Українці стали більше вживати алкоголь: зріс попит на міцні напої та дешеве імпортне вино

Історія будівлі на вулиці Короленка, 33 (колишня Володимирська) розпочинається у 1912 році, коли Київська губернська земська управа вирішила збудувати нове представницьке офісне приміщення. Враховуючи важливість цього проєкту, було організовано конкурс серед архітекторів, який виграв один із найвідоміших зодчих того часу — Володимир Щуко. Архітектурне рішення, яке він запропонував, стало символом епохи та поєднувало кілька архітектурних стилів, що разом створювали неповторний вигляд будівлі.

Проєкт Щуко містив симетричний фасад, елементи барокового стилю та витончену мансарду, доповнену двоярусною баштою, яка нагадувала знамениті київські колокольні. Вражаюча конструкція мала не лише естетичну, але й практичну цінність, адже будівля була спроектована як важливий адміністративний центр. Перший камінь у фундамент поклала Ольга Столипіна, вдова відомого реформатора Петра Столипіна, а другий — сам прем'єр-міністр Російської імперії Володимир Коковцов.

Після 1934 року будівля стала резиденцією головних органів влади УРСР. Тут розміщувалися ЦК КП(б)У та ЦК комсомолу, а згодом – органи держбезпеки. Під час німецької окупації приміщення використовували гестапівці. У його стінах перебували радянські підпільники, українські патріоти та відомі дисиденти, серед яких Василь Стус, Олена Теліга, Іван Світличний.

Не менш цікава й доля Сергія Корольова: юний майбутній конструктор космічних кораблів отримав тут у 1924 році документи, які дозволили йому продовжити навчання в Київському політехнічному інституті та зробили перший крок до видатної кар’єри.

Таким чином, будівля на Короленка, 33 стала свідком ключових подій історії Києва – від земських управ до профспілок, від радянських репресій до боротьби дисидентів, залишаючись значущим культурним та історичним об’єктом столиці.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Минулого тижня російські війська увійшли в село Дальнє Донецької області і розсікли надвоє напівкотел поблизу міста Курахове. На південь від Дальнього кілька сотень солдатів ЗСУ продовжують обороняти 5-6 сіл на берегах річки Сухі Яли.

Тепер російські війська повністю зайняли Дальнє, а також підійшли до села Трудове. Таким чином коридор для відходу ЗСУ через села Успенівка і Костянтинопільське скоротився до 5,5 км.

ЗС РФ просуваються і на північ від Курахівського водосховища. Там вони взяли селище Іллінка і підійшли до села Берестки, а також зайняли підходи до автомобільної та залізничної переправ у бік Курахового. Мости там зруйновані, але ЗС РФ тепер можуть обстрілювати місто з півночі всього з 1-1,5 км. Якщо ж їм вдасться відновити міст і перейти дамбу, то вони можуть атакувати Курахове з півночі, вважає Рьопке.