Український уряд розглядає можливість впровадження військового збору для ФОПів: нові виклики та перспективи

Фірташ кидає в пастку банки: втрата Україною сотень мільйонів через амбіційну схему олігарха

Державний Ощадбанк, Пенсійний фонд та податкова служба стикаються з ризиком втратити 800 мільйонів гривень, які боржники з групи Дмитра Фірташа винні їм. Однак найбільш незвичайна частина цієї історії полягає в тому, що завод, який є боржником, декілька років знаходиться під контролем Кремля. Знаходячись під санкціями, Дмитро Фірташ готується "вписати" мільярди гривень боргів. Його компанії вже працюють над створенням необхідної бази для цього, а процес розпочався з банкрутства "Україніан Кемікал Продактс", колишнього "Кримського Титану", який є частиною Group DF Фірташа. Процес банкрутства розпочався 7 лютого 2024 року за позовом німецького Commerzbank. Банк скаржився, що не може отримати свої 720 мільйонів гривень, відповідних кредитних угод було укладено ще у 2008 році. Боржник виконував свої зобов'язання до вересня 2015 року, але кілька років переговорів не принесли результату. Commerzbank вдалося ініціювати банкрутство після підтримки Верховного Суду України у листопаді 2023 року. Однак у своїй спробі стати впливовим членом комітету кредиторів німецький банк зіткнувся зі значною конкуренцією. На початку березня до суду надійшли заяви від декількох кредиторів на суму майже 8,4 мільярда гривень, всі вони належать до групи Фірташа. Найбільшу вимогу представив концерн "Стирол" на суму 4,77 мільярда гривень. Варто відзначити, що ці підприємства досі перебувають у власності групи Фірташа, хоча їхні потужності руйнувалися. Окремо слід зазначити ТОВ "Фінкепітал Груп", яке також готується вступити до комітету кредиторів з вимогою на суму 2 мільярдів гривень. Цей кредитор також пов'язаний з групою Фірташа через свої юридичні зв'язки з підприємствами Group DF. Протягом останніх 10 років Дмитро Фірташ успішно ухилявся від американського правосуддя в Австрії. У березні 2014 року його затримали в цій країні за запитом США за обвинуваченням у корупції, але відпустили під заставу в розмірі 125 мільйонів євро. Австрія відмовляється видавати Фірташа за вимогою Сполучених Штатів. У червні 2021 року в Україні йому були застосовані санкції. У минулому році олігарх отримав підозру від СБУ за розкрадання газу з газотранспортної системи на суму понад 18 мільярдів гривень.

У такому контексті Фірташ, ймовірно, не має наміру повертати борги. У випадку з "Юкрейніан Кемікал Продактс" можна припустити, що жоден з кредиторів не отримає кошти. Кредитори з групи Фірташа, ймовірно, не занепокояться через такий результат. Проте для банків, які очікують на повернення боргів, це точно не буде приємним. Як Commerzbank, який змушений буде списати борг на 720 мільйонів гривень, так і державному українському Ощадбанку. Нещодавно "Ощад" вимагав від "Юкрейніан Кемікал Продактс" 624 мільйони гривень. Сюди також можна додати Пенсійний фонд України та Податкову службу, яким компанія Фірташа заборгувала понад 210 мільйонів гривень. Отже, потенційні збитки держави від цього банкрутства можуть скласти понад 800 мільйонів гривень. Фірташ протягом останніх років використовував хитру схему, щоб уникнути санкцій і зберегти контроль над активами. У 2014 році він зареєстрував у Москві компанію "Титанові інвестиції", яка отримала в оренду армянський завод, колишній "Кримський Титан". Пізніше цей завод став філією "Титанових інвестицій". Проте ця схема виявилася занадто складною. У 2015 році "Юкрейніан Кемікал Продактс" взяла кредит від російського банку на суму 46 мільйонів доларів, який не повернула. Це спричинило початок банкрутства "Титанових інвестицій" у Росії. У 2020 році справу закрили мировою угодою, а на початку 2021 року група Фірташа повідомила, що "Юкрейніан Кемікал Продактс" продала всі майнові активи колишнього заводу "Кримський Титан" компанії "Русский титан". Покупець став частиною російського АО "Росхім", яке в 2021 році націоналізував Кремль. Фірташ, здається, передав свій актив Кремлю і не повернув борги українським та німецьким банкам, а тепер готується їх списати.

