Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення щодо Андрія Пивоварського: кримінальне провадження закрито

Корупція в українській судовій системі залишається однією з найбільших загроз для національної безпеки та стабільності. Ця проблема не тільки підриває основи правової держави, а й значно уповільнює рух країни на шляху до європейських стандартів. Замість того щоб бути гарантом справедливості, суди часто виконують роль інструмента, що забезпечує інтереси політичних і бізнесових еліт, посилюючи недовіру до правосуддя серед громадян. Під прикриттям реформ, які втілювались протягом останніх років, судова система залишилася закритою для громадськості, де рішення приймаються не на основі законів, а відповідно до неофіційних домовленостей і корупційних практик.

Особливо глибоко проблема корупції проявляється в роботі Вищої ради правосуддя, де неформальні клани мають можливість контролювати процеси призначення суддів та інших важливих посад. Така система формує закриту касту суддів, які фактично позбавлені відповідальності перед законом. На жаль, навіть найгучніші та найвідоміші справи, зокрема проти високопосадовців, часто розвалюються або затягуються на роки, що ще більше посилює відчуття безкарності серед тих, хто порушує закон.

Наше розслідування торкається конкретного прикладу — судді Миколаївського апеляційного суду Наталії Тищук. Якщо вірити її офіційній декларації, вона — людина з мінімальними доходами, без нерухомості, автомобілів та заощаджень. Її річна зарплата складає 471 526 грн, що навряд чи дозволяє вести розкішне життя. Та за фасадом декларативної бідності ховається зовсім інша реальність.

У декларації за 2024 рік суддя вказала лише дві земельні ділянки в Миколаївській області, два будинки та дві квартири у Кропивницькому. Жодного слова про розкішні авто. Проте, за нашими даними, суддя щоденно користується Porsche Cayenne вартістю близько 80 000 євро, зареєстрованим на родича. Це — типова схема приховування майна серед українських суддів.

Та головні скарби заховані не на її ім’я, а на чоловіка — Тищука В’ячеслава, підприємця з багатомільйонними активами. Серед його власності — щонайменше чотири офісні приміщення, п’ять земельних ділянок, автомобіль AUDI Q7 за понад 100 000 євро, корпоративні права та значні банківські рахунки. Однак виявилося, що й це лише вершина айсберга.

Наше джерело повідомляє, що сім’я володіє нерухомістю за кордоном — зокрема, будинком у Греції, який суддя не внесла до декларації. Але ситуація набуває скандального масштабу, коли ми з’ясовуємо, що її чоловік перебуває у міжнародному розшуку Республікою Казахстан. Його підозрюють у легалізації злочинних доходів, створенні транснаціональної злочинної групи та участі у наркоторгівлі.

У липні 2025 року його затримали у Молдові, однак українська сторона, як і раніше, зробила вигляд, що нічого не сталося. У 2021 році СБУ вже проводила обшуки родини Тищуків через підозру у відмиванні коштів на запит ФБР — але справа, як завжди, зникла у судових кабінетах.

Ця історія — не лише про одну суддю. Це про весь механізм, у якому судді, прикриваючись мантією, перетворюються на гарантів безкарності. Поки система тримається на таких “служителях Феміди”, справедливість в Україні залишатиметься лише словом. Наше розслідування буде передано НАЗК та правоохоронним органам, аби хоча б цього разу відповідальності не уникнули ті, хто ховається за законом.

30 грудня завжди вважався особливим днем, який поєднує передноворічні клопоти та підбиття підсумків року. У народній традиції цей день мав власні звичаї та прикмети: люди завершували важливі справи, підбивали рахунки, прибирали оселі та готувалися до святкувань. У церковному календарі 30 грудня присвячено вшануванню християнської мучениці, що додає духовного сенсу цьому зимовому дню.

Цей день у світі також має кілька тематичних і неформальних свят, які пов’язані з підбиттям підсумків, організацією завершальних заходів року та веселими традиціями у колі друзів або колег. В Україні офіційних державних свят 30 грудня немає, проте він сприймається як один із ключових підготовчих днів до Нового року. Люди активно завершують незавершені справи, планують нові цілі на наступний рік і організовують останні приготування до святкових столів.

Серед відомих українців, народжених цього дня, — художник Святослав Гординський, актор і гуморист Андрій Сова, бандурист Назар Волощук та акторка Ірма Вітовська.

