістю порівняно з тисячами примусово депортованих дітей.

Відділ Державного департаменту США з моніторингу та протидії торгівлі людьми щорічно публікує Звіт про торгівлю людьми, в якому ранжує 188 країн за їхніми зусиллями у боротьбі з торгівлею людьми. У звіті використовується трирівнева система, заснована на Законі про захист жертв торгівлі людьми та насильства від 2000 року

До рівня 1 належать країни, які повністю відповідають мінімальним стандартам TVPA. Країни цього рівня мають мінімальні ризики торгівлі людьми, оскільки їхні уряди запровадили належний захист: США, Німеччина, Естонія, Грузія, Польща та інші.

До рівня 2 належать країни, які докладають значних зусиль для дотримання мінімальних стандартів TVPA, але не повністю їх дотримуються. До цього рівня належить більшість країн, як от Україна, Італія, Угорщина, Швейцарія, Румунія, Ірак та інші.

Рівень 3 – країни, які не повністю дотримуються мінімальних стандартів TVPA і не докладають значних зусиль для цього: Росія, Білорусь, Туркменістан, Афганістан, Іран, Венесуела та інші.

До категорії “окремі випадки” цього року віднесли Гаїті, Лівію, Сомалі та Ємен, де відзначають масові порушення прав людини.