• Група Дмитра Фірташа знаходиться в центрі скандального банкрутства компанії "Юкрейніан Кемікал Продактс", яке може призвести до втрати значних сум грошей для кредиторів, зокрема для державних банків та фондів.

• Існує підозра, що Фірташ не має наміру повертати борги, а намагається використати складну схему, щоб уникнути санкцій та зберегти контроль над активами.

• Дії Фірташа вказують на важливість додаткового контролю та регулювання у фінансовій сфері, щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому.

• Відсутність відповідальності перед кредиторами може вразити довгострокову довіру до українського фінансового ринку та стабільності економічної ситуації в країні.

Інститут національної пам'яті України висунув вимогу щодо демонтажу колишньої Арки дружби народів, що розташована в центрі Києва. За думкою представників Інституту, ця споруда стала символом російської імперської політики, яка загрожує національній безпеці України. Експертна комісія Українського інституту національної пам'яті, що займається визначенням об'єктів, що належать до символіки російської імперської політики, прийшла до висновку, що Арка свободи українського народу, раніше відома як Арка дружби народів, має бути знесена, оскільки вона втілює радянські ідеологеми та конотації, що становить загрозу національній безпеці країни. Про це повідомлено у пресслужбі УІНП. Споруда, розташована в Хрещатому парку міста Києва, була встановлена в 1982 році на честь 60-річчя утворення СРСР і 65-річчя Жовтневого перевороту 1917 року. Хоча об'єкт перейменували на Арку свободи українського народу у травні 2022 року і в квітні того ж року біля нього демонтували радянський монумент робітників, арка все ще символізує радянську ідеологію і становить загрозу національній безпеці України. Варто відзначити, що у листопаді 2018 року на арці була встановлена інсталяція "Тріщина дружби", яка була присвячена українським політв'язням, зокрема режисерові Олегу Сенцову.

У висновках можна зазначити, що питання щодо майбутньої долі колишньої Арки дружби народів у центрі Києва стало об'єктом уваги Інституту національної пам'яті України. За його даними, ця споруда, хоч і зазнавала перейменування та демонтажу деяких її елементів, все ще залишається символом радянської імперської політики, що ставить під загрозу національну безпеку України. Рішення щодо подальшої долі арки є об'єктом дискусій, проте експертна комісія Українського інституту національної пам'яті дійшла висновку, що споруду слід демонтувати через її асоціацію з радянським минулим, що вважається неприйнятним у сучасній українській дійсності.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Зокрема, активіст Дмитро Карташов зазначив, що стаття на Вікіпедії про Максима Денщика та його вбивство, а також фрагмент з погрозами Денщику з боку голови ОДА Івана Федорова зазнала “насильницького редагування”. Також наразі статтю про Максима Денщика поставили на голосування до видалення.

В причетності до інциденту з видаленням сторінки Максима Денщика з Вікіпедії Дмитро Карташов звинуватив Ярослава Гришина та Івана Федорова.

Позицію Карташова підтримали інші активісти Запоріжжя. Зокрема, голова ГО “Роби своє”, що опікується ВПО Ганна Омельченко, зазначила наступне: “Те, що сталося з Максимом Денщиком, дійсно є трагедією не лише для його близьких, але й для всіх свідомих українців, які борються проти олігархічної системи та за справедливість у нашій країні. Коли людина наважується говорити правду і висвітлювати проблеми, навіть знаючи про небезпеку, вона заслуговує на те, щоб її голос не був забутий.”

