Вашингтон планує скасувати винятки для російської нафти

Українська енергетика: стратегія в умовах війни

У країні, де кожен крок пов'язаний з військовою стратегією, енергетика стає важливою ланкою у забезпеченні національної безпеки та економічного розвитку. Економіст Володимир Омельченко настоює на необхідності стратегічного розгляду майбутнього енергетики України. Справді, ситуація вимагає негайних рішень, але питання про будівництво нових блоків атомних електростанцій залишається відкритим.

Спірне питання полягає в тому, чи потрібно Україні інвестувати в нові блоки АЕС. Омельченко завжди підтримував ідею, що енергетичний розвиток країни неможливий без росту відновлюваної енергетики, нових атомних блоків та сучасних систем енергозбереження. Загалом Україна втратила значну частину своїх енергетичних потужностей через воєнні дії, а старі ТЕС перебувають у катастрофічному стані.

Зараз українська енергетика знаходиться в кризовій ситуації: резерви потужностей обмежені, а існуючі електростанції потребують термінового ремонту. У таких умовах розумним вирішенням може стати відновлення та модернізація існуючих об'єктів, а також розвиток децентралізованих проектів, таких як сонячні та вітрові електростанції, біоенергетика та газові установки.

Співвідношення витрат та термінів реалізації також піддається сумнівам. Будівництво чотирьох нових атомних блоків вимагатиме значних інвестицій та багато років на завершення. При цьому виникають два важливих питання: звідки взяти кошти при існуючих фінансових проблемах та чи є сенс витрачати мільярди на проєкт, який не принесе результатів протягом тривалого часу?

У цей складний період для України потрібно уважно аналізувати всі альтернативи та приймати стратегічно обґрунтовані рішення, що забезпечать не лише енергетичну безпеку, а й економічний розвиток країни.

Відповідно до експертного аналізу, умови війни ставлять під серйозне сумніви не лише плани на будівництво нових блоків атомних електростанцій, але й їхню фінансову реалізацію. Перше питання, яке породжується — звідки можна отримати необхідні кредити для НАЕК "Енергоатом", особливо враховуючи складну фінансову ситуацію в країні та обмежену платоспроможність споживачів, що лімітує можливість підвищення цін на електроенергію.

Друге питання щодо пріоритету фінансування в умовах обмеженої допомоги та військової кризи визначається очевидно: пріоритет повинен бути наданий потребам Збройних Сил, без яких немає можливості зупинити ворога. У такій ситуації, питання доцільності витрат на будівництво нових атомних блоків стає вкрай актуальним.

Хоча Україна безумовно потребує розвитку ядерної енергетики, вибір проектується з низкою нюансів. Плани будівництва чотирьох атомних блоків, які передбачають використання російського та американського проєктів реакторів, викликають певні сумніви. Особливо варто звернути увагу на обрання російського дизайну, що може створити додаткову залежність від постачальника технологій та обладнання.

Наразі, здається, доцільніше зосередитися на розробці техніко-економічних обґрунтувань для проєктів будівництва нових атомних блоків, а також на створенні незалежного регулюючого органу, що дозволить забезпечити ефективне управління та контроль за ядерною енергетикою. Такий підхід дозволить країні готуватися до майбутнього, забезпечуючи безпеку, економічний зріст та незалежність у сфері енергетики.

У висновках до цієї статті можна зазначити наступне:

• Умови війни та складна економічна ситуація ставлять під сумнів можливість та доцільність будівництва нових атомних блоків електростанцій в Україні.

• Фінансові обмеження та пріоритетні потреби Збройних Сил вимагають обґрунтованих рішень щодо використання коштів, що змушують переосмислити інвестиції у ядерну енергетику.

• Вибір проекту будівництва нових атомних блоків потребує ретельного аналізу та урахування не лише технічних аспектів, а й політичних та економічних факторів.

• Розробка техніко-економічних обґрунтувань, створення незалежного регулюючого органу та активна підтримка децентралізованих проектів в енергетиці можуть стати більш перспективними напрямками розвитку української енергетики в умовах війни та економічної нестабільності.

Володимир Малюга, керівник Управління внутрішньої та власної безпеки Адміністрації Державної прикордонної служби України, відтепер вже протягом значного періоду утримується від публічного оголошення своїх матеріальних активів, і він пояснює це необхідністю забезпечення власної особистої безпеки у зв'язку з особливостями його службового становища.

За період війни в Україні Малюга суттєво покращив своє фінансове становище, приховуючи свої активи серед родичів. Цю інформацію підтверджують дані з реєстрів, які проаналізувала редакція.

