Українські топчиновники відвідували Росію у 2014 – 2019 роках: документи ФСБ

4 жовтня має кілька важливих аспектів для українців, поєднуючи церковні традиції, державні пам’ятні дати та народні вірування. Цей день — це час для згадок про святих, для роздумів про історію та для дотримання стародавніх звичаїв.

В церковному календарі 4 жовтня — день, коли православні християни, що слідують новоюліанським календарем, вшановують святого Ієрофея Афінського, князя Володимира Ярославича, а також пустельників Елладія і Онисима Києво-Печерських. Водночас за старим (юліанським) календарем у цей день припадає пам’ять святителя Димитрія Чернігівського та апостола від 70-ти, що також надає цій даті глибокого духовного змісту для вірян.

Яке сьогодні свято в УкраїніОдразу два обласні центри відзначають День міста — Запоріжжя та Чернівці. Це привід привітати мешканців із святом і побажати розвитку та процвітання їхнім громадам. Окрім того, 4 жовтня в Україні відзначають професійне свято — День ветеринарної служби, яке вшановує фахівців, що контролюють умови утримання сільськогосподарських тварин та працюють над профілактикою хвороб, зокрема сказу.

Яке сьогодні свято у світі4 жовтня — Всесвітній день тварин: власники домашніх улюбленців і зоозахисні організації діляться історіями, роблять акції на захист прав тварин і часто приймають рішення про прилаштування тварин. У цей же день у світі є кілька тематичних свят для хобі та активностей — День фетру, День цифрового скрапбукінгу, День виготовлення листівок, День піших прогулянок та День листоноші.

Яке сьогодні свято в народі і що не можна робитиНародні прикмети, прив’язані до цієї дати, пов’язані насамперед із погодою: дощ 4 жовтня традиційно тлумачать як ознаку мокрого жовтня, ранкове сонце без тепла — як передвісник заморозків, відсутність метеликів і бджіл — як сигнал завершення потепління, а нахохлені птахи віщують швидкий мороз. В давнину з настанням цієї дати починали топити піч і діставали зимовий одяг, а в домівках вішали мішечки з часником чи цибулею як захист від нечистої сили.

Наші предки вважали 4 жовтня дещо неблагополучною датою: побоювалися хвороб, загубитися чи стати жертвою шахрайства. Через це радили не довіряти незнайомцям і не давати грошей стороннім людям, уникати скарг і негативних промов про свою долю, а також не виконувати важкої фізичної праці. Якщо ж ви віддаєте перевагу церковним рекомендаціям, у святковий день варто утримуватися від лихослів’я, не ображати й не судити інших, берегти слова та вчинки.

Поради на деньПлануючи вихід на вулицю та заходи, враховуйте регіональний погодний прогноз: сьогодні можливі дощі та похмура погода в більшості областей. Якщо відвідуєте святкування Дня міста — не забувайте про правила безпеки в натовпі. Для тих, хто працює з тваринами або планує взяти під опіку улюбленця, сьогодні слушний день для акцій підтримки та інформування про відповідальне утримання тварин.

Ухвалення Верховною Радою в другому читанні законопроєкту №12377 стало одним із найвагоміших кроків у реформуванні житлового законодавства за роки незалежності України. Документ закладає підґрунтя для докорінної зміни підходів до житлових відносин і символізує прагнення держави остаточно відійти від застарілої радянської моделі, яка тривалий час існувала формально та дедалі більше суперечила реаліям сучасного життя.

Чинний Житловий кодекс, ухвалений ще у 1983 році, був розрахований на зовсім інші соціально-економічні умови. Він не враховував ані ринкову економіку, ані домінування приватної власності на житло, ані масштабні міграційні процеси. Повномасштабна війна лише загострила ці проблеми, додавши мільйони внутрішньо переміщених осіб і зруйноване житло, для яких старі норми виявилися непридатними.

Разом із тим сама ідея реформи не усуває правових ризиків, які вона за собою тягне. Найбільш чутливим залишається питання безоплатної приватизації державного та комунального житла. Саме цей механізм упродовж багатьох років був ключовим шляхом набуття житла у власність для мільйонів громадян. Хоча новий закон не скасовує приватизацію негайно, він фактично створює правові підстави для поступової відмови від цієї моделі після завершення воєнного стану та перехідного періоду.

Практичні наслідки такого підходу очевидні. Громадяни, які тривалий час проживають у неприватизованому житлі, отримують обмежений у часі шанс реалізувати своє право. Будь-які проблеми з документами, складом сім’ї, реєстрацією або статусом житла в майбутньому можуть призвести до втрати можливості приватизації. Таким чином, ризик правової невизначеності поступово перекладається з держави на громадян, що неминуче спричинить зростання кількості судових спорів.

Серед потенційних позитивних наслідків реформи експерти відзначають формування єдиної та логічнішої житлової політики, розвиток ринку оренди й соціального житла, відмову від застарілих і корупційно вразливих механізмів, а також поступову інтеграцію європейських стандартів у житлове право. Водночас існують серйозні ризики: правова невизначеність для мешканців неприватизованих квартир, зростання соціальної напруги, особливо серед вразливих груп населення, можливий сплеск судових спорів щодо права користування та власності, а також небезпека того, що держава відмовиться від старих зобов’язань швидше, ніж запровадить ефективні альтернативи забезпечення житлом.

13 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон про основні засади житлової політики. Документ визначає правові, економічні та організаційні засади житлової сфери, принципи та пріоритети держави, вимоги до якості житла, механізми державної підтримки будівництва, придбання й оренди, порядок формування та використання житлових фондів, а також повноваження органів влади та місцевого самоврядування.

Закон також запроваджує єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки житлових програм, револьверні фонди, інструменти публічно-приватного партнерства, механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики. Окремо підкреслюється орієнтація на європейські стандарти та норми Конституції України.

Водночас документом визнано такими, що втратили чинність, Житловий кодекс України та Закон про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що житлова система України входить у період глибокої трансформації, наслідки якої стануть визначальними вже в найближчі роки — як для громадян, так і для органів влади та юристів, що працюють у цій сфері.