Нагадуємо, юрист Запорізької міської ради Максим Денщик був застрелений кілером біля під’їзду свого дому у 11 червня 2024 року, а незадовго до смерті Денщик заявив про тиск з боку голови Запорізької ОВА Івана Федорова та погрози “розправи”.

Після вбивства Максима Денщика в Запоріжжі не вводився план-перехоплення, також були зняті всі мобільні блокпости, що ускладнило пошук кілера. За інформацією наших джерел, таке розпорядження силовикам дав особисто Іван Федоров.

Пізніше Запорізькі силовики затримали перших підозрюваних у вбивстві Максима Денщика, всі вони вихідці із Мелітополя та пов’язані з Іваном Федоровим.

За інформацією наших джерел в ГУНП Запорізької області, був затриманий “водій” та встановлена особа “кілера”. Обоє вихідці з ОЗУ “Мелітопольські”, лідером якого є кримінальний авторитет Артур Горобець “Туча”.

В Мелітополі Артур Туча входив до так званого “силового блоку” нардепа Сергія Мінько та Івана Федорова. За повідомленнями ЗМІ, в Мелітополі Туча займався рекетом “під дахом” Івана Федорова, а після захоплення міста росіянами Артур Туча виїхав слідом за Федоровим до Запоріжжя.

Раніше співробітники ГУНП Запорізької області, в рамках кримінального провадження №12024080000000248 від 11 червня 2024 року, за фактом умисного вбивства Максима Денщика, провели обшуки у приміщенні ресторану “LiHoy”, в якому працював один із підозрюваних – В. Зуєв.

Ресторан “LiHoy”, згідно оперативних даних, вважався місцем постійного перебування бійців ОПГ “Мелітопольські” та “базою” Артура Тучі в Запоріжжі.

Кінцевими бенефіціарами ресторану “LiHoy” на 50% є Олександр Леховицер, в кримінальному світі більш відомий як “Ліхой”. Ще 25% належать іншому представнику кримінального світу – главі ОПГ “Арташі” Арташесу Саргсяну, та ще 25% Сапожнікову Едуарду. Юристом ОПГ “Арташі” є скандально відомий запорізький адвокат Ярослав Гришин, компанії якого регулярно виграють тендера на поставку дронів Запорізькій ОВА по завищеним цінам.

Російські атаки на українську енергетику досягли нового піку за всю період війни порівняно з попередніми нападами, які почалися восени 2022 року. Ці атаки характеризуються неймовірною точністю та великим руйнівним потенціалом. Міністр енергетики Герман Галущенко вже вранці 11 квітня зробив заяву про нову хвилю атак у соціальних мережах, повідомивши про напади росіян на електростанції та енергосистему у Харківській, Запорізькій, Львівській та Київській областях, які охопили практично всю територію України. Внаслідок цих атак було повідомлено про руйнування Трипільської ТЕС, однієї з найбільших в країні. "Центренерго", яка є власником станції, повідомила, що всі її потужності були зруйновані. Нова хвиля російських атак розпочалася наприкінці березня і включала ракетні та дронові удари з великою точністю. Пізніші атаки часто були спрямовані на об'єкти, які вижили попередні напади.

Міненерго закликало громадян утримувати інформацію про наслідки атак в таємниці — місце та назви об'єктів, кількість поразок, рівень руйнування. Експерти вже зауважують, що відновлення енергосистеми України до попереднього рівня буде надзвичайно складним, якщо взагалі можливим. Уряд також розпочав обговорення можливості підвищення тарифів для населення через цю ситуацію. "Російські атаки на об'єкти енергетичної інфраструктури вражають своєю точністю та цілеспрямованістю, непередбаченими ще на початку війни", — відзначає заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук. За її словами, оцінка руйнувань триває, але значна частина теплової генерації зазнала пошкоджень.

