Українські ПЗРК збили 13 російських літаків протягом лютого

Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила провадження стосовно судді Верховного суду Наталії Марчук, яка у 2024 році головувала в колегії суддів під час розгляду касаційних скарг адвокатів бізнесмена Костянтина Жеваго та колишнього голови Верховного суду Всеволода Князєва. Інформацію про це оприлюднив “Судовий репортер”.

Розгляд справи стосувався вироку Олегу Горецькому. У 2023 році Вищий антикорупційний суд затвердив угоду між Горецьким та прокуратурою, згідно з якою він визнав себе посередником у передачі хабарів суддям. За умовами угоди, Горецький отримав умовне покарання в обмін на свідчення проти Князєва та інших учасників справи. Участь судді Марчук у касаційному провадженні, зокрема в ухваленні рішень, які могли вплинути на оцінку угоди та правомірність її затвердження, стала предметом уваги дисциплінарної палати.

Апеляційна палата ВАКС у листопаді 2023-го відмовила Жеваго та Князєву у праві оскаржувати вирок, оскільки закон обмежує апеляційне оскарження угоди про визнання винуватості колом осіб, прямо зацікавлених у справі. Попри це, адвокати подали скарги до Верховного суду, і колегія під головуванням Марчук витребувала всі матеріали справи щодо Горецького.

Пізніше адвокат Жеваго отримав доступ до всіх шести томів справи, включно з угодою про визнання винуватості та вироком, а копії технічних записів засідань були видані навіть сторонній особі за довіреністю. НАБУ вважає, що суддя Марчук допустила розголошення таємниці досудового розслідування, що могло зашкодити слідству та створити небезпеку для свідка Горецького.

Сама суддя стверджує, що діяла у межах своїх повноважень, оскільки матеріали не містили грифів “Таємно” або “Для службового користування”, а адвокат мав право ознайомлюватися з виділеними матеріалами. Вона дізналася про видачу копій сторонній особі лише під час підготовки письмових пояснень.

Відзначається, що НАБУ вже завершило заочне слідство щодо Жеваго, якого в Україні планують судити заочно через відмову Франції у екстрадиції. Слідство підозрює бізнесмена у підкупі суддів Верховного суду для скасування рішення щодо ПрАТ «Полтавський ГЗК». За даними справи, неправомірну вигоду мали отримати 14 із 18 суддів, які розглядали питання щодо компанії.

Вищою радою правосуддя розпочато дисциплінарне провадження, результати якого покажуть, чи були в діях судді Марчук порушення.

Високопосадовий чиновник Міністерства оборони, Олександр Лієв, якого підозрювали в замішанні у махінаціях під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на суму майже півтора мільярда гривень, тепер звільнений з підв'язувальних заходів за особисте зобов'язання. Про це повідомив адвокат Назар Кульчицький у коментарі для "Суспільного". Суд змінив запобіжний захід Олександру Лієву — з в'язниці на звільнення під особисте зобов'язання та відправив його в СІЗО. Протягом розгляду справи прокурор, з невідомих причин, відсутній, як показують записи трансляції засідання. Справу проти Лієва повернули в національну поліцію через відсутність достатніх доказів від НАБУ та САП щодо підозри у розкраданні, повідомив суддя Ярослав Шкодін. "Якщо САП не бачить складу злочину, то як його може побачити суд", — прокоментував суддя. Експосадовець Міноборони Лієв, підозрюваний у заволодінні майже 1,5 мільярдами гривень при закупівлі боєприпасів для ЗСУ, залишився без запобіжного заходу. Про це повідомив його адвокат Кульчицький. Лієва взяли під варту з 50 мільйонами гривень застави ще 12 лютого, але через місяць відпустили додому під особисте зобов'язання. ВАКС 9 квітня скасував це рішення, проте Лієв не повернувся до СІЗО, оскільки термін тримання під вартою закінчився 8 квітня. Це означає, що він залишився без запобіжного заходу, пояснює адвокат. ВАКС 17 квітня повторно розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, проте за згодою обвинувачення залишив клопотання без розгляду.

