В Ізюмі через корупційний скандал хочуть звільнити голову МВА

Заступниця керівника відділу Київської митниці Тетяна Овдієнко опинилася під пильним оком громадськості після того, як її декларація про майновий стан потрапила в поле зору антикорупційних медіа. У документах зазначено, що посадовиця отримала значні грошові подарунки, суми яких майже зрівнялися з офіційним річним доходом її родини. Це викликало низку запитань щодо прозорості таких фінансових операцій, оскільки значна частина цих коштів не є відомою громадськості.

Крім цього, в декларації Тетяни Овдієнко вказано наявність нерухомості в Борисполі, Київська область. Однак цей об'єкт заслуговує на особливу увагу: квартира площею 42,6 м² була придбана за 200 тисяч гривень у вересні 2017 року, що значно нижче за ринкову вартість подібного житла на той час. Формально власницею є сама Тетяна Овдієнко, проте право проживати в квартирі також мають її чоловік, Олександр Сердюк, та син.

Чоловік декларантки володіє одразу трьома земельними ділянками в селі Сергіївка Прилуцького району Чернігівської області. Усі вони куплені 20 лютого 2023 року:

дві ділянки площею 5,65 га кожна (задекларована вартість — по 155 тис. грн);

одна ділянка площею 1,4 га (38 тис. грн).Загалом ідеться про понад 12 гектарів землі. У документі вказано, що земля приносить дохід через оренду, але немає детальної інформації про її фактичне використання чи врожайність. Це важливий момент, бо такі площі часто оформлюють не для «городу», а як актив.

Із рухомого майна сім’я декларує лише один автомобіль — Toyota Camry 2016 року випуску. За даними декларації, авто було придбане 4 січня 2022 року чоловіком чиновниці за 170 тис. грн. Це заявлена вартість угоди.

Сукупний офіційний дохід родини за 2024 рік становить 241 тис. грн.Основний дохід — зарплата чоловіка у держпідприємстві «Міжнародний аеропорт “Бориспіль”»: 114 тис. грн на рік. Додатково він отримав 26 тис. грн за здачу майна в оренду (ТОВ «Агрікор Холдинг») та ще 16 тис. грн зарплати за сумісництвом у ТОВ «Агро-Картель».

І саме на цьому фоні виникає те, що привернуло увагу антикорупційних журналістів: готівкові «подарунки».

Тетяна Овдієнко задекларувала 40 тис. грн подарунку від свого батька, Володимира Борисовича Овдієнка.

Її чоловік задекларував 35 тис. грн подарунку від свого батька, Івана Михайловича Сердюка.

Разом — 75 тис. грн «подарованих коштів» від родичів. Ці гроші — майже третина від загального задекларованого доходу сім’ї за рік і, зауважимо, перевищують офіційний особистий дохід самої чиновниці. Саме ця пропорція викликає питання в антикорупційників: наскільки економічно реалістично, що батьки дарують десятки тисяч гривень готівкою в умовах війни, і чи не є це способом легалізувати сторонні надходження.

Ще один нюанс — ліквідні активи. У декларації вказано не лише нерухомість і землю, а й наявність істотних грошових запасів у родини. Це важливо з точки зору антикорупційного аналізу, тому що на фоні скромних задекларованих доходів утримання житла, землі понад 12 гектарів і авто бізнес-класу виглядає фінансово напруженим без додаткових джерел. Саме тому журналісти та антикорупційні ініціативи говорять про ймовірні «приховані доходи» або використання родичів як формальних дарувальників.

Тетяна Овдієнко — не топ-політик національного рівня, а чиновниця митниці. Але саме митниця — одна з найчутливіших до корупції ланок держави під час війни: це і контроль потоків товарів, і специфіка ухилення від податків, і контрабанда. Будь-яка невідповідність способу життя доходам у таких посадовців цікавить і суспільство, і правоохоронців.

Формально подарунки від батьків можна декларувати і це не заборонено. Проблема починається там, де «подарунок» стає інструментом, щоб пояснити походження готівки, яка не виглядає співмірною офіційній зарплаті. Особливо коли мова не тільки про кеш, а й про землю в десятки гектарів і авто бізнес-класу, куплене незадовго до або під час повномасштабної війни.

На тлі загального тиску на корупцію в держсекторі й тренду на перевірку статків посадовців (у т.ч. через воєнний стан і суспільний запит на прозорість) такі декларації стають не просто формальністю, а потенційним приводом для перевірок активів родини.

Під час виступу в іспанській Валенсії 26 вересня 2025 року Андрій Данилко, улюблений мільйонами глядачів в образі Вєрки Сердючки, поділився незабутньою історією з подорожі через польський кордон. Кумедна та одночасно пікантна розповідь митного досвіду викликала сміх у залі та показала, наскільки артист може перетворити навіть найбільш незручну ситуацію на сценічну пригоду.

За словами Андрія, подорож через польську митницю завжди була справжнім випробуванням. «Люди, коли їдуть в Польщу, тєрпєть не можуть польську таможню», — зазначив артист. Однак для нього та його матері ця ситуація здебільшого викликає сміх і позитивні емоції. Відома актриса, що супроводжувала його в поїздці, також з гумором ставилася до незручностей, коли митники ретельно перевіряли їхні речі. «Ми з мамою обожаємо цей процес! Коли нас прив'язують, корда нас уніжають», — з усмішкою розповідає Данилко, додавши, що мама його навіть почала жартувати про те, як це можна порівняти з катарсисом на "ямі".

