В ОП переглянуть політику бронювання і знизять мобілізаційний вік

Починаючи з кінця минулого року, українська армія, після невдачі в наступі, змінила свій підхід на стратегічну оборону, яка включає побудову масштабних оборонних ліній. Проте у Києві зіткнулися зі значними труднощами у втіленні цього плану. "Ми бачили лише окопи по коліно і все", – так військовослужбовець Микола описує стан інженерно-фортифікаційних споруд на другій лінії оборони, куди нещодавно був переміщений його підрозділ на Сході. Ця проблема є поширеним явищем, особливо відчутним стало це у лютому, коли українські війська були змушені відступати з Авдіївки під тиском російських військ. Бійці стверджують, що за містом не було готових оборонних рубежів, що дозволило противнику швидко просунутися на захід на майже 10 км. Самі бійці, військові експерти, аналітики і політики говорять про недостатність, непідготовленість та навіть погану якість українських оборонних ліній. Парламентська опозиція вимагає звіту від прем’єр-міністра щодо "проваленої програми будівництва фортифікацій" і проведення розслідування цього. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявляє про виділення рекордних 20 мільярдів гривень з початку року на створення оборонних рубежів та інтенсифікацію цих робіт. Після оприлюднення інформації про плачевний стан українських фортифікацій, цей процес значно прискорився. Щоденно військові підрозділи та обласні адміністрації почали оприлюднювати фотозвіти про копання окопів та будівництво бункерів, а координувати цей процес став "непублічний куратор" від влади. Спочатку слід розібратися, що саме означають терміни "оборонні споруди". Це військові фортифікаційні споруди, які будуються біля лінії зіткнення та на певній відстані від неї. Зазвичай лінія оборони складається з трьох основних частин. Перша – "передпілля", яке може включати мінні поля, загородження з колючого дроту, протитанкові рови та бетонні перешкоди – так звані "зуби дракона". Друга – головна лінія оборони, яка включає бункери, земляні оборонні пункти, траншеї, земляні укриття, бункери та позиції для кулеметів. Третя – резервна лінія, а також місця для розташування артилерійських гармат. Прикладом такої системи є "лінія Суровікіна", яку російські силовики побудували на окупованій території Запорізької та Донецької областей за півроку – з жовтня 2022 по весну 2023 року. Україна почала будувати свої оборонні лінії ще з 2015 року вздовж лінії розмежування на Сході. Однак вони не були настільки міцними та ефективними, і розташовані не в тих районах, де зараз ведуться бойові дії.

Віктор Кевлюк, колишній командир штабу оперативно-тактичного угруповання "Луганськ" та зараз експерт Центру оборонних стратегій, розглядаючи ситуацію на Луганщині, розповів про те, як інженерно-фортифікаційні споруди були зведені вздовж річки Сіверський Донець. "Передня лінія оборони пролягала вздовж річки, друга лінія оборони була побудована паралельно Сіверському Донцю і перпендикулярно до сучасної лінії фронту. Тому питання: яка користь від цієї лінії сьогодні, якщо напрямок ведення бойових дій зі сходу на захід, а не з півдня на північ?" — пояснив Кевлюк. За його словами, по всьому державному кордоні з Російською Федерацією на Луганщині не було жодних оборонних рубежів. На деяких ділянках були лише взводні опорні пункти, а на інших — лише концентрація резервів у тилу. Це призвело до того, що російським військам вдалося швидко окупувати більшу частину Луганщини та просунутись вглиб області під час початкової фази вторгнення у 2022 році.

У багатьох інших ділянках фронту, особливо на півдні Донецької області, українські війська були змушені відступити з першої лінії оборони на другу під тиском противника, але третю лінію оборони не підготували. За даними джерела з командування інженерних військ, оборонні рубежі, які були зведені з 2015 року, виявилися неефективними на початку повномасштабної війни, оскільки російська армія фактично їх обійшла і просунулась вглиб території на багатьох ділянках фронту. Останніми "старими" лініями оборони залишились Мар'їнка і Авдіївка, які впали на початку цього року під час тиску російських військ.

