Вибух автомобіля на Оболоні: постраждалий військовослужбовець та кваліфікація події як терористичного акту

З 2017 року в Україні поступово підвищуються вимоги до стажу для отримання пенсії за віком. Це частина реформ, спрямованих на забезпечення стабільності пенсійної системи та підвищення рівня соціального захисту пенсіонерів.

Вимоги до стажу у 2024 році

У поточному році, щоб вийти на пенсію у 60 років, необхідно мати мінімум 31 рік стажу. Це підвищення вимог ставить перед багатьма громадянами виклик, оскільки їм необхідно буде довше працювати для досягнення необхідного стажу.

Плани на майбутнє

До 2028 року вимоги до стажу зростуть до 35 років. Це означає, що громадяни, які не зможуть накопичити необхідний стаж, будуть змушені працювати довше, досягаючи віку 63 або 65 років для отримання пенсії.

Вплив на громадян

Ці зміни мають значний вплив на громадян. Для багатьох людей, які не змогли забезпечити безперервний трудовий стаж через різні обставини, такі як тривала безробітність, необхідність догляду за сім'єю або проблеми зі здоров'ям, нові вимоги можуть створити додаткові труднощі. Людям доведеться переглядати свої плани на пенсійне забезпечення і, можливо, шукати додаткові можливості для працевлаштування.

Адаптація до нових умов

Для адаптації до нових умов уряд і роботодавці повинні сприяти створенню робочих місць, які враховують потреби людей старшого віку. Це може включати гнучкі робочі графіки, можливості для перекваліфікації та підвищення кваліфікації, а також заходи з охорони праці, щоб зменшити фізичні навантаження на працівників.

Підтримка від держави

Держава також має забезпечити належну підтримку для громадян, які не можуть досягти необхідного стажу з об'єктивних причин. Це можуть бути соціальні програми, спрямовані на підтримку тих, хто перебуває у важких життєвих обставинах, а також заходи для покращення доступу до медичних і соціальних послуг.

Висновок

Підвищення вимог до стажу для виходу на пенсію є частиною ширшої стратегії з реформування пенсійної системи в Україні. Хоча ці зміни можуть створити додаткові труднощі для багатьох громадян, вони також спрямовані на забезпечення фінансової стабільності системи пенсійного забезпечення та підвищення рівня соціального захисту пенсіонерів у довгостроковій перспективі. Важливо, щоб держава та суспільство працювали разом для пом'якшення негативних наслідків цих змін і підтримки громадян у перехідний період.

Особливу важливість набуває не лише факт наявності стажу, а й платежі у пенсійний фонд заробітної плати протягом цього періоду. Для багатьох українців ця зміна вимог стала несподіванкою. Наприклад, мешканка Дніпра Світлана, яка працювала неофіційно в продуктовому магазині протягом 20 років, офіційно оформилася тільки в 2017 році.

«Мені не вистачить стажу. Що робити? Продовжувати працювати», – розповіла вона. Відповідно до її обчислень, якби вона не оформилася офіційно вчасно, їй довелося б працювати до 63 років замість 60, щоб отримати пенсію.

Наразі складно оцінити, скільки українців не зможуть вийти на пенсію у віці 60 років у 2028 році. Ситуація з пандемією коронавірусу та повномасштабною війною значно вплинула на ринок праці та пенсійну систему. Відповідно до попередніх підрахунків, у 2028 році пенсію у віці 60 років не зможуть отримати 45% українців, з них 5% будуть працювати до 65 років.

Однак старша наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко зауважує, що точних прогнозів щодо кількості осіб, які не зможуть набрати необхідний стаж, поки немає. Вона наголошує на складнощах прогнозування умов на ринку праці на наступні роки.

Нині спостерігається значне зменшення кількості пенсіонерів в Україні, що пов’язане не лише з воєнним конфліктом та окупацією, але й з загальним трендом до збільшення пенсійного віку.

Очільник Закарпатської обласної військової адміністрації (ОВА) Віктор Микита наразі опинився під мікроскопом уваги, особливо після витоку інформації про його можливе призначення на посаду заступника керівника Офісу президента Володимира Зеленського. Політолог Олексій Курпас висловив серйозні застереження стосовно цього можливого кадрового рішення, наголошуючи на численних корупційних схемах та потенційно небезпечних зв'язках Микити з пропутінською Угорщиною.

Висвітлення таких потенційних кадрових змін викликає серйозне занепокоєння серед громадськості та експертної громадськості. Це може мати негативний вплив на діяльність Офісу президента та загальний імідж влади. Зважаючи на високий рівень довіри, який повинна мати влада, важливо, щоб усі кадрові рішення були обґрунтовані й транспарентні, а також враховували можливі наслідки для національних інтересів та безпеки країни.