На міжнародному рівні 30 грудня відзначають Міжнародний день індійського кіно. Індійський кінематограф відомий у всьому світі своїми яскравими костюмами, музичними номерами, поєднанням жанрів і орієнтацією на сімейні цінності.

Також у різних країнах цього дня святкують День харчової соди, День бекону та День змін в останню хвилину.

За новим церковним календарем 30 грудня вшановують великомученицю Анісію Солунську. Вона прославилася своєю безкорисливістю, аскетичним життям і духовною чистотою.

За старим календарем, від якого Православна церква України відмовилася у 2023 році, цього дня згадували преподобного Даниїла та отроків Мисаїла, Ананію й Азарію.

У народі 30 грудня було днем спостережень за погодою та підготовки до зимових свят. Наші предки вірили, що прикмети цього дня можуть підказати, якою буде погода до кінця зими. Казали, що іній на деревах віщує швидке потепління, посилення морозу — холодний січень, а якщо річки вкрилися льодом, то він протримається до середини березня. Південний вітер вважали знаком наближення тепла.

Увечері цього дня родина обов’язково збиралася за спільною вечерею. На стіл ставили ситні страви, особливо зі свинини, вірячи, що така їжа принесе достаток у дім і захистить від хвороб. Селяни часто різали свиней і гусей, заготовляючи м’ясо до Щедрого вечора. Для фінансового добробуту існував звичай зранку покласти в кишеню монету й носити її з собою весь день.

Цього дня не радили займатися рукоділлям, щоб не накликати біль у руках. Заборонялося мстити, бажати зла іншим і тісно спілкуватися з хворими людьми. Також вважалося небажаним запрошувати до дому незнайомців або приймати від них подарунки, щоб не принести в оселю негаразди.

Протягом багатьох років українці проводжають старий рік 31 грудня та зустрічають новий 1 січня, сприймаючи цей порядок як єдино можливий. Втім, історія зберегла пам’ять про іншу дату настання нового року, яка сьогодні відзначається як Старий Новий рік. Це свято, хоч і має переважно світський характер, тісно переплелося з народними обрядами та християнськими традиціями, зберігаючи відтінки минулого в сучасному житті українців.

Старий Новий рік виник після календарної реформи 1918 року, коли Україна перейшла з юліанського календаря на григоріанський. Різниця між двома системами становить 13 днів, тому «перше січня» за старим стилем припадає на 14 січня за новим. Завдяки цьому традиція святкування другого нового року збереглася у народі і дійшла до наших днів як символ зв’язку поколінь та історичної пам’яті.

Для українців 14 січня має не лише світське, а й релігійне значення. За староцерковним календарем цього дня вшановують святого Василя Великого. Тому більшість звичаїв і вірувань, пов’язаних зі Старим Новим роком, мають християнське коріння.

Напередодні, у вечір Маланки, який називали Щедрим, уся родина збиралася за святковим столом. Вважалося, що зустрічати рік потрібно в чистому одязі та з добрим настроєм, аби наступний рік був щасливим і заможним. Стіл накривали щедро: подавали м’ясні страви, а завершувала трапезу щедра кутя.

Уранці 14 січня, у день Василя, молодь ходила по домівках із посіванням. Юнаки брали зерно, заходили до хат і бажали господарям достатку, здоров’я та добробуту. Вважалося, що чим щедріше посівальників обдарують, тим успішнішим буде рік. Також цього дня було заведено відвідувати хрещених, родичів і сусідів, засіваючи зерном поріг та коридор оселі.

Віруючі українці на Старий Новий рік відвідують церковну службу. Оскільки святий Василь вважається покровителем свинарства, традиційними є страви зі свинини, які символізують достаток і ситість.

Існували й заборони. Наші предки вірили: як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш. Тому 14 січня не можна сваритися, лихословити, згадувати старі образи чи бажати зла іншим. Також не радили давати гроші в борг або залишати гаманець порожнім — вважалося, що це може принести фінансові труднощі впродовж року.

Попри зміну календарів і сучасний ритм життя, Старий Новий рік залишається для багатьох українців особливим днем — тихою, теплою нагодою ще раз зібратися з родиною і символічно побажати одне одному щастя та достатку.