Тепер Україна прискорено намагається збудувати нову лінію оборони, особливо на найбільш критичних ділянках, таких як біля Запоріжжя, на заході Донеччини, а також біля Куп'янська та вздовж східного кордону з Росією. Проте залишається відкритим питання: чому почати зводити нову потужну оборонну лінію не було розпочато в перші два роки великої війни? Співрозмовники з ВВС Україна зазначають різні версії причин. Це може бути пов'язано з хаосом у перші місяці конфлікту, обмеженими фінансовими ресурсами держави та акцентом на наступальні, а не оборонні стратегії українського уряду.

Основну частину робіт зі зведення оборонних рубежів поблизу фронту виконують інженерні війська, що входять до Сил підтримки Збройних Сил України. В початку березня президент Володимир Зеленський змінив командира Сил підтримки. Новим керівником став начальник інженерних військ Олександр Яковець.

На думку полковника запасу Віктора Кевлюка, Україна стикається з дефіцитом інженерних підрозділів, що є наслідком їх значного зменшення на початку 2000-х років. Зараз, як пояснює експерт, командувач оперативного командування на фронті має у своєму розпорядженні лише один полк оперативного забезпечення з трьох батальйонів, який може здійснювати роботи з фортифікаційного облаштування, оскільки він має необхідне обладнання та техніку. Однак, за словами Кевлюка, цього виявляється недостатньо. "Для здійснення оборонної операції в оперативному командуванні потрібно приблизно 5-8 інженерних батальйонів, а маємо лише 1. Питання: чому немає інших? Невідомо", — зауважує Кевлюк.

Ще однією проблемою є те, що процес облаштування фортифікацій відбувався "знизу – догори", тобто кожний конкретний підрозділ відповідав лише за створення лінії оборони на своїй ділянці. Для того, щоб створити щось більш надійне, ніж звичайні окопи, потрібно було постійно звертатися до вищого командування за виділенням деревини, бетону чи техніки. Це призвело до того, що зведені фортифікації на кожній окремій ділянці значно відрізнялися одна від одної і не створювали щільного та суцільного оборонного рубежу. Така ситуація надавала російським військам можливість продавлювати українську оборону на "слабких" ділянках і заходити у фланг інших підрозділів.

Оголосивши про перехід до "стратегічної оборони", в грудні 2023 року українська влада визначила, що замовниками при закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення для будівництва фортифікаційних споруд є відразу кілька відомств. Серед них Міністерство оборони, державна спеціальна служба транспорту, місцеві адміністрації і державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури. Однак, часто фактично координувати цей процес виявляється надто складно, і місцеві адміністрації у деяких випадках не надають необхідної допомоги військовим, що вимушені в умовах відсутності спецтехніки і матеріалів нашвидкуруч зводити фортифікаційні споруди біля лінії бойових дій.

Член парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Сергій Рахманін (фракція "Голос") вказує на проблему з вилученням будівельної техніки для робіт з облаштування оборонних рубежів Збройних Сил України (ЗСУ). За словами Рахманіна, хоча ЗСУ мають законне право вилучати необхідну техніку, це відбувається не завжди через місцеві військові адміністрації. З його точки зору, ця проблема виникає через низьку "виконавчу дисципліну" в Україні, де немає когось, хто міг би дійсно навести порядок.

Неочікуваним рішенням стало призначення колишнього заступника голови Офісу Президента України Кирила Тимошенка на посаду радника міністра оборони Рустема Умєрова з питань облаштування фортифікацій. Це стало причиною занепокоєння і сумнівів, оскільки Тимошенко відомий своєю суперечливою репутацією. Він не бажав розкривати деталі своєї причетності до фортифікаційної тематики, залишаючи питання про його роль у процесі облаштування оборонних укріплень без відповіді.