Микита повинен бути підданий ретельному аналізу та перевірці, щоб уникнути будь-яких спекуляцій та забезпечити високий стандарт інтегрітету в органах влади. Надзвичайно важливо, щоб призначення осіб на відповідальні посади відбувалося на підставі їхньої компетенції, професійності та відданості національним інтересам, а не на підставі політичних чи особистих поглядів. Врахування таких факторів допоможе зберегти довіру громадськості та зміцнити демократичні цінності в Україні.

«Чи нормально, коли на важливій посаді в ОП під час війни працюватиме людина, яка фактично залежна від пропутінської Угорщини? Відповідь очевидна — ні», — наголошує Олексій Курпас.

Він додає, що за інформацією ЗМІ, багато членів родини Микити нібито отримали угорські паспорти. Це, зокрема, нинішня дружина Вікторія, донька Анастасія, брат дружини — Олександр Бенедик та колишня дружина — Людмила. А сам Микита має орден від антиукраїнського міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто.

«Тоді цей фанат путіна публічно похвалив голову Закарпатської ОВА за роботу з місцевими угорцями. Більше того, в Угорщині активно розвивається бізнес (складські приміщення), яким, за даними ЗМІ, формально володіють підставні особи, але реально — Микита та відомий контрабандист, на якого накладені санкції РНБО, Валерій Пересоляк», — заявляє Курпас.

Експерт також пригадав Микиті скандальну заяву за тиждень до початку повномасштабного вторгнення росії. Тоді на святкування Дня єдності очільник Закарпаття сказав, що «населення росії — це наші брати».

«Виникає питання: чи потрібна на Банковій людина з таким негативним шлейфом? Бо навряд чи громадяни росії, контрабандисти та угорське лобі з близького оточення Микити допоможуть йому приймати правильні проукраїнські рішення на посаді заступника керівника Офісу. Та й хотілося б дізнатися, чи й досі він вважає росіян нашими братами?» — зазначає Курпас.

На його думку, не менш цікавим є також оточення нового потенційного співробітника Офісу президента Зеленського.

«За інформацією журналістів-розслідувачів, радником Микити є такий собі Павло Ігорович Котик, який має російський паспорт та російський індивідуальний податковий номер. Це інформація з російських реєстрів. До повномасштабного вторгнення пан Котик не приховував своїх тісних зв’язків з рф: публікував фото на червоній площі, а з днем народження його у соцмережах вітали співробітники групи компаній «Русская охрана», — написав Курпас.

Він додав, що, за інформацією з різних джерел, Віктор Микита майже 20 років працював на різних посадах в СБУ та відзначився активною «боротьбою» із контрабандними схемами на митниці.

«Через це серед колег отримав прізвисько «Микита — буси». І мова тут не про прикраси, а про мікроавтобуси, з яких щоденно збирали кеш. Окрім того, місцеві ЗМІ писали, що Микита займався також контрабандою цигарок до ЄС та ввозом в Україну сірої техніки «Apple», — зазначає політолог, додаючи, що раніше Микиту називали «смотрящім» за усією Закарпатською митницею, пишуть місцеві журналісти.

За чотири роки повномасштабної війни Україна зіткнулася з безпрецедентним відтоком населення. Згідно з узагальненими даними, сформованими на основі інформації Державної прикордонної служби України, з країни офіційно виїхали та не повернулися близько 3,1 мільйона громадян. Ці цифри відображають лише зафіксовані перетини кордону і дають уявлення про реальні масштаби демографічних втрат, з якими держава стикається в умовах тривалої війни.

Окрему увагу привертає статистика за 2025 рік. За підсумками року різниця між кількістю виїздів українців за кордон і їхніх повернень становила 290,3 тисячі осіб. Хоча цей показник залишається значним, він демонструє певне уповільнення міграційних процесів. У порівнянні з 2024 роком, коли кількість громадян, що виїхали й не повернулися, була суттєво більшою, нинішні дані виявилися приблизно у півтора раза нижчими.

Упродовж 2025 року Державна прикордонна служба зафіксувала понад 37 мільйонів перетинів державного кордону. Кількість в’їздів і виїздів була майже збалансованою: громадяни та іноземці перетнули кордон на в’їзд близько 18,4 мільйона разів, а на виїзд — 18,7 мільйона разів.

Переважну більшість перетинів — близько 86% — здійснили саме громадяни України. Загалом у 2025 році українці перетинали кордон у середньому 2,7 мільйона разів на місяць. Для порівняння, у попередні роки цей показник тримався на рівні близько 2,5 мільйона щомісяця.

Попри зростання загальної кількості поїздок за кордон, показник так званих умовних «неповернень» поступово зменшується. У 2025 році з України виїхали 16,1 мільйона громадян, тоді як повернулися 15,8 мільйона. Різниця і сформувала показник у 290 тисяч осіб, які протягом року не повернулися.

Загалом із початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації 3,1 мільйона громадян України офіційно залишили підконтрольну територію держави та не повернулися. За наявними даними, близько 72% цього показника припадає на перший рік повномасштабної війни, коли масовий виїзд був пов’язаний із активними бойовими діями, окупацією частини територій та загрозою життю цивільного населення.