Військовий дав прогноз, чи зможуть окупанти окупувати Дніпро

Після гучної справи «Мідас» українська влада активно говорить про «перезапуск» і «очищення» енергетичного сектору. Проте за офіційними деклараціями приховані набагато гостріші процеси — справжня боротьба за контроль над АТ «НАЕК „Енергоатом“». Ця компанія забезпечує близько 60% виробництва електроенергії в Україні і володіє управлінням фінансовими потоками на сотні мільярдів гривень, що робить її стратегічно важливим об’єктом для різних груп впливу.

Сучасна ситуація показує, що заяви про реформу та підвищення ефективності часто маскують цілком прагматичні інтереси. Йдеться не стільки про оптимізацію процесів чи модернізацію інфраструктури, скільки про доступ до одного з найбільших фінансових ресурсів держави. В умовах непрозорого розподілу повноважень і слабкого контролю за корпоративними процесами конкуренція за керівні позиції «Енергоатому» перетворюється на справжнє поле битви між політичними групами та економічними елітами.

Однією з ключових кандидатур називають Ольгу Буславець — колишню виконувачку обов’язків міністра енергетики. Її ім’я тісно пов’язують з орбітою впливу Ріната Ахметова та експрем’єр-міністра Дениса Шмигаля. У 2020 році саме за її участі ухвалювалися рішення, вигідні для теплової генерації ДТЕК, тоді як атомні електростанції штучно обмежувалися у виробництві. Буславець фігурувала в антикорупційних перевірках щодо можливого конфлікту інтересів, зокрема у сфері закупівель ядерного палива. Її можливе призначення багато хто розцінює як сигнал повернення впливу теплової генерації за рахунок інтересів державної атомної компанії.

Ще більш резонансною є кандидатура Павла Павлишина — колишнього керівника Рівненської АЕС, а нині першого заступника мера міста Вараш. Його ім’я супроводжують численні скандали. У 2022 році його син Євген Павлишин жорстоко побив 64-річну жінку, яка згодом померла в лікарні. У 2025 році суд обмежився умовним покаранням. Походження статків родини Павлишиних — дорогі автомобілі Mercedes-Benz S400 та Zeekr, елітна нерухомість у Києві та Вараші — викликало питання у контролюючих органів, адже ці активи не корелюють з офіційними доходами посадовця.

Період керівництва Павлишина Рівненською АЕС супроводжувався замовчуванням аварійних інцидентів — від обвалу естакади під час транспортування трансформатора до падіння п’ятитонного редуктора в реакторному залі. Паралельно діяли схеми виведення коштів через пов’язані структури, зокрема групу «ТСП» («ТСП-Трансбуд», «ТСП-Сервіс») та ТОВ «Кортакоз». За матеріалами розслідувань, ці компанії використовувалися як прокладки для завищення вартості робіт у два–три рази. Попри вимоги депутатів Вараша відправити Павлишина у відставку, у столичних кабінетах його розглядають як потенційного керівника всієї атомної галузі.

Як компромісну фігуру також називають Андрія Козюру — чинного директора Хмельницької АЕС. Водночас і його діяльність супроводжується питаннями. У 2024–2025 роках енергоблок №2 ХАЕС через проблеми з турбіною працював лише на 80–85% потужності. В умовах дефіциту електроенергії це означало втрату сотень мегават. Галузеві фахівці пов’язують ці збої з неякісним ремонтом та управлінськими рішеннями керівництва станції.

На цьому тлі окремо вирізняється нинішній виконувач обов’язків голови правління Павло Ковтонюк. Він — професійний інженер, який не фігурує у корупційних схемах і, за внутрішніми документами так званого «Міндічгейту», вважається «незручним» керівником через відмову брати участь у тіньових домовленостях. Водночас саме йому бракує політичної підтримки: фінансові плани «Енергоатому» на 2025–2026 роки досі не затверджені.

Призначення керівника «Енергоатому» виходить далеко за межі кадрового питання. Це тест для влади — або під прикриттям гасел про реформи до атомної галузі повернуться старі клани з відпрацьованими схемами, або держава справді спробує зламати систему. Найближчі тижні покажуть, чи стане справа «Мідас» переломним моментом, чи лише ширмою для нового перерозподілу фінансових потоків.

Двадцяте засідання у форматі Рамштайн має потенціал стати вирішальним у попередженні можливого дефіциту ракет для військ протиповітряної оборони України. Наразі, експерти вказують на наявність альтернативних шляхів підтримки Збройних сил України у забезпеченні озброєнням, навіть без затвердженого бюджету, шляхом участі "третіх країн". Один із можливих варіантів — це програма Excess Defense Articles, що передбачає передачу надлишкової зброї за мінімальну вартість, за умови оплати логістичних витрат та відновлення та ремонту отримувачем. До того ж, зенітні ракети США, такі як AIM-120 та AIM-9, що використовуються у системі NASAMS, є на озброєнні країн НАТО та інших союзників України. Можливий сценарій передбачає передачу ракет Україні, а взамін країни отримають знижку на поновлення власних запасів шляхом замовлення нових ракет у Сполучених Штатах.

Однак, головною проблемою є ракети для системи Patriot. У Європі їх виробництво до цієї системи здійснюється спільною компанією MBDA Germany та Raytheon – COMLOG. Варіанти передачі зенітних ракет для України існують, проте це заплутані схеми з кількома учасниками на основі взаємних зобов’язань та обіцянок. Будь-які складніші заходи, що передбачають постачання озброєння напряму, залишаються вкрай незрозумілими і заплутаними, потребуючи додаткового уточнення та координації між всіма зацікавленими сторонами.

У висновках до вищезгаданої статті можна зазначити, що участь України у форматі Рамштайн є важливою в контексті забезпечення військової безпеки та обороноздатності країни. Аналіз показав, що існують альтернативні шляхи підтримки Збройних сил України в озброєнні, такі як програма Excess Defense Articles та можливість отримання ракет від союзників. Однак, існує проблема з ракетами для системи Patriot, де потрібна більш складна координація та узгодження між різними учасниками. Загалом, детальний аналіз показав необхідність удосконалення механізмів співпраці та узгодження між партнерами для ефективного забезпечення України озброєнням у разі потреби.

Тернопільський міськрайонний суд виніс рішення щодо місцевої мешканки Інесси Ліпіної-Сеник, оштрафувавши її за порушення правил утримання домашніх тварин. У квартирі жінки перебувало 15 собак різних порід, що створювало серйозні незручності для сусідів. Постійний шум від гавкоту та неприємний запах змушували мешканців звертатися до поліції, адже нормальні умови проживання ставали неможливими.

За даними суду, патрульні прибули на виклик близько опівночі 29 вересня 2025 року. Сусіди повідомили, що через гавкіт та запах вони не могли спати, а в під’їзді відчувався стійкий неприємний запах із квартири Ліпіної-Сеник. Під час перевірки з’ясувалося, що це не перший випадок: ще 10 вересня на жінку складали адміністративний протокол за аналогічні порушення.

У суді Ліпіна-Сеник визнала свою провину. Суд зазначив, що жінка порушила рішення Тернопільської міської ради щодо утримання домашніх тварин, яке забороняє збирати велику кількість тварин у квартирі, залишати їх без догляду понад 10 годин та створювати антисанітарні умови.

Оскільки це повторне порушення, суд призначив їй штраф у подвійному розмірі — 680 грн, а також стягнув 605 грн судових витрат.