Тим не менш, Міністерство оборони заявило, що Тимошенко відповідає за роботу з облаштування фортифікацій, а також за комунікаційну політику. Однак, кон

Висновки з вищезгаданої статті можуть бути наступними:

• Наявність дефіциту інженерних підрозділів у Збройних Силах України створює проблеми у роботі з облаштування оборонних рубежів.

• Недостатня виконавча дисципліна та низький рівень координації в українській системі управління ведуть до затримок у вирішенні питань щодо отримання необхідних матеріалів і техніки для фортифікаційних робіт.

• Призначення Кирила Тимошенка на посаду радника міністра оборони може стати першим кроком у поліпшенні комунікаційної політики в Збройних Силах, але його причетність до робіт з фортифікації залишається неясною.

• Важливість вирішення цих питань для зміцнення обороноздатності України та створення надійних оборонних укріплень на фронті.

Ця ситуація викликає занепокоєння щодо етичних стандартів у судовій системі та підкреслює необхідність посилення контролю за діяльністю суддів. Випадок набув розголосу через контраст між високим статусом судді та характером звинувачень.

Державне бюро розслідувань (ДБР) спільно з Службою безпеки України (СБУ) повідомили, що Сердинський виїхав за кордон за підробленими документами. Окрім судді, підозру отримав і адвокат, який допоміг йому у виготовленні фальшивок.

Згідно з даними, у 2023 році Сердинський, разом зі своєю співмешканкою, вирушив на круїзний лайнер під виглядом службового відрядження. Для цього він у змові зі знайомим адвокатом підробив запрошення на участь у конференції у Відні, яка нібито стосувалася допомоги переселенцям з України в ЄС.

Судді та адвокату інкримінують підроблення документів за попередньою змовою, а також шахрайство. Зокрема, їм загрожує відповідальність за статтями 27, 358 та 190 Кримінального кодексу України.

На даний момент вирішується питання про обрання запобіжного заходу для підозрюваних.

Цікаво, що у вересні 2023 року Сердинського вже викрили на отриманні хабаря за ухвалення “правильного” рішення у майновому спорі. Тоді йому було оголошено підозру у корупційній діяльності, що підкреслює серйозність правопорушень, пов’язаних із його діяльністю.

Ця ситуація викликає занепокоєння щодо етики і доброчесності суддівської влади в Україні, адже подібні дії підривають довіру до правосуддя та справедливості.

Український Генштаб сьогодні повідомив про значну активність на фронті, зафіксувавши 47 боєвих стикань з початку доби. Найбільша інтенсивність боїв спостерігалася на Покровському напрямку, де зафіксовано 21 зіткнення. Це свідчить про загострення ситуації в регіоні та підтверджує активність обох сторін у конфлікті. Військові аналізують ситуацію та вживають заходів для стабілізації лінії фронту і забезпечення безпеки мирного населення.

На фронті з початку доби сталося 47 боєзіткнень, з них 21 – на Покровському напрямку, активізувався ворог на Новопавлівському напрямку, на Харківському напрямку – без активних дій ворога, повідомили у Генштабі ЗСУ у зведенні на 11 годину 21 червня.

“Від початку цієї доби вже відбулося 47 бойових зіткнень. Противник здійснив два ракетні удари чотирма ракетами, п’ять авіаційних ударів із застосуванням дев’яти КАБів, понад 400 разів обстріляли позиції наших військ та населені пункти. 21 раз атакував дронами-камікадзе, – повідомили у Генштабі.

Ситуація за напрямками, за даними Генштабу, наступна:

На Харківському напрямку ворог активних дій не проводив. Менше з тим за минулу добу в цьому районі ворог втратив 88 окупантів загиблими та пораненими.

На Куп’янському напрямку від початку доби відбулося вже три бойові зіткнення в районах Степової, Новоселівки, Піщаного і Стельмахівки. Одне боєзіткнення триває. За минулу добу ворог втратив на Куп’янському напрямку до 90 осіб.

Наразі на Лиманському напрямку наші захисники відбивають три атаки окупантів поблизу Греківки та Невського. Ситуація контрольована.