Крім того, атаки також вплинули на гідрогенерацію, включаючи найбільшу гідростанцію на каскаді ДніпроГЕС. Існує загроза пошкодження греблі, що може призвести до екологічних проблем. Генеральний директор "Укргідноенерго" Ігор Сирота заявив, що відновлення станції займе не лише дні або місяці, а роки. Після атак 11 квітня компанія "Центренерго" оголосила про загибель всієї своєї генерації через руйнування Трипільської ТЕС на Київщині. "Масштаби руйнувань — неоціненні. Гроші не можуть виправити цю ситуацію. Це найбільший виклик у нашій історії", — зазначив голова наглядової ради ПАТ "Центренерго" Андрій Гота. Трипільська ТЕС була основним постачальником електроенергії для Київської, Черкаської та Житомирської областей. Також пошкоджені об'єкти оператора системи передачі електроенергії "Укренерго", які забезпечують передачу енергії від виробників до споживачів.

Ситуація в Харківській, Дніпропетровській та Одеській областях стала надзвичайно складною, коли доводилося встановлювати погодинні відключення електропостачання. Часто графіки відключень скасовували, але після нових обстрілів доводилося повертати їх. Саме в цих областях ситуація виявилася на найгіршому рівні. "Енергетики роблять все можливе для швидкого відновлення та перенаправлення енергії, але деякі об’єкти мають настільки серйозні пошкодження, що відновити їх так швидко не вдасться, навіть за наявності обладнання", – додала Гринчук.

Місцеві органи влади та представники енергетичних компаній поділилися додатковими деталями про наслідки останніх атак на енергетичну інфраструктуру. У ДТЕК, найбільшій приватній енергетичній компанії, яка контролює значну частку теплової генерації в країні до початку війни, описують нові російські атаки на енергетику як найруйнівніші протягом останніх двох років конфлікту. Вже після першого удару 22 березня ДТЕК втратив 50% своєї генераційної потужності, а ТЕС в Бурштині та Ладижині постраждали. Проте після другої атаки 29 березня компанія оголосила ще серйозніші наслідки. “5 з 6 наших ТЕС отримали серйозні пошкодження, деякі з них майже повністю зруйновані”, – повідомив виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук під час телемарафону. У компанії, яка належить інвестиційній групі SCM Ріната Ахметова, підкреслили, що масштаб руйнувань настільки великий, що без міжнародної допомоги компанії не вдасться відновитися.

У Харкові, другому за величиною місті країни, на деякий час відсутнє електропостачання. Хоча подачу електроенергії відновлено з перебоями, міський голова Ігор Терехов зазначив, що фактично всі основні енергетичні об’єкти були пошкоджені. Це стосується не лише електроенергії, а й тепла. Зокрема, Зміївська ТЕС, що належить “Центренерго”, зазнала серйозних руйнувань. Голова компанії Андрій Гота відзначив, що все, що відремонтували минулої осені, тепер знищено. Попри плани щодо відновлення, терміни та витрати залишаються невідомими. Також значних пошкоджень зазнала “Харківська ТЕЦ-5”. За словами її керівника Олександра Мінковича, навіть за повного фінансування і робочого обладнання процес реконструкції займе багато часу. “ТЕЦ не лише виробляють електроенергію, а й постачають тепло. І якщо електроенергію можна якось підключити до інших джерел, то щодо тепла ситуація значно складніша”, – зазначила аналітик Міжнародного інституту сталого розвитку та член правління ГО “Екодія” Анна Акерманн.

