В Донецькій області в ДТП загинула військовий кореспондент телеканалу Freedom Анастасія Волкова

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Нагадаємо, днями генерала Драпатого призначили командувачем Сухопутними військами, командир 95-ї бригади Апостол став заступником голови комітету ЗСУ, а командир 93-ї бригади Паліса – заступником глави Офісу президента.

На думку Безуглої, ці призначення можуть значно послабити фронт.

«Протягом тижня надходить інформація про активізацію російського наступу на Краматорськ. Одна з ключових бригад під керівництвом Драпатого – 93-тя, командиром якої є Паліса. У дні, коли ворог активізує наступ, Драпатого і Палиса призначають до Києва на небойові посади.

Це тягне за собою управлінський вакуум як у фронтовій структурі управління, так і в одній із ключових бригад у момент наступу противника. Отже, замість того, щоб розширити бойові повноваження Драпатого і надати йому управління більшою частиною фронту, його призначають на тилову посаду Командувача сухопутними військами. «Почесне підвищення».

Завдання на цій посаді включають підготовку резервів, координацію роботи ТЦК і СП, нескінченне «упороте» створення «паперових» бригад, що вже давно дискредитувало себе. Заступники у Драпатого від Сирського і Павлюка, а кадровий склад сформовано з кумів, сватів і друзів генеральських кланів.

Навіть за наявності карт-бланшу, якого Драпатій не отримав, розібратися в тилових питаннях йде кілька місяців. Але спеціалізація генерала – бойове управління, у чому він досяг унікальної майстерності. У результаті ми втрачаємо найкращого бойового менеджера, а ризик втрати Донецької області в інавгурацію Трампа зростає в рази», – пише Безугла.

На її думку, проблеми можуть бути і в Курській області.

«Одна з ключових бригад на Курщині – 95-та під командуванням Апостола – також втратила командира. Апостола відкликали до Києва. Це додатково збільшує бойові ризики», – пише нардеп, заявляючи, що “вся ситуація виглядає як спланована російська операція”.

Після понад трьох років перебування в російському полоні на Батьківщину повернувся військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Назар Далецький. 46-річний захисник є уродженцем села Великий Дорошів Куликівської громади на Львівщині. Його повернення стало справжнім потрясінням і водночас великою радістю для родини, побратимів і всієї громади, адже тривалий час чоловіка вважали загиблим.

Через відсутність будь-якої інформації про долю бійця та роки невідомості Назаря Далецького офіційно зарахували до полеглих. У громаді з усіма почестями відбувся похорон, люди прощалися із захисником, не знаючи, що він живий і продовжує боротися за життя в неволі. Для родини це були роки болю, втрати й тиші, яку важко витримати, коли немає відповідей.

«З полону повертається наш земляк, якого тривалий час вважали загиблим. Йдеться про жителя села Великий Дорошів Куликівської громади Назара Далецького», – зазначив він.

Назар Далецький був учасником АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову став до лав Збройних сил. Служив у 24-й бригаді імені короля Данила. У травні 2022 року військовий перестав виходити на зв’язок і спершу вважався зниклим безвісти.

Згодом рідним повідомили, що він нібито загинув 25 вересня 2022 року поблизу села Курилівка Куп’янського району Харківської області — фактично на лінії фронту. Саме в цей день воїну виповнився черговий рік.

Інформацію про його загибель оприлюднили Львівська ОВА та Куликівська громада. У селі організували похорон із військовими почестями: труну накрили державним прапором, церемонію супроводжував оркестр. Фото й відео з прощання збереглися на сторінці місцевого старостинського округу.

Однак згодом з’ясувалося, що військовий живий.

У липні 2025 року один із визволених з полону українських захисників повідомив родині, що бачив Назара серед полонених. У серпні це підтвердив ще один боєць, а восени — третій. Родина продовжувала звернення та вірила, що чоловік живий.

Під час останнього обміну полоненими інформація підтвердилася: Назар Далецький повернувся додому після 3 років, 4 місяців і 12 днів неволі. Перші хвилини після звільнення він зміг поспілкуватися з рідними телефоном.

Це вже не перший подібний випадок на Львівщині. У травні 2025 року в Щирецькій громаді поховали військовослужбовця Богдана Вовка, якого також вважали загиблим. Згодом у російських пабліках з’явилося відео, де він повідомив, що перебуває в полоні. Тоді у Львівському обласному ТЦК та СП заявили про можливу помилку та поінформували військову частину.

Історія Назара Далецького стала прикладом того, як навіть після років невизначеності та болю можливе повернення додому, а для родин — шанс знову обійняти своїх близьких.