Важливо відзначити, що Малюга приєднався до Державної прикордонної служби України лише у 2023 році, попередньо очолюючи департамент внутрішньої безпеки Державної митної служби. Його звільнення з митниці відбулося в ході скандалу, пов’язаного з незаконним експортом зерна, контрабандою сигарет та інших товарів під маскою гуманітарної допомоги, який спричинив відставку керівництва Державної митної служби.

Які статки тоді будучи митником заробив Малюга та яким шляхом збагачувався тепер досліджуватимуть уже профільні правоохоронні органи.

Водночас дещо з «нажитого» за роки «митної служби» вдалося встановити шляхом аналізу даних з Реєстрів, як самого Малюги, так і його найближчих родичів.

Тож, у 2023 році Малюга став власником одразу двох земельних ділянок, загальною площею близько 3 га.

Ще дві ділянки по 2 га він також придбав у розпал війни – наприкінці 2022 року (кадастрові номери 4622710200:09:000:0435 – 1,926 га, 4622710200:09:000:0422 – 2 га). І ще одну, площею у 2 га – у 2020 році: кадастровий номер 4625884500:08:000:0129.

Та більшість активів, автівок та нерухомості, що з’являлися у родині Малюги після його «митної» каденції, оформлені не на нього.

Зокрема, його друга дружина Ольга Малюга у вересні 2022 року – вже теж під час повномаштабної війни – стала власницею Тесли Модел 3 (2020 р.в). Також з кінця 2022 року вона стала бізесвумен, отримавши посаду директора ТОВ «ТЕОЛАРІС», що займається здачею в оренду нерухомого майна.

Син Малюги від першого шлюбу – Михайло у 2023 році став власником одразу 9 земельних ділянок та будинку у Львові площею 253,8 кв. м. І ці активи були записні на нього нібито під виглядом спадщини. Сумнівність легальності походження цього майна обумовлюється ще й тим, що жоден інший член родини (і рідний брат Михайла, зокрема) у цей проміжок часу ніякої спадщини ні від кого не отримували.

Крім того, цей самий син посадовця у 2023 році став ще й власником мотоцикла «Хонда».

Колишня дружина ексмитника Катерина, у 2023 році отримала в подарунок місце для паркування у Львові, а у 2022 році вона стала власницею квартири – теж у Львові – загальною площею 82,9 м. кв.

Окремі активи Малюги, придбані, зокрема, з 2020 по 2022 рр. записані і на тестя, і на сестру дружини, і на інших – ще більш дальніх родичів посадовця. Це переважно нерухомість та земля.

Темпи накопичення статків ексмитника, очевидно, не відповідають розмірам його офіційних доходів. Оскільки заробітна плата співробітників ДМС, згідно з публічними заявами колишнього в.о. голови Служби В’ячеслава Демченка, склалала від 9 до 17 тис. грн.

Зауважимо, нещодавно СБУ затримала підлеглого Малюги (начальника групи внутрішньої безпеки відділу внутрішньої та власної безпеки Непрелюка Ю.А.) на організації незаконного переправлення осіб через державний кордон Україн. І стверджувалося, що «за оперативними матеріалами, власне, Малюга координував роботу «каналів переправи» ухилянтів за кордон у різних прикордонних областях України»

Нагадаємо, раніше через статки записані на родича – рідного брата – підозру від НАБУ отримав колишній заступник голови ОП Андрій Смірнов. За обвинуваченням у незаконному збагаченні наразі йому вже обрана міра запобіжного заходу у вигляді 10-мільйонної застави.

Ключові елементи військового обліку:

Адвокатка Тетяна Савченко в коментарі УНІАН зазначила, що на даний момент немає офіційних заяв про те, що комусь можуть забрати відстрочку. Хоча раніше лунали пропозиції скасувати відстрочки для студентів і осіб з інвалідністю, такі зміни поки що не впроваджені. Згідно зі статтею 23 Закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, особи з інвалідністю мають право на отримання відстрочки на загальних підставах.

Проте, є категорії, для яких відстрочка від мобілізації недоступна. Зокрема, не надається відстрочка:

Також існує кілька причин, за яких відстрочка може бути анульована. Серед них:

Наголошується, що навіть якщо військовозобов’язаний має право на відстрочку, але не оформив її належним чином або не продовжив, йому можуть вручити повістку. Ця інформація є важливою для всіх, хто підпадає під мобілізацію, адже правильне оформлення документів може допомогти уникнути призову на військову службу.