Загальною сутью вищезгаданої статті є розгляд справи відносно Олександра Лієва, експосадовця Міністерства оборони України, щодо підозри у причетності до махінацій при закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на велику суму грошей. Висновки стосуються судових рішень та дій правоохоронних органів у цій справі. Вирішальними факторами стали відсутність достатніх доказів з боку НАБУ та САП, відсутність прокурора під час розгляду, а також скасування запобіжних заходів через закінчення терміну тримання під вартою. Важливою точкою є відсутність узгодження між правоохоронними органами, що може вплинути на розгляд справи та винесення об'єктивного рішення.

У Вінниці правоохоронці спільно з СБУ та Національною поліцією припинили діяльність шахрайської схеми, яка дозволяла військовозобов’язаним особам уникати мобілізації за допомогою фальшивих документів. Зловмисники організували фіктивний приватний ліцей, де на папері велися навчальні процеси, але насправді жоден учень не отримував освіти. Створення такого «навчального закладу» стало основою для оформлення відстрочок від мобілізації, що дозволяло їхнім клієнтам уникати військової служби.

За даними слідства, організатором цієї шахрайської схеми став місцевий чоловік, який з метою отримання вигоди створив фіктивну структуру, повністю підконтрольну йому. Відсутність реального навчання не заважала «ліцею» видавати документи, які офіційно підтверджували навчання та давали змогу громадянам отримати законну відстрочку від служби в армії.

Крім того, затримали викладача місцевого інституту, який за гроші допомагав військовозобов’язаним оформлювати навчання. Завдяки цій схемі ухилянти практично не проходили вступні іспити та не відвідували заняття, але отримували документи, що нібито підтверджували їх навчання.

Правоохоронці повідомили про підозру за ч. 1 ст. 114-1 ККУ («Ухилення від призову на військову службу») та продовжують розслідування.

Мікропластик став невід'ємною частиною сучасного середовища, проникнувши навіть у найвіддаленіші куточки нашого життя. Крихітні пластикові частинки постійно потрапляють в організм через продукти харчування та воду, а також через повітря. Ці частинки настільки маленькі, що ми не можемо їх побачити неозброєним оком, однак вони впливають на наше здоров’я, зокрема через довготривале накопичення в організмі. Мікропластик можна знайти практично у всьому, чим ми користуємося: в упаковці для продуктів, кухонному посуді, навіть у воді, яку ми п’ємо. Нещодавні дослідження показують, що він потрапляє в їжу через пластикові поверхні або посуд з антипригарним покриттям.

Сучасні технології обробки їжі, особливо приготування на пластикових або антипригарних поверхнях, є одними з основних джерел мікропластикових часток. Коли такі матеріали нагріваються, вони вивільняють шкідливі частинки пластику, які потім потрапляють в їжу. Продукти, які містять мікропластик, включають рибу, м’ясо, овочі, яйця, хліб, мед та навіть сіль. Це особливо небезпечно, оскільки частки пластику не розпадаються в організмі і можуть впливати на різні органи, накопичуючись в тканинах і викликаючи потенційно небезпечні зміни.

Особливу загрозу становлять ультраоброблені продукти — чим складніший виробничий процес, тим більше контакту з пластиком і тим більша ймовірність забруднення. Дослідження у 109 країнах показало: сьогодні ми споживаємо мікропластику у шість разів більше, ніж у 1990 році.

Вода з-під крану не є винятком — у всіх зразках водопровідної води фіксується мікропластик. Але використання фільтрів, зокрема вугільних, може зменшити його кількість до 90%. Що гірше — додавання чаю в пластиковому пакетику може «збагатити» напій мільярдами частинок пластику.

Побут на кухні також відіграє роль: пластикові дошки, посуд, губки, блендери — усе це джерела невидимих фрагментів, які з часом зношуються та потрапляють у їжу. Навіть силікон, який вважається безпечнішим, при високих температурах здатний виділяти мікропластик.

Хоча мікропластик виявляють навіть у крові, плаценті та мозку людини, наука ще не має однозначних відповідей щодо його впливу. Ймовірно, частина частинок виводиться з організму, але їхня накопичувальна дія залишається під питанням.

Що можна зробити вже сьогодні: – відмовлятися від пошкодженого пластикового посуду; – використовувати скло, сталь або кераміку; – промивати продукти, коли це можливо; – уникати ультраоброблених страв; – використовувати фільтри для води.

Мікропластик уже став частиною нашого життя, але його присутність у нашому раціоні можна зменшити простими рішеннями — і саме з них починається контроль над невидимою загрозою.