Ймовірно, містам доведеться шукати альтернативні системи опалення, оскільки відновлення систем централізованого теплопостачання до наступного опалювального сезону буде неможливе, визнав мер Харкова після оцінок руйнувань. Після російських атак на українську енергетику у березні, деякі спостерігачі почали асоціювати їх з нападами на російські нафтопереробні заводи, називаючи такий зв’язок "істеричною реакцією" на збитки в Росії. Після атаки 11 квітня, росіяни також висловили концепцію "помсти". "Удари були завдані у відповідь на спроби київського режиму нанести збитки об’єктам нафтогазової галузі та енергетики Росії", – повідомили у російському міноборони. Проте енергетики та експерти стверджують, що українська енергетична система залишається однією з основних цілей для росіян, які прагнуть паралізувати економіку України та налякати населення. "Ці атаки не можна пояснювати помстою за будь-які збитки російських нафтопереробних заводів або інші причини", – вказує Марія Цатурян, директорка з комунікацій НЕК "Укренерго" в коментарі для ВВС Україна. Атаки були підготовлені наперед, метували на конкретні об’єкти і мали на меті повний розпад української енергосистеми. "Те, що їм не вдалося зробити у 2022-2023 роках, вони намагаються реалізувати поетапно", – пояснює представниця "Укренерго". За словами Марії Цатурян, стратегічна мета росіян залишається незмінною з початку війни – повний розпад української енергосистеми. Проте змінилася тактика. Порівняно з минулими атаками, росіяни зберегли тактику обстрілу саме тих електростанцій, які важливі для забезпечення балансу системи у періоди пікового споживання – ранок та вечір, каже Цатурян. Це стосується теплових і гідроелектростанцій, які можуть швидко реагувати на зміну потужності за директивою диспетчера. Проте, якщо раніше росіяни використовували тактику "килимових бомбардувань" всіх об’єктів енергосистеми, то зараз вони активно атакують конкретні регіони. Цим способом вони намагаються відрізати від енергопостачання великі міста та промислові райони – Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, зауважує речниця "Укренерго". Атаками також постраждали західні області – Львівська, Хмельницька, Івано-Франківська. Розглядається також і інфраструктура, яка дозволяє Україні імпортувати електроенергію. Це допомагає у скрутний момент, а також є джерелом експортних доходів в періоди, коли Україна може експортувати електроенергію.

“З минулої зими – 2022-2023 років – росіяни намагалися досягти від’єднання від європейської енергосистеми, але ці системи з’єднані не однією, але кількома лініями електропередачі”, – зауважує представниця “Укренерго”. Тому повне від’єднання є малоймовірним. Справді, під час попередніх масових атак росіяни намагалися відрізати регіони з виробництвом електроенергії від регіонів без нього, щоб нарушити мережу, зауважує президент аналітичного центру Dixi Group, Олена Павленко, оцінюючи зміну тактики росіян. Тепер точкові удари спрямовані на потужності, які забезпечують гнучкість та маневреність системи в періоди піків та спадів споживання. Проте експертка вказує на ще одну мету: знайти слабке місце в системі та вдарити туди, де недостатньо захисту. “Там, звісно, є стратегія, але в першу чергу (росіяни хочуть) знайти хоч якусь дірку і далі в неї лупити. Що є незахищеним – в те й лупити”, – стверджує Павленко.

Одним із секретів стійкості української енергетичної системи є елементи, що функціонували ще до війни, зауважує заступниця міністра енергетики, Світлана Гринчук. Різні класи напруги та дуже розгалужена мережа системи передачі допомагають енергетикам “дуже швидко змінювати схеми підключення та відновлювати пошкоджені об’єкти”. Українські енергетики викликали реагування після воєнної зими і вдалося поповнити запаси високовольтного обладнання, привернувши для цього понад 1,2 мільярда доларів міжнародних кредитів та грантів. “Це обладнання вже є, і щотижня воно прибуває в Україну, що свідчить про наявність обладнання, технічні здібності до ремонтних робіт та наявність ресурсів”, – додає речниця “Укренерго”. Самі ремонтні роботи в компанії проводять близько півтори тисячі фахівців, які мають можливість швидко виконувати складні роботи з габаритним високовольтним обладнанням – від демонтажу пошкодженого до монтажу нового.

