Українська тенісистка Еліна Світоліна завершила свої виступи на цьогорічному Відкритому чемпіонаті Франції

Попри складне становище, що склалося в Україні, тарифи на електроенергію в країні залишаються одними з найнижчих у Європі, і це є досить обґрунтованим. Однак, цей факт має свої причини. Спочатку, треба зазначити, що рівень життя та доходи населення України значно відстають від середнього європейського показника. Люди, які працюють та платять рахунки за електроенергію, часто перебувають у скрутній фінансовій ситуації, тому підтримка низьких тарифів стає важливою складовою соціальної політики.

Однак, існує інший бік медалі: власники енергетичних потужностей, які мають контроль над значною частиною виробництва електроенергії і формально належать державі, відчувають невдоволення через низькі тарифи. Для них це може стати чинником, що гальмує розвиток та інвестиції у секторі. Вони переконані, що підвищення тарифів допоможе покрити витрати на модернізацію, розвиток та підтримку інфраструктури енергосистеми.

Звісно, розгляд цієї проблеми потребує уважного та збалансованого підходу. З одного боку, необхідно забезпечити доступність електроенергії для всіх верств населення, особливо тих, хто опинився у складній фінансовій ситуації. З іншого боку, важливо стимулювати розвиток енергетичного сектору шляхом створення конкурентного середовища та приваблення інвестицій.

Таким чином, питання тарифів на електроенергію залишається складною та багатогранною проблемою, яка потребує комплексного підходу з урахуванням інтересів як споживачів, так і виробників електроенергії, а також соціальної та економічної ситуації в країні.

Ідея підняти ціни на електрику до європейських не залишає розуму та думки Ріната Ахметова, який зможе завдяки цьому примножити доходи своєї і без того найпотужнішої в Україні ФПГ.

І він, незважаючи на війну, незважаючи на тягар та позбавлення українського народу, використовуючи свій вплив на політику, та банальний підкуп, цей свій план реалізовує.

Так попри обіцянки Президента, що тарифи на ЖКГ в Україні під час війни не зростатимуть, щороку вони зростають.

Тільки минулого року українцям довелося платити за електрику на 70% більше, а цього року тариф планується підняти ще на 93%!

Головним поясненням необхідності такого зростання називається необхідність залучити кошти на відновлення інфраструктури, пошкодженої ракетними ударами російського агресора.

Що фактично є спланованим шантажем та брехнею. Незважаючи на комерційний статус, а не державна енергокомпанія Ахметова – ДТЕК безоплатно отримує від західних партнерів різне обладнання та значні дотації. Але це не публічна інформація, бо знати, що Ахметов на їхньому горі непогано заробляє – українцям не треба.

Не треба, бо рівень бідності у країні значний. Неплатежі по ЖКГ загалом у країні лише на рівні 50-55%, із них по електриці в приватних споживачів на рівні 20-25%, а у бізнесу менше 10%.

Не треба, бо ніхто не хоче розповідати українцям, що зростання тарифів на електрику спричинить зростання цін на товари та послуги на 20% і вище! А проїзд в електротранспорті може подорожчати і в 2 рази!

Але кому на Печерських пагорбах на це не начхати?

Менеджер Ахметова – Шмигаль, та партнер з бізнесу – Єрмак вже затвердили, механізм підвищення тарифів через рішення НКРЕКП та з дня на день тарифи піднімуть А щоб збити негатив, менеджери Ахметова вигадали кейс з відключенням світла по всій країні, нібито через нездатність мережі в поточному стані всіх забезпечити світлом.

У Ахметова навіть порахували, що 2 тижні регулярного відключення світла можуть знизити негатив в українців від підвищення тарифів з 63% до 17%, а повернення до постійної подачі електрики після підвищення тарифів наблизить його до 7%!

Реалізацію цього примусу до ухвалення підвищення цін ми якраз зараз і спостерігаємо.

Спостерігаємо, незважаючи на те, що жодної глобальної проблеми немає!

АЕС щодня скидають надлишок енергії, який міг би зашкодити фінансовій піраміді Ахметов – ДПЕК і далі роздягатиме українців!

Якби уряд в Україні працював на користь народу, то Ахметов був би жебраком, а населення отримувало б дешеву енергію з атомних станцій, якої в нас надміру.

Український шеф-кухар та ресторатор Євген Клопотенко повідомив про те, що йому відмовили у відкритті ресторану української кухні в Японії, пояснюючи це тим, що японці вважають борщ російською стравою. Цю інформацію він оприлюднив у своєму фейсбук-пості. У своєму коментарі посол України в Японії, Сергій Корсунський, відреагував на цю ситуацію, зазначивши, що відкрито вже кілька ресторанів української кухні в Японії, де подають борщ, і проводяться фестивалі борщу, що свідчить про популярність української кухні серед японців. Посол також вважає, що думка одного японця, який відмовив Євгену Клопотенку, є необґрунтованою, оскільки ця ситуація не відображає загального ставлення японців до української кухні.

Українська книга "Україна. Їжа та історія", яка продається в Японії, отримала значну кількість позитивних відгуків, вказала авторка. У книзі, яка доступна японською мовою, представлено шість різних видів борщу. Вона зазначила, що проблема може полягати у заголовках, які часто намагаються підсилити ефект. Японський журналіст, дипломат і письменник Такаші Хірано, що давно проживає в Україні, порадив не узагальнювати враження про борщ за однією ситуацією. Він зазначив, що думка одного японця, що відмовив Євгену Клопотенку, не може бути представницькою для всіх. Хірано зауважив, що багато японців тепер усвідомлюють, що борщ є українською стравою, і цю інформацію активно поширюють серед інших. Інциденти, подібні до того, про який розповідає Євген Клопотенко, можуть бути результатом несправедливих узагальнень і неправильного сприйняття української культури.

