В Одесі офіційно відкрито пляжний сезон: доступні 27 зон відпочинку

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Чи потрібне Україні своє вугілля, або куди рухається “зелений перехід”.

А почну я не з вугілля, а з прогнозу щодо споживання нафти, оскільки саме цей вуглеводень є ключовим енергетичним ресурсом, а ціна на нього та обсяг споживання — енергетичним бенчмарком.

Отже, прогноз щодо нафти від ОПЕК World Oil Outlook:

Загальний світовий попит на первинні енергоносії в умовному нафтовому еквіваленті збільшиться до 2050-го року на 24% або з тогорічних 301 млн умовних барелів на добу до більш ніж 374 млн.

Йдеться не тільки про нафту, а й про всі первинні енергоносії. Тобто споживання первинної енергії у світі продовжить зростати, попри технології.

Водночас нафта залишиться ключовим енергоносієм, попри зниження питомої ваги у світовому енергетичному балансі з 31% до 29,3%. Як бачимо, зниження дійсно суто умовне.

А глобальний попит на нафту до середини століття зросте в середньому на майже 18 млн бар. на добу з нинішніх базових 100-103 млн до більш ніж 120 млн бар. на добу.

У цьому контексті, важливим залишається питання впливу “зеленого переходу” на споживання первинних енергоресурсів у світі.

Зараз є два непримиренні табори: одні вважають, що “зелений курс” різко обвалить попит на викопне паливо, інші сміються з цієї гіпотези.

Моє ставлення до “зеленого курсу” приблизно таке.

Перехід на альтернативні джерела енергії, наприклад, на електромобілі, безсумнівно, скорочує попит на викопне паливо. Але лише в рамках загального всебільшого тренду попиту на енергію.

Тобто попит на енергетичні ресурси у світі збільшується швидше за технологічний прогрес “зеленого курсу” і, тим паче, швидше за реальну технічну готовність і масмаркет.

Другий золотий мільярд, який з’являється в Китаї, формує цей довгостроковий тренд зростання попиту на енергію.

Одна річ, коли на сім’ю з десяти осіб одна лампочка, а засіб пересування — велосипед, і зовсім інша, коли середній клас у Китаї (а це вже 400 млн осіб) прагне до західного стандарту споживання: квартира, дім, побутова техніка, кондиціонери, дві-три автівки на сім’ю, перельоти на відпочинок, масове споживання товарів та послуг, для виробництва яких знову ж таки потрібна енергія, і багато.

А в найближчому майбутньому в таких країнах, як Індія, Індонезія, В’єтнам, Малайзія та інших, з’явиться третій золотий мільярд.

Саме це і призводить до того, що споживання вугілля у світі, загалом, збільшується. Насамперед за рахунок Китаю: зростання з 12 ексаджоулів 1965 року до 136 у 2023-му. Тобто — більш ніж в 11 разів. Зараз Китай — це 56% світового споживання вугілля.

І це компенсувало зниження споживання вугілля в Європі, США та інших країнах світу від 40 до 25 ексаджоулів, тобто споживання вугілля у світі впало на 15 ексаджоулів.

Тобто сумарно, крім Китаю, світ скоротив споживання приблизно на 15 ексаджоулів, а Китай — збільшив на 124. У підсумку споживання не впало, а, навпаки, різко зросло.

І така ситуація зберігатиметься доти, доки у світовій економіці між основними економічними кластерами не вирівняється рівень життя.

Зелена енергія — дорога і її можуть дозволити багаті країни, а викопне паливо, особливо таке, як вугілля — дешеве і воно має попит у бідних.

Тобто, поки Азія не наблизиться до Європи за рівнем життя (здебільшого в особі своїх ключових кластерів, таких як Китай, Індія, Індокитай), попит на викопні види палива буде лише збільшуватися, а “зелений курс” буде лише виконувати роль “гальма” цього зростання.

Тому Україні, як бідній країні, (давайте називати речі своїми іменами) дуже небезпечно копіювати моделі поведінки розвинених країн, особливо в частині “зеленого курсу”.

І наше вугілля, як і наша нафта, природний газ і навіть торф, нам ще знадобляться. Хоча є ризик втрати наших вугленосних басейнів на сході країни, але вони ще залишаються на заході.