Атаки у 2022-2023 роках також заставили подумати про фізичний захист енергетичних об’єктів. Цей захист буде продовжуватися, оскільки він показав свою ефективність. “Не можу ділитися деталями, але можу сказати, що якби не цей захист принаймні на наших об’єктах, то удари були б у 2-3 рази більшими та масштабнішими”, – підкреслює Марія Цатурян. Після березневих атак в енергосистемі не відбулось дефіциту, а обмеження для промислових та побутових споживачів були пов’язані не з дефіцитом потужностей, а з пошкодженням мережі.

Крім того, певну частку балансу української енергосистеми складає імпорт європейської електроенергії, яка, за словами Цатурян, “майже повністю завантажена”. “Все, що може працювати, усі енергоблоки – вони працюють”, – підкреслює представниця “Укренерго”. До того ж, працюють вітрова та сонячна генерація, що дозволило швидше відновити енергопостачання в одному із найбільш проблемних регіонів – на Одещині. Але після атаки 11 квітня в “Укренерго” заявили, що “зараз на шальці виробництва значно менше електроенергії, ніж було ще вчора, до атаки”, і для того, щоб зберегти рівновагу, “потрібно розвантажити шальку споживання”. Особливо ощадливо треба споживати електроенергію ввечері – з 19:00 до 22:00.

Дуже тепла весна дозволила Україні не лише завершити опалювальний сезон майже на місяць раніше, ніж зазвичай, але й витримати удари по енергогенерації. За “підняття” резервів на атомних станціях, які служать базою для генерації, та залучення імпорту та сонячної енергії для балансу, попит поки що вдається задовольняти. Але, як показали атаки 11 квітня, це може змінитися дуже швидко, навіть до наступного літнього піку споживання. “Ми можемо стикнутися з проблемою дефіциту, коли споживання почне зростати”, – зауважує заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук. За її словами, “до літа ми не зможемо відновити (потужності) до того рівня, що був до атаки 22 березня”. І до зими відновити “необхідний мінімум” буде складно. “Ми маємо плани щодо встановлення нової генерації, яка також допоможе пройти як літо, так і наступний опалювальний сезон. Однак відновлення пошкоджених об’єктів до рівня, що був до цих атак, буде дуже складним”, – додає Світлана Гринчук.

Перша воєнна зима далася Україні дуже важко, коли “енергетики робили дійсно неймовірні речі, коли вони перепідключалися різними способами, і система продовжувала працювати”, зауважує Анна Акерманн. “Після цього було достатньо потужностей, але в якийсь момент може статися так, що їх буде недостатньо. І тоді почнуться відключення. Постійно. Тому що додаткових потужностей просто не буде”, – прогнозує експертка. Несподівано, але кризова ситуація в енергетиці змусила українську владу звернутися до питання кардинальних змін у енергетичній системі, про які раніше не було політичної волі у мирний час. Однією з таких змін є відмова від радянської спадщини у вигляді великих теплових електростанцій на користь менших форм генерації – розподіленої або розосередженої.

Вважається, що багато малих об’єктів складніше знищити, ніж один великий. Також нові будівництва повинні бути менш шкідливими для довкілля, ніж колишні вугільні гіганти. У лютому президент Зеленський висловив думку, що Україні потрібно децентралізувати та “озеленити” енергетику, щоб мінімізувати ризики енергетичних перебоїв через подальші атаки Росії. Після березневих атак на енергосистему потребу у новій розподіленій генерації підтвердив голова правління “Укренерго” Володимир Кудрицький. Проте втілити цю модель можливо лише після розв’язання проблеми боргів на ринку на мільярди гривень. Без цього очікувати на прихід інвесторів у розподілену енергетику не варто. Проте, чи можливо це під час війни?

“Коли ми в “Укренерго” чуємо, що щось неможливо, ми посміхаємося, бо нам казали, що неможливо інтегруватися у європейську енергосистему”, – нагадує речниця компанії Марія Цатурян події березня 2022 року, коли Україна на півтора роки раніше запланованого приєдналася до ENTSO. Вона також вважає, що розподілена генерація можлива навіть під час війни, якщо на ринку не буде боргів. Але для цього “треба лікувати регуляціями” та “припинити можливість не платити за електрику”, додає вона. Проте, визнає вона, розподілена генерація – це не проєкт на кілька тижнів чи навіть рік, і до наступної зими енергетикам доведеться відновлювати якість старих потужностей, поки розподіленої генерації немає.

