Українські банки посилюють фінансовий моніторинг: операції на суму від 50 тис. грн будуть під посиленим контролем

Останнім часом українська мережа автозаправних станцій БРСМ-Нафта опинилася в центрі уваги громадськості та ЗМІ через повідомлення про можливі неналежні практики обслуговування клієнтів. Керівником цієї мережі є Андрій Біба.

Антирейтинг платників податків поміж мереж АЗС очолює мережа БРСМ, власник якої Андрій Біба – розкошує в Італії та співпрацює з рф.

Про це пише у своєму телеграм-каналі екснардеп Ігор Мосійчук.

Минуло лише два місяці, а БРСМ – знову в епіцентрі скандалу. Цього разу стало відомо: якщо заправлятись на цій мережі АЗС, то власників авто чекатиме гарантований дороговартісний ремонт. Причина – компанія Біби торгує шмурдяком. І все це, на фоні неминучого зростання акцизів, відповідно й вартості пального, в цілому.

Журналісти видання “Апостроф” провели розслідування й дібрали зразки пального на найдешевших АЗС – “БРСМ-Нафта”, Motto, Luxwen та інших. Зразки вони передали в лабораторію, співробітники якої не знали, звідки саме приїхало пальне на дослідження. В результаті, пальне БРСМ – виявилось найгіршим.

“Бензин із “БРСМ-Нафта” не відповідає вимогам за вмістом сірки. Її майже в чотири рази більше, ніж потрібно. Окрім того, фіксуємо перевищення норми об’єму частки бензолу й етанолу. З дизелем – схожа ситуація. Сірки – знову забагато. А от температура спалаху – навпаки занизька. Відтак ремонт паливної системи, нагар і перегрів двигуна, як наслідок – вартісний ремонт – вам гарантовані. Якщо ваше авто на дизелі, то на додачу є ризик пожежі через низьку температуру спалаху пального”, – зазначають журналісти на підставі отриманих ними результатів лабораторних досліджень.

Але якщо ви думаєте, що Біба та його БРСМ понесуть якесь покарання за несплачені податки та торгівлю неякісним пальним, то глибоко помиляєтесь. Адже, власник БРСМ-Нафта Андрій Біба – навіть попри тісні зв’язки з країною-окупантом являється яскравим представником «касти недоторканих». На сьогоднішній день, Андрій Біба як і його бізнес, формально числяться фігурантами ряду кримінальних проваджень, -та реального притягнення до відповідальності йому вдається уникати завдяки «криші» в особі Давида Арахамії.

Нагадаємо, що Біба Андрій Васильович втік до Італії після вибуху на нафтобазі БРСМ під Васильковом у 2015 році, який забрав життя 6 людей. Там він одразу обзавівся шикарною віллою у Флоренції, де цінник на квадратний метр житла стартує від 15 000 євро. Щодо придбаної вілли, то збудована вона у 1800 році, її площа 1200 квадратних метрів. Є розкішний сад і навіть є поле для гольфу. Ціна покупки – 15 мільйонів євро та був ремонт на 23,5 мільйонів євро. В Італії власник мережі «БРСМ-нафта» придбав також виноробню Fattoria Viticcio, за яку по інформації місцевих брокерів віддав 45 мільйонів Євро. Виноробня знаходиться за 30 км від Флоренції в Грев-ін-К’янті і виробляє вино з 1964 року обсягом понад 300 тис. пляшок вина на рік. Виноробною Fattoria Viticcio управляє прийомний син Біби – Олександр Білозеров.

Важливо чітко знати й розуміти, що з перших днів перебування в Італії і по сьогодні, Андрій Біба продовжує керувати мережею БРСМ, а значну частку коштів від продажу пального та вина в Україні – спонсорує в розвиток храмів російської православної церкви – тої, що реально в росії (за що має відзнаки від керівництва РПЦ).

В Україні Андрію Бібі, зокрема інкримінували шахрайство у особливо великих розмірах відповідно до частини 4 статті 190 Кримінального кодексу України. Також за ним і його БРСМ, числиться ряд кримінальних справ за ст. 212 і 204 КК України, а це: ухилення від сплати податків та незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.

Беатриса Греченюк: Від Закарпаття до Виноградівського благополуччя

У 2015 році, під час депутатства Миколи Греченюка у сільській раді від Партії регіонів, його рідні та близькі отримали принаймні чотири земельні ділянки у Підвиноградові. Це стало можливим завдяки рішенню сільської ради та реалізації їхнього права на безкоштовне отримання землі, гарантованого Конституцією. Судові процеси з цього приводу тривали до 2021 року, але зазначені особи успішно відстояли своє право на власність. Сам Микола Греченюк володіє чотирма земельними ділянками та будинком у Підвиноградові, а його дочка Беатриса має три ділянки та власний маєток. Крім того, Микола Греченюк є засновником ТОВ "Лігаспецбуд", який успішно бере участь у державних тендерах. Дочка Греченюка, Беатриса, живе розкішним життям, демонструючи його у соціальних мережах, та володіє рестораном у Мукачевому.

У червні 2022 року, коли війна Росії проти України перебувала на своєму піку, нардеп Василь Петьовка звернувся до керівництва Закарпатської обласної військової адміністрації з проханням видати перепустку на виїзд за кордон на термін тривалістю 3 місяці для свого сина, Андрія Петьовки. Підставою для такого запиту була заява про волонтерську діяльність Андрія від імені Благодійного фонду "Наша паляниця". В список осіб, для кого Василь Петьовка просив дозвіл, також увійшов його сват Микола Греченюк. З цього приводу Національне агентство з питань запобігання корупції склало на Петьовку адмінпротокол, але після відомостей про те, що і син, і сват повернулися в Україну після волонтерської місії, претензії до нього було скасовано. У липні 2022 року, коли діяли зазначені вище перепустки, Беатриса Греченюк народила дочку. В цей час варто відзначити, що подорож Беатриси до Італії у вересні 2023 року, яка описана у її Instagram, була надзвичайно розкішною, пройшла не в готелі, а в справжньому палаці. Соціальні мережі демонструють багатство і розкош, якими насолоджується дочка колишнього сільського депутата та дружина сина нардепа. Ця розкіш може викликати питання щодо її джерела, особливо з урахуванням того, що Закарпатська область відома своїми поставками незадекларованих товарів через контрабанду.