Наші джерела в Офісі Президента повідомили, що надія на відправку військових Європейського Союзу в Україну є малоправдоподібною. Офіс Президента не вірить у можливість отримання технічної та фінансової підтримки від європейських партнерів, а також уникнення можливих жертв серед європейських військових, що може призвести до загострення ситуації. Протягом минулого року велися переговори з Польщею щодо можливості її військового присутності на західних кордонах України, проте навіть ця країна не пішла на такий крок. Зараз навіть заступник головного редактора Bild, Пауль Ронцхаймер, стверджує, що заяви президента Франції Макрона щодо можливості відправлення західних військ в Україну завдали шкоди Києву. Він підкреслює, що обговорення питань військової допомоги у ситуації, коли не вирішені питання поставок боєприпасів, може призвести до ескалації конфлікту. Також, він наголошує на тому, що ініціатива Макрона може допомогти противникам України в Європі та німецьких критиків поставок зброї, надаючи їм аргументи проти таких допомог. Враховуючи відсутність реальної воєнної підтримки з боку Франції, ініціатива Макрона виглядає як відволікання уваги від справжніх потреб України. Такі дії лише ускладнюють поставки військової техніки до України, яка стає все більш критичною у зв'язку з російським наступом. Варто зауважити, що сама Україна не потребує присутності західних наземних військ для вирішення своїх внутрішніх проблем.

Коли я звернувся до радника президента Михайла Подоляка минулого місяця, він ретельно пояснив: "Наразі єдиний сценарій – максимальні поставки високотехнологічної зброї в Україну. Мовчати не треба, треба просто інвестувати кошти у військове виробництво: ракети великої дальності, безпілотники, гранати, артилерійські системи. Обсяг поставок зброї має бути значним". Тобто, потрібно діяти, а не тільки обговорювати!

Макрон може блищати своїми ораторськими здібностями у порівнянні з канцлером Олафом Шольцем, але його власний стратегічний план не такий чіткий та жорсткий, як він здається на перший погляд. З самого початку президент Франції уникав "приниження" Путіна і гальмував військову підтримку України. Його величезні заяви про поставки танків та літаків часто були далекими від реальності.

Прямі напади Макрона на Шольца через його голосування щодо Taurus та готовність відправити війська в Україну, схоже, призначені відвести увагу від його власних невдач. Хоча Франція, на відміну від Німеччини, поставила свої крилаті ракети "Скальп", Макрон, подібно до Шольца, не доклав швидких та радикальних зусиль щодо збільшення виробництва боєприпасів ще з початку війни. Це далеко від того, що він міг і мав зробити, особливо в контексті танків та артилерії, якщо ситуація насправді настільки драматична, як він описує її.

У вищезгаданій статті розглянуто питання щодо можливості відправлення європейських військ до України та надання їй військової підтримки. Зазначено, що навіть ідея відправлення європейських військ не знаходить широкої підтримки через ряд факторів, включаючи відсутність готовності надати військову техніку та фінансування, а також небажання ставити себе під загрозу можливими жертвами серед європейських військових. Зокрема, висловлюється критика до заяв президента Франції Макрона, який, за словами автора, може відволікати увагу від справжніх потреб України та відверто грати на руку її противникам. Також у статті зазначається, що навіть країни Європи, які віддадуть Україні певну підтримку, не роблять цього на достатньому рівні, щоб вирішити її потреби у військовій техніці. Такі обставини створюють серйозні виклики для безпеки та обороноздатності України у контексті її військового конфлікту з Росією.

Кінбурнський півострів продовжує стати мішенню для агресивних атак на мирне цивільне населення та перешкодження нормальному функціонуванню Миколаївських портів. Про це повідомила керівниця пресцентру Сил оборони півдня Наталя Гуменюк. За її словами, ворог продовжує здійснювати обстріли протилежного берега Дніпровсько-Бузького лиману, приділяючи особливу увагу акваторії. Ця стратегія має на меті тероризувати місцеве населення з метою припинити нормальне функціонування портів у Миколаєві. Крім того, за словами Гуменюк, ворожі сили періодично використовують безпілотники, такі як FPV або "Ланцет", для обстрілу мирного населення. Раніше пресслужба Операції з Об'єднаних Конфліктів на півдні заявляла, що російським військам складно утримувати свої позиції на Кінбурнській косі через складну географію та рельєф півострова. Згідно з інформацією, наданою Миколаївською ОВА, протягом минулої доби російська армія двічі обстрілювала акваторію Очаківської громади. Інциденти сталися о 17:31 та 18:15 і, на щастя, минули без постраждалих.

У результаті останніх подій на Кінбурнській косі видно, що ситуація залишається напруженою, і цивільне населення продовжує бути під загрозою з боку ворожих обстрілів та атак. Агресивна діяльність з боку ворога має на меті не лише протистояння військовим силам, але й намагається пригнобити і дестабілізувати мирне життя населення в районі. Важливо продовжувати міжнародний тиск на агресора та забезпечувати захист мирного населення від подальших загроз.