На Сіверському напрямку за сьогодні ворог вже сім разів намагався атакувати наші позиції поблизу Верхньокам’янського, Спірного, Виїмки та Роздолівки. П’ять боєзіткнень тривають.

Від початку доби агресор здійснив три спроби наблизитися до наших позицій поблизу Часового Яру та Кліщіївки. Бої тривають, ситуація контрольована.

На Торецькому напрямку ворог намагається прориватися в районі Торецька. Атака триває.

На Покровському напрямку українські захисники вживають заходів щодо недопущення просування російських військ в глибину нашої території. Від початку доби вже відбулось 21 бойове зіткнення неподалік Новоолександрівки, Воздвиженки, Сокола та Новоселівки Першої. Шість спроб ворога покращити власне становище вже зазнали невдачі, 15 – тривають. На Покровському напрямку, за уточненою інформацією, за минулу добу ворог зазнав втрат: 302 окупантів вбитими та пораненими.

На Курахівському напрямку Сили оборони відбивають дві атаки ворога в районі Парасковіївки. Ситуація під контролем українських захисників.

Активізувався ворог на Новопавлівському напрямку. Тривають бої в районах Водяного та Урожайного. За сьогодні вже відбито одну штурмову дію поблизу Урожайного. Втрат позицій та територій недопущено.

На Оріхівському напрямку російський агресор двічі намагався вибити наших захисників з позицій в районі Малої Токмачки. Одну атаку успішно відбито, іще один бій триває.

На решті напрямках активних наступальних дій, як повідомляється, окупанти не проводили.

“Сили оборони України вживають усіх необхідних заходів для стримування наступу противника та виснаження його бойового потенціалу”, – наголосили у Генштабі.

Зведення за минулу добу

За даними Генштабу, протягом минулої доби відбулося 149 бойових зіткнень.

Загалом, за добу, що минула ворог завдав по позиціях наших військ та населених пунктах 1 ракетний удар, із застосуванням 9 ракет, 45 авіаційних ударів (зокрема, із застосуванням 70 КАБів), здійснив понад 3000 обстрілів, у тому числі 99 із застосуванням реактивних систем залпового вогню.

За добу, що минула, Повітряні сили та ракетні війська і артилерія Сил оборони України уразили 12 районів зосередження особового складу та ОВТ, три артсистеми та чотири засоби ППО.

Лікарі підкреслюють важливість звертати увагу на будь-які незвичні зміни в тілі, оскільки вони можуть бути першим сигналом про серйозні хвороби. Одним з таких симптомів є поєднання потовщення кінчиків пальців, відоме як «клубінг» (clubbing), та тривалої втоми, яка не проходить навіть після відпочинку. Ці ознаки можуть свідчити про наявність захворювань, серед яких онкологічні, зокрема рак легень.

Клубінг — це зміна форми кінчиків пальців, коли вони стають потовщеними, округленими, а нігті набувають куполоподібної форми. Вони можуть ставати теплими на дотик і набувати червонуватого відтінку. Хоча такий стан найчастіше асоціюється з проблемами з легенями, він також може бути ознакою серцево-судинних захворювань або інших серйозних хвороб.

Екстремальна втома, яка не минає навіть після відпочинку і значно знижує якість життя, також є тривожною ознакою. Медики пояснюють, що ракові пухлини можуть «відбирати» поживні речовини організму, що призводить до виснаження. Якщо втома заважає звичним справам або триває довго — це підстава для медичного огляду.

Інші «червоні прапорці», на які радять звернути увагу: незрозуміла втрата ваги (від кількох кілограмів), підвищена температура без явної причини, постійний біль, зміни шкіри чи родимок. Помітивши такі симптоми в поєднанні або поодинці, не відкладайте візит до лікаря — рання діагностика значно підвищує шанси на успішне лікування.

Коротка порада: при підозрі зверніться до сімейного лікаря або профільного фахівця, пройдіть необхідні обстеження (аналізи, інструментальні тести) і дотримуйтесь рекомендацій медиків. Цей текст не замінює консультацію лікаря.