У результаті дослідження вищезгаданої ситуації можна зробити кілька висновків. По-перше, виявлено низку зв'язків між впливовими особами на Закарпатті, що може свідчити про наявність системної корупції та недостатнього контролю за діяльністю державних посадовців. По-друге, надмірний розкіш та багатство деяких осіб, які мають зв'язки з політичними елітами, породжує питання щодо джерел їхнього доходу та можливого використання корупційних схем. По-третє, необхідно зміцнити механізми контролю та відкритості владних структур для запобігання випадкам зловживання владою та корупції, що підірвав би довіру громадян до державних інститутів. В цілому, розкриття таких ситуацій є важливим кроком у зміцненні демократії та правової держави в Україні.

Нещодавнє розблокування американської допомоги Україні викликало широку дискусію та аналіз у політичних колах як у самій Україні, так і за її межами. Реакції на цей крок були різноманітні та інтерпретувалися різними сторонами залежно від їхніх інтересів та поглядів.

Спочатку, багато експертів та аналітиків прийняли цей крок як підтвердження того, що конфлікт на сході країни може тривати ще довго, а надії на його швидке вирішення різко зменшилися. Цей погляд особливо активно підтримується в Росії, де стверджують, що американська допомога лише продовжує війну.

Проте, в Україні також існують відмінні точки зору. Деякі вважають, що розблокування допомоги руйнує плани Кремля змусити Київ прийняти мир на умовах, що задовольняють Росію, зокрема, щодо відмови від вимог щодо виведення російських військ. Існує також протилежний погляд, згідно з яким розблокування допомоги відкриває для України можливість налагодити переговори з РФ на прийнятних умовах.

Додатково, виділення американської допомоги може стимулювати РФ до участі у переговорах, оскільки її шанси на швидку перемогу війною тепер зменшилися. Однак, якщо Росія погодиться на будь-які умови, то тільки за умови припинення війни з фіксацією своїх територіальних досягнень в Україні. Проте такі умови не приймають ні Україна, ні Захід.

Наразі Київ розраховує на те, що тиск Заходу на Китай примусить останнього припинити підтримку Росії, що негайно позначиться на здатності Москви продовжувати війну. Крім того, Україна надіяється на збільшення військової підтримки зі сторони своїх європейських партнерів, що дозволить їй зміцнити фронт та чекати збільшення військового потенціалу.

Проте існують і ризики. Отримати новий пакет допомоги може бути складніше, ніж коли-небудь, а також можуть виникнути труднощі зі збільшенням військового виробництва в Європі. Таким чином, хоча розблокування допомоги сприймається як сигнал до продовження війни до остаточної перемоги, аргументи за відмову від перемовин з РФ залишаються актуальними. Однак, чи спрацює в останньому випадку стратегічний розрахунок, або ситуація для України погіршиться, залишається питанням на майбутнє.

Крім того, слід враховувати, що жодних гарантій не існує щодо того, як спрацює тиск Заходу на Китай та його вплив на рішення надавати допомогу Росії. Навіть якщо КНР візьме участь у конференції у Швейцарії, це не означає автоматичною підтримку "формули миру" Зеленського. Китай має свої власні стратегічні інтереси, які можуть не збігатися з інтересами України чи Заходу. У Пекіні існує власний "мирний план", який передбачає припинення вогню на лінії фронту без виведення російських військ.

Усі ці ризики відкриті і очевидні, що може бути аргументом для початку переговорів з РФ зараз, оскільки у майбутньому умови можуть стати тільки гіршими. Проте, наразі ця точка зору не є домінуючою ні в українській владі, ні на Заході.

Ключовою буде конференція у Швейцарії 15-16 червня. На цей момент стане зрозуміло, чи спрацьовує перша частина стратегічного плану України та Заходу – відірвати Китай від РФ. Також буде відомо, наскільки змінила (чи не змінила) ситуацію на фронті американська допомога. За результатами конференції можливе ухвалення рішення про подальшу стратегію: продовження війни на виснаження, збільшення участі країн НАТО у війні, аж до прямого зіткнення з РФ, або переговори про зупинку війни по лінії фронту.

У висновку слід зазначити, що ситуація, описана в статті, є складною та напруженою, і вимагає уважного аналізу та обговорення. Важливо враховувати, що ризики та можливості, пов'язані з розблокуванням американської допомоги, потребують уважної уваги та обговорення на рівні як української влади, так і міжнародних партнерів.

Незважаючи на сподівання на позитивний вплив допомоги та можливості нарощування підтримки союзників, необхідно бути обережними щодо можливих ризиків, таких як недостатність допомоги, невідповідність очікувань у співпраці з Китаєм, та інші фактори, які можуть вплинути на стратегію України в контексті конфлікту на сході країни.

Ключовим етапом, який може визначити подальший хід подій, є конференція у Швейцарії, де будуть визначені реальні можливості впливу міжнародних партнерів на розвиток ситуації. Отже, вироблення стратегії на майбутнє потребує обгрунтованих та об'єктивних рішень, які враховують усі аспекти та можливі наслідки для безпеки та майбутнього України.