Проте основна проблема полягає не лише в боргах або в часі – Україна не має достатньо коштів для того, щоб реалізувати цю красиву ідею децентралізованої генерації, вважає Олена Павленко. Зокрема, зовнішні донори можуть встановити умову, щоб нова генерація була екологічно чистою. З одного боку, перспективність зеленого напрямку вже підтверджена самими інвесторами, які продовжують реалізовувати нові проєкти навіть у період війни та не вирішену ще до неї проблему з зеленим тарифом. Вони просто виходять на ринок та розпочинають роботу як звичайна генерація, зауважує Павленко. Проте, щоб задовольнити найнеобхідніші потреби до наступної зими, Україні доведеться відновлювати частину теплових електростанцій на вугіллі або газі. У майбутньому не варто відкидати навіть малі ядерні реактори чи будівництво атомних електростанцій, якщо Україна має намір мати потужні промислові бази та експортувати електроенергію.

На основі викладеного тексту можна зробити наступні висновки:

• Необхідність децентралізації та "озеленення" енергетики: Україні необхідно переходити до більш децентралізованої системи генерації енергії та звертати увагу на розвиток екологічно чистих джерел енергії.

• Використання розподіленої генерації як стратегії: Розподілена генерація може стати ефективною стратегією для забезпечення енергетичної безпеки під час війни, але потребує розв'язання проблеми боргів та створення сприятливого регулятивного середовища.

• Проблеми з фінансуванням та інвестиціями: Україні необхідно залучати достатньо коштів для реалізації планів з розвитку нових форм генерації енергії та покриття потреб до наступної зими.

• Диверсифікація джерел енергії: Потрібно розглядати різноманітні джерела енергії, включаючи вугілля, газ, ядерну енергію та відновлювані джерела, для забезпечення стабільності та безпеки енергопостачання в майбутньому.

Грузія чекає на екстрадицію високопоставленого співробітника Офісу генпрокурора, Зураба Адеішвілі, який зараз обіймає посаду голови Департаменту міжнародно-правового співробітництва. Його відмова повернутися на Батьківщину викликає обурення, адже він сам собі відмовив у екстрадиції, що може вказувати на конфлікт інтересів у його посаді. Адеішвілі має складну історію, пов'язану з обвинуваченнями у різних злочинах, зокрема у використанні катувань у в'язницях та нелегальних діях під час свого перебування на владних посадах у Грузії. Наразі Грузія активно докладає зусиль для його екстрадиції та розслідування всіх обвинувачень, що стосуються Зураба Адеішвілі.

Грузія в 2013 році розпочала процес міжнародного розшуку Зураба Адеішвілі, а Інтерпол включив його до "червоного" списку. Протягом двох років він перебував у цьому статусі, але в 2015 році Інтерпол вирішив припинити його розшук. Варто зазначити, що саме у цей період, на початку 2015 року, Зураб Адеішвілі прийняв посаду радника у Кабінеті Міністрів України. Також у травні цього ж року Михайло Саакашвілі, співробітник Адеішвілі, став губернатором Одеської області. Ці події відображають складність політичних відносин та переходи влади як у Грузії, так і в Україні.

У висновку можна зазначити, що Зураб Адеішвілі, колишній високопосадовець у Грузії, перебував у міжнародному розшуку та був включений до "червоного" списку Інтерполу в 2013 році. Проте, у 2015 році його розшук був припинений. Важливо відзначити, що саме в цей час він обіймав посаду радника у Кабінеті Міністрів України, а його співробітник Михайло Саакашвілі став губернатором Одеської області. Ці події свідчать про складність політичних процесів та взаємозв'язки між різними країнами, а також можливий вплив політики на правову систему і процеси розшуку осіб.