Дослідження, проведене вченими з Гонконгу, надає важливі нові дані щодо того, як різні типи жирової тканини в організмі можуть впливати на структуру і функції мозку. На основі аналізу більш ніж 40 тисяч осіб з використанням МРТ, функціональної МРТ та інших сучасних методів дослідження, науковці з’ясували, що не лише загальне ожиріння, але й розподіл жиру в організмі має різний вплив на мозкову діяльність.
Згідно з результатами, загальне ожиріння, яке супроводжується збільшенням загальної кількості жирової тканини, корелює зі зменшенням товщини коркового шару мозку в кількох його ділянках. Ці зміни можуть призводити до порушень у когнітивних функціях, таких як пам’ять та увага. Однак особливо важливим є виявлений зв’язок між вісцеральним жиром — жиром, що накопичується навколо внутрішніх органів, і змінами, що відбуваються в префронтальній корі головного мозку. Ця область є відповідальною за управління такими важливими функціями, як планування, прийняття рішень та когнітивний контроль.
Ключовий висновок роботи — індекс маси тіла (ІМТ) не дає повної картини нейрокогнітивних ризиків. ІМТ відображає загальну масу тіла, але не показує, як саме розподілено жир. Тому люди з однаковим ІМТ можуть мати різні профілі ризику, залежно від того, чи переважає в їхніх тілах вісцеральний жир.
Практичні наслідки дослідження: фокус охорони здоров’я має зміщуватися від одного лише контролю ваги до оцінки розподілу жирової тканини та метаболічного стану. Наявні методи (наприклад, вимір обхвату талії, оцінка співвідношення талія/стегна, у деяких випадках — візуалізація) допомагають виявити вісцеральне ожиріння і підказують напрямок втручань. Автори радять звертати увагу на маркери метаболічного ризику — інсулінорезистентність, підвищений артеріальний тиск і маркери запалення — і працювати з лікарем над зниженням саме вісцерального жиру через зміну харчування, фізичну активність і, за потреби, медичну терапію.
Дослідження підкреслює: боротьба з ризиками для мозку — це не тільки схуднення, а передусім поліпшення метаболічного профілю та зменшення вісцеральних відкладень. Подальші роботи мають уточнити, які втручання найефективніші саме для захисту мозку від наслідків вісцерального ожиріння.