Публіка у Валенсії зустріла цей епізод бурхливими оплесками. Артист не вперше використовує у своїх виступах гумор на межі — саме ця відвертість і самоіронія зробили Сердючку улюбленицею аудиторії не лише в Україні, а й за кордоном.

Концерт у Валенсії став частиною великого європейського туру Вєрки Сердючки, у рамках якого артист виступає в Іспанії, Німеччині, Чехії, Польщі та інших країнах, збираючи повні зали української діаспори.

Попри провокаційний характер виступу, фанати сприйняли історію як ще одну дотепну імпровізацію у властивому Данилку стилі — поєднання гумору, життєвих спостережень і щирої емоційності, яка завжди викликає посмішку.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

З початком повномасштабного вторгнення РФ, багато “патріотично налаштованих” представників еліт записалися на фіктивну службу до лав ЗСУ. Не став винятком й Володимир Омелян, спочатку записавшись в 206-й, а потім 251-й батальйон ТрО.

У червні 2023 року батальйон було відправлено на передову. Як тільки про це стало відомо, Володимир Омелян відразу перевівся до іншого підрозділу цієї ж військової частини, але вже на Рівненщині, тим самим убезпечивши себе в тилу. Після чого відразу відправився відпочивати на острів Крит. Дозвіл на відпустку на 17 днів був виданий Омеляну 21 липня 2023 року полковником Сергієм Каспровим.

На ці факти звернув увагу у своєму Facebook журналіст Євген Плінський. “Прямо напередодні відпустки підрозділ Омеляна, а саме у червні 2023 року, було відправлено на передову. Пана Омеляна одразу перевели до іншого підрозділу цієї ж військової частини, але вже на Рівненщині, тим самим зберігши його в тилу. Ну і як після такого нервового стресу не відпочити”? – написав Плінський.

Також журналіст опублікував довідку, датовану 19 липня, в якій командування надає дозвіл Омеляну на поїздку до острова Кріт (Ретімно).

“Ні, відпустка – звичайно, справа свята, особливо для наших захисників. Але тут справа трохи інша. По-перше, бійці підрозділу, в якому “служить” Омелян, кажуть, що назвати його перебування у підрозділі службою дуже складно. Вони запевняють, що більшість часу цей шановний пан займається особистими справами за місцем проживання”, – зазначає Євген Пілінський .

За інформацією Плінського, Омелян 21 липня виїхав із України через пункт пропуску “Устилуг” на кордоні з Польщею.

Новий виток скандалу навколо “фейкової служби” уже майора Володимира Омеляна розгорівся у липні 2024 року, після того як в ЗМІ потрапила інформація про проведення слідчими 3 відділу ТУ ДБР у місті Києві низки обшуків у кримінальному провадженні, зареєстрованому за фактом ухилення Омеляна від військової служби, незаконного отримання додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях і незаконного отримання ним посвідчення учасника бойових дій.

Обшуки були проведені одночасно у Вишгородському районі Київської області, за місцем тимчасової дислокації 206 об ТрО, де Омелян рахувався на службі з кінця лютого до середини жовтня 2022 року; у Каневі, за місцем тимчасової дислокації 251 об ТрО, у складі якого Омелян у березні 2023 року, начебто, захищав Бахмут; у Києві, де знаходилась 241 обр ТрО, до складу якої входять 206 і 251 батальйони; у Сарнах, де дислокувалась 104 обр ТрО, у який Омелян рахувався на час проведення обшуків, а також за місцем проживання командира 104 обр ТрО та самого Омеляна.

Відповідно до фабули справи у березні 2023 року 251 об ТрО отримав наказ висунутись з Канева під Бахмут. Довідавшись про це, начальник групи планування штабу майор Омелян відправився на Схід, але не на місце дислокації, а до готелю в Краматорську. За інформацією, отриманою слідчими від оператора мобільного зв’язку, телефон Омеляна жодного разу не з’явився не тільки на основному командному пункті батальйону, але навіть на запасному, у глибокому тилу. Втім, це не завадило начальнику штабу 251 об ТрО нарахувати Омеляну додатково 100 тис. грн на місяць “за безпосередню участь у бойових діях” і видати Омеляну довідку ф.6 для отримання посвідчення УБД.

У ході обшуків були допитані військовослужбовці штабу 251 об ТрО, які підтвердили, що під час перебування на Бахмутському напрямку вони його ні разу не бачили. Також цікаво, що під час обшуку вдома в майора Омеляна були знайдені дві гранати Ф-1, очевидно, вкрадені Омеляном у військовій частині, походження яких екс-міністр пояснити не зміг. Після чого в ЄРДР був внесений ще один епізод – за ст.263 КК України. На думку журналіста Володимира Бойко, уникнути кримінальної відповідальності Омеляну вдалось давши хабар керівництву ДБР.

Як бачимо, Володимир Омелян в своєму прагненні повернутись до влади готовий відкрито брехати українському суспільству про свою начебто службу в ЗСУ. Спекулюючи на темі війни, Омелян майже щодня дає коментарі журналістам у військовій формі, хоча насправді є звичайним “ухилянтом” який у військовий час може дозволити собі виїзд за кордон та елітний відпочинок на Кріті. А його “особистий фронт” проходив не далі готелю в Краматорську, в той час коли бійці його підрозділу гинули в Бахмуті.