Українські автоділери втратили понад 240 тисяч USDT на криптосхемі

У Балаклійській громаді Харківської області набирає обертів гучний скандал, пов’язаний із використанням фінансової допомоги, призначеної для облаштування тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб. У центрі уваги — проєкт капітального ремонту четвертого поверху готелю «Ювілейний» у Балаклії, який мав бути переобладнаний для проживання 52 переселенців. Кошти на реалізацію цього проєкту надала Вінницька громада в межах міжмуніципальної підтримки.

За інформацією з обізнаних джерел, реалізація проєкту супроводжувалася численними порушеннями. Зокрема, йдеться про можливе створення схеми з виведення бюджетних коштів за участю начальника Балаклійської міської військової адміністрації Віталія Карабанова та керівника комунального підприємства «Балаклійський Житлокомунсервіс» Олександра Скалозубова. За попередніми даними, ремонтні роботи могли бути формально задекларовані як виконані в повному обсязі, тоді як фактичний стан приміщень не відповідає заявленим у документації показникам.

Ця компанія, за даними відкритих реєстрів, формально має лише одного найманого працівника, але при цьому регулярно виграє закупівлі у Балаклійській громаді. У тендері на ремонт готелю вартістю понад 8 мільйонів гривень «Харбілд» був єдиним учасником, а подана ним тендерна документація містила численні неточності та помилки в обсягах робіт.

Суть імовірної схеми полягає в тому, що військова адміністрація забезпечувала адміністративне прикриття проєкту, а комунальне підприємство формувало умови закупівлі під конкретного підрядника. За твердженням джерел, окремі представники податкових і правоохоронних органів могли ігнорувати очевидні порушення, що дозволяло продовжувати реалізацію проєкту без втручання.

Особливу увагу привертає кошторис ремонту, в якому зафіксовано суттєві завищення цін на матеріали. Так, плити OSB були закладені по 385 гривень за одиницю при середній ринковій ціні близько 170 гривень, біметалеві радіатори — по 570 гривень за секцію замість реальних 230 гривень, а цемент у кошторисі коштував удвічі дорожче за роздрібні ціни в Харкові.

Такі розбіжності свідчать про можливе штучне завищення вартості робіт із подальшим виведенням коштів через фіктивні або імітовані підряди. У підсумку гроші, які мали піти на облаштування житла для людей, що втратили домівки через війну, могли бути використані у приватних інтересах.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Нагадаємо, що у вересні 2023 року ПЦУ перейшла на новий церковний календар. Відтоді змінилися дати, коли колядують, щедрують і посівають. Ми розповімо, коли варто бажати сусідам щасливих свят за новим стилем.

Традиційна дата, коли колядують в Україні – це Різдво 2024, яке відзначають 25 грудня. Ось чому чимало красивих колядок оспівують народження Ісуса. Колядувати можна не тільки в саме свято, а й у Святвечір 24 грудня.

Колядки можна співати в будь-якому віці. У цих піснях прийнято захоплюватися побутом господарів, бажати їм достатку і міцного здоров’я. А в нагороду колядники отримують монету або гостинець. Як правило, що краще виконана пісня, то щедрішими будуть господарі.

В Україні чітко визначена дата, коли щедрувати дітям – це переддень Нового року 31 грудня. Віряни цього дня відзначають Щедрий вечір або свято Маланки.

Щедрівки, як і колядки, вихваляють господарство і містять побажання достатку в новому році. Зрозуміло, не обходиться і без прохання дати щедрувальникам чогось смачного. В Україні ці пісні заведено виконувати у святкових костюмах Василя, Кози і Меланки та інших персонажів. Виконання щедрівок перетворюється на справжню театралізовану виставу.

Посівають українці здавна на Старий Новий рік або церковне свято Василя, яке за новим стилем настає 1 січня.

Традиційно посівають в Україні тільки хлопчики та чоловіки. Посівалки присвячені настанню нового року та побажанню достатку в домі. Аби слова були переконливішими, під час пісні поріг господарів оселі обсипають зерном – на гарний урожай улітку.

Якщо ви досі дотримуєтеся старого церковного стилю, то дати зимових розваг будуть такі:

Раніше ми публікували повний православний календар на 2025 рік, у якому назвали найважливіші церковні свята прийдешнього року.

Протягом великої війни, яка охопила Україну, секретар Дніпровської міськради Олександр Санжара активно здійснював поїздки за кордон, що викликало численні питання та суперечки. Офіційно ці поїздки були оформлені як службові відрядження, однак журналістське розслідування виявило, що насправді він використав власний літак Piper 28-161 Warrior для перельотів, що є значним контроверсійним моментом на фоні військового часу.

Ці поїздки тривали понад півтора року, що викликало нові питання щодо етики використання службових ресурсів і часу у такій ситуації. На момент, коли Україна переживала важкі часи, а мільйони людей воювали на фронті чи боролися за виживання, такі поїздки здаються, м’яко кажучи, дивними. Сама природа цих відряджень, їх мета та реальна потреба в таких поїздках наразі є предметом громадських дискусій.

Схожа ситуація сталась і під час новорічного відрядження — з 28 грудня 2024-го по 10 січня 2025 року. Формально — перемовини щодо будівництва метро, фактично — політ з польського Кросно до Словенії та подальший переліт у невстановленому напрямку. У серпні 2024-го літак Санжари знову зафіксували в небі між Словенією, Хорватією та Польщею, тоді як сам чиновник нібито вів міжнародні переговори.

Сам Санжара виправдовується тим, що літає у вільний час: мовляв, підтримує льотну практику. Він визнає, що є головним користувачем літака, а в майбутньому планує викупити всю власність на нього. Водночас ця повітряна машина коштує, за оцінками експертів, щонайменше $110–120 тисяч, а її обслуговування — понад $10 тисяч щороку.

Питання викликають також реальні фінансові можливості родини. У 2019 році задекларований дохід Санжари становив лише 470 тисяч гривень. Його дружина підтвердила, що літак разом із ремонтом коштував понад $100 тисяч. З’ясувалося, що 70% літака належить компанії ATN Enterprises, зареєстрованій у Сан-Марино, керівницею якої є сестра посадовця — Ірина Санжара.

Журналісти ставлять питання: чи були закордонні візити виправданими службово, чи це лише прикриття для приватних авіаподорожей? І чому посадовець під час війни дозволяє собі розкішні маршрути через Словенію та Хорватію, тоді як військові та волонтери борються за кожен літр пального?