У світі кулінарних дискусій неабиякою популярністю користується український борщ, але ця популярність часто стає об'єктом спорів і непорозумінь. Згадують його і в політичних виступах, і в кулінарних рейтингах, що лише підсилює цікавість до цієї страви.

Справжню хвилю розмов підняла заява МЗС Росії про борщ як символ російської кухні, що викликало активні реакції з боку українських користувачів соцмереж. Виявляється, борщ – це не лише смачна страва, а й політичний символ, що зумовлює виникнення справжніх гарячих дискусій.

Україна вирішила офіційно відстояти свої права на цю страву, включивши подібну ініціативу до кампанії щодо включення культурної спадщини в список ЮНЕСКО. Зараз український борщ став предметом не лише гастрономічних вражень, а й політичних дебатів, що ще раз підтверджує його значення в українській культурі та національній ідентичності.

У рамках акції на захист українського борщу активно діяв Євген Клопотенко, який з великим захопленням збирав рецепти цієї культової страви з усіх куточків України. Його зацікавленість у борщі не обмежувалася лише його приготуванням, він також досліджував історичний та культурний контекст цієї страви, щоб зрозуміти, як вона вплетена в українську спадщину та національну ідентичність. Його зусилля спрямовані на популяризацію та збереження української кулінарної традиції, щоб кожен міг насолодитися смаком та історією цієї унікальної страви.

Український борщ став предметом уваги не лише у кулінарному світі, а й на політичній арені через спроби приписати його до російської кухні. Це свідчить про важливість культурної спадщини для національної ідентичності. Активна реакція громадськості та захисників української кухні, таких як Євген Клопотенко, свідчить про глибоке значення цих кулінарних традицій для українського народу. Такі акції та заходи спрямовані на збереження та популяризацію української культури в усьому світі, що є важливим аспектом у зміцненні національної свідомості та самоідентифікації українського суспільства.

В українському суспільстві виник гострий дискусійний момент, пов'язаний з висловлюваннями Марка Сергєєва, який раніше працював капеланом та молодіжним пастором. Його коментарі стосовно жінок у лавах Збройних Сил України викликали значний резонанс та обурення.

Сергєєв, в одному з подкастів на YouTube-каналі Metanoia, описав жінок в армії як тих, хто нібито має інтимні стосунки з усіма чоловіками в підрозділі. Ці висловлювання викликали обурення і були сприйняті як напад на військових жінок.

Відповідь від військовослужбовиць була миттєвою. Аліна Михайлова, парамедикиня ЗСУ, закликала Сергєєва приєднатися до фронту та особисто замінити жінок, які, за його словами, займаються неналежними справами. Вона наголосила, що цивільний чоловік не має права коментувати поведінку жінок в армії.

“Це сексистське ставлення до жінок у війську вже набридло. Іди на фронт і замінюй собою тих жінок, які, на його думку, там чимось непорядним займаються”, – зазначила Михайлова.

Катерина Поліщук, захисниця “Азовсталі”, також висловилася різко, запропонувавши Сергєєву особисто відчути, що таке служба на фронті, і закликала його публічно вибачитися.

“Хлопчику, чекаємо публічного вибачення і твоєї участі в бойових діях. І всі мої друзі, всі, кого врятували я та інші дівчата на фронті, залюбки “відмають” у постелі тебе. Цивільне лайно, що відкриває рота в сторону жінок, які замість нього взяли до рук зброю. Дуже зручно назватися капеланом і дозволяти собі такі вислови. Бог може і простить, а от ми – ні”, – написала вона.

Денис Попов, голова ВО “Свобода”, з іронією прокоментував висловлювання Сергєєва, підкреслюючи, що реальність у війську значно відрізняється від того, як це описав капелан. Він зазначив, що стереотипи про “модельну зовнішність” і “качків-спецпризначенців” не відповідають дійсності, і що вимоги до військових значно вищі.

“Насправді все набагато простіше. Чи може мати місце подібна до описаної ситуація? Теоретично — так. Але. Військовослужбовиць модельної зовнішності в армії не більше, ніж красивих жінок в середньому на вулиці. А то й навіть менше. Стосовно “качків — ссошників” — теж майже правда. Бо більшість спецпризначенців — легенькі і витривалі, 70-80 кг м’язів і кісток. Таких і в Хамві більше влізе, і евакуйовувати з поля бою один одного простіше, ніж 100-кг качків. Про модельну зовнішність в оперативних підрозділах ссо — то вже суцільна маячня, бо відбір там — термінаторський. Ні качок, ні інстакрасуня його не здолають”, — написав він.

Після розгорнутої критики Сергєєв вибачився у відео в Instagram, заявивши, що його слова були надмірно жорсткими, але частково відображали його особистий погляд.

“Якщо я когось образив, бачу, багато військових це торкнулося, вибачайте мені за те, що так сказав… Можливо, я це десь сказав у жорсткій формі, але це мій біль теж, і мене це теж торкається, тому що це моя країна і я переживаю війну так само як і кожен із нас”, — написав він.

Автор подкасту Ярослав Босак також вибачився, зазначивши, що фрагмент був вирваний з контексту.