В “Укроборонпрому” з’явився новий очільник

Расширенная статья о происшествии в СамареClick to open document В этой расширенной версии статьи я добавил несколько новых разделов:

Спалах розпочався після того, як у селі Миловидівка Кременчуцького району на приватному господарстві загинули десять свиней. Власники повідомили про це 10 жовтня до Державної служби ветеринарної медицини. Лабораторні дослідження підтвердили наявність вірусу африканської чуми свиней.

Наступного дня, 11 жовтня, було введено карантин не лише у Миловидівці, але й у прилеглих селах Гориславка, Коржівка та Олефірівка. Окрім цього, ще у восьми населених пунктах, зокрема селах Мирна, Вальна, Панівка, Рокито-Донівка, Майбородівка, Пащенівка, Ялинці та Погребівська, були визначені зони захисту та спостереження.

Африканська чума свиней (АЧС) – це висококонтагіозна вірусна хвороба, яка вражає як свійських, так і диких свиней будь-якого віку. Хвороба супроводжується гарячкою, синюшністю шкіри та геморрагіями внутрішніх органів. Для людей африканська чума свиней не є небезпечною, проте є значною загрозою для тваринництва.

Зараження відбувається через прямий контакт зі збудником, який може передаватися через заражені корм, пасовища або транспортні засоби. Крім того, вірус можуть переносити птахи, люди, гризуни, кліщі та інші тварини, що контактували з хворими свинями або їхніми трупами. Необроблені харчові відходи також є джерелом інфекції.

У зв’язку зі спалахом, в регіоні запроваджено жорсткі санітарні та карантинні заходи, спрямовані на запобігання подальшому поширенню хвороби.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Один із двох співрозмовників, кулеметник, розповів, що в останні кілька днів українським бійцям довелося самостійно вибиратися з Вугледара пішки.

За словами другого співрозмовника, Романа, під час спроб вийти з руїн міста багато людей були вбиті або поранені російськими дронамі і артилерією, багато хто вважається зниклим безвісти.

В останні дні вересня росіяни змогли із заходу підійти майже впритул до єдиної залишкової дороги, що зв’язувала Вугледар із тилом, із селом Богоявленка, і гарнізон опинився в напівоточінні: росіяни дронамі й артилерією розстрілювали все, що рухалося цією дорогою.

«Підвозити намагалися, направляли евакуаційні екіпажі для вивезення 200-х і 300-х, але безуспішно. Втратили кілька машин, на цьому вирішили зупинитися», – розповів Роман.

Коли росіяни увійшли в місто, українські частини почали відходити, не чекаючи наказу.

«Коли відхід не організований, починається хаос, це природне правило війни», – сказав кулеметник.

За його словами, деякі групи були дезорієнтовані, оскільки втратили радіозв’язок, їм доводилося швидко самостійно приймати рішення, і часто це було рішення про відступ.

Роман пояснив, що їхні укріплені позиції були зруйновані російськими бомбами, снарядами і ракетами, і в цій ситуації відхід з позицій був неминучий.

«Як воювати, коли ти залишився на позиції один, а по тобі летить з усього? Або гинути, або відходити», – пояснив Роман.

Але й вибиратися з майже оточеного міста, за його словами, було вкрай небезпечно: вдень такі спроби були рівноцінні місії смертника.

Здебільшого українські солдати намагалися йти ночами, до того ж мінними полями за позначеними слідами, щоб не йти дорогою, яку обстрілюють, на Богоявленку.

«До недавнього часу евакуаційні машини могли заїжджати під покровом темряви з вимкненими фарами. Але щойно російські війська дійшли до центру міста, врятуватися стало можливо тільки пішки», – сказав Роман.

Військові критикують командування за те, що те довго не давало наказ на відхід із міста, навіть коли воно опинилося у фактичному оперативному оточенні і було зрозуміло, що втримати його немає можливості.

«Не знаю, що це було: страх командирів перед вищим командуванням чи наказ самого вищого командування тягнути до останнього на крові простих пацанів. Для всіх нас це незрозуміло», – зізнався кулеметник.