Володимир Остапчук поділився ніжними фото з новою вагітною дружиною

У центрі нової антикорупційної справи постала особа колишнього прокурора Романа Мазурика, відомого також під прізвищем Мудрий, та його близьке оточення. За даними правоохоронців, навколо цієї родини збудовано складну мережу впливу, що включає не лише відмивання коштів, але й участь у незаконних схемах контрабанди техніки, а також вплив на державні тендери через підконтрольні фірми.

Особливе значення у цьому розслідуванні має діяльність батька Романа, Володимира Мазурика, який раніше обіймав посаду заступника прокурора Запорізької області. За інформацією джерел у правоохоронних органах, саме через мережу автозаправок «Євро 5», що працює в Київській та Запорізькій областях, родина Мазуриків змогла «відмити» від 500 до 600 мільйонів гривень за останні два роки. Це стало можливим завдяки складним фінансовим схемам і використанню підконтрольних бізнесів для маскування походження коштів.

Ця мережа, за словами співрозмовників у паливному ринку, працює як прикриття для незаконної торгівлі сурогатним пальним, виграє тендери без реальної конкуренції та використовується для легалізації готівкових коштів.

Колишній прокурор Роман Мазурик тісно пов’язаний із колишнім керівником запорізької податкової Романом Афоновим. Вони — кумов’я та, за інформацією з кількох джерел, партнери у спільних фінансових операціях, пов’язаних із «обготівкуванням» коштів. Афонов давно відомий як спеціаліст із тіньових схем у податковій сфері.

Ще один близький друг і кум Романа Мазурика — Артур Гатунок, власник популярної мережі магазинів Apple-техніки «Яблоки». Ця компанія неодноразово фігурувала у розслідуваннях, пов’язаних із незаконним ввезенням техніки в Україну без сплати митних зборів. За оцінками експертів, обсяги контрабанди сягають десятків мільйонів гривень.

Коло впливу Мазурика поширюється й на державні підприємства. Його кума — Юлія Савченко, головна постачальниця АТ «Антонов». Через неї, за припущеннями журналістів-розслідувачів, могли проходити сумнівні закупівлі для підприємства, що має стратегічне значення для оборонної промисловості України.

Важливою фігурою у родинній схемі є Олена Мазурик — суддя Київського апеляційного суду, яка вийшла у відставку у квітні 2025 року. Вона є тіткою Святослава та матір’ю Романа Мазурика. Саме її суддівський статус, за словами експертів, довгий час захищав родину від будь-яких перевірок і кримінальних справ.

Перед великим масштабним вторгненням російських військ, Україна опинилася у складній ситуації, маючи лише один екземпляр самохідної артилерійської установки "Богдана". Проте ефективність цієї техніки була випробувана на власній шкірі навіть російськими окупантами, коли українські Збройні Сили змогли використати її для звільнення острова Зміїний, переміщаючи її від Харківщини до Херсонщини. Самі російські війська спочатку не уявляли, що артилерія може мати такий далекий зasiяг. Здатна стріляти на відстань до 60 кілометрів, "Богдана" вже виготовляється в Україні в кількості вісім одиниць щомісяця.

За даними The New York Times про розвиток українського військово-промислового комплексу, цього року Україна планує витратити понад $1,3 мільярда на розробку нових зразків зброї та понад $6 мільярдів на їх закупівлю. Вже налагоджено виробництво 155-міліметрових артилерійських снарядів, необхідних для застосування українськими Збройними Силами. Незважаючи на постійні російські обстріли та втрату частини спеціалістів і технологій, Україна змогла збільшити виробництво зброї в кілька разів за рік. Деякі розробки навіть перевищують за якістю російські аналоги.

Проте питання про те, чи вистачить цього росту для перемоги у війні, залишається відкритим. Створення спільних підприємств з європейськими та американськими виробниками є оптимальним вихідом з ситуації. Процес такого співробітництва вже розпочався: в Україні будують свої майданчики британська BAE Systems та турецька Baykar. Планується почати виробництво німецького гіганта Rheinmetall. Навіть представники американських виробників, незважаючи на тимчасову паузу у наданні допомоги Україні, виявили інтерес до співпраці.

До тих пір, поки спільне виробництво не запрацює на повну потужність, західні виробники спрямовують свою увагу на ремонт техніки, яку Україна вже отримала від союзників. Усі ці заводи розташовані на заході України і захищені засобами протиповітряної оборони.

Головнокомандувач Збройних Сил України, генерал Олександр Сирський, висловлює переконання, що з плином часу Україна зможе самостійно забезпечити свої потреби у зброї, включаючи і снаряди. Він підкреслює, що розвиток українського військово-промислового комплексу дозволить країні стати самодостатньою в цьому аспекті. Олександр Камишін, колишній генеральний директор “Укрзалізниці”, також додає, що країни НАТО повинні уважно спостерігати за українськими зразками зброї та розглядати можливість закупівлі частини виготовленої українською промисловістю продукції, оскільки вона вже демонструє високі технічні характеристики та якість, що перевищують потреби Збройних Сил України.

Однак, Камишін відзначає, що щоденно отримує звіти про критичні проблеми на українських збройних заводах. Ці проблеми включають роботу у непридатних для цього приміщеннях та виробничі лінії, які ламаються без видимих причин. Це викликає серйозні турботи щодо стабільності та ефективності виробництва військової техніки. Вирішення цих проблем вимагатиме комплексного підходу та інвестицій у модернізацію та покращення виробничих процесів.

Збільшення виробництва та підвищення якості української військової техніки є важливими завданнями для національної безпеки та обороноздатності країни. Розвиток військово-промислового комплексу сприятиме зміцненню оборонного потенціалу України та забезпечить надійний захист національних інтересів в умовах геополітичних викликів та загроз.

Україна має потенціал стати самодостатньою у виробництві зброї, включаючи снаряди, з часом. Розвиток військово-промислового комплексу країни вже сьогодні перевищує потреби Збройних Сил України, а це відкриває можливості для експорту та співпраці з країнами НАТО. Однак, проблеми на українських збройних заводах, зокрема недоліки у виробничих процесах, вимагають негайного вирішення для підтримки стабільного та ефективного виробництва військової техніки. Розвиток військового сектору сприятиме зміцненню обороноздатності країни та захисту національних інтересів в умовах сучасних геополітичних викликів.