Високопосадовий чиновник Міноборони Лієв залишений без заходів попередження у справі про втрату 1,5 мільярдів гривень

Експерти з міжнародних відносин підкреслюють, що така підтримка є результатом тривалого стратегічного партнерства між двома країнами. Вони зазначають, що ця співпраця базується не лише на спільних інтересах у сфері безпеки, але й на спільних демократичних цінностях.

Останні звіти показують, що Вашингтон активно направляє до української армії обладнання, яке має великий вплив на фронтові операції. Наприклад, швейцарські ЗМІ повідомляють, що американська компанія, яка виготовляє ракети для зенітно-ракетних комплексів PATRIOT, віддала перевагу поставкам для України, що призвело до затримки укладення контракту з Швейцарією.

Швейцарія має намір розгорнути новітні винищувачі F-35 і закупити 75 ракет MSE для своїх систем “Петріот”, проте вони стикаються з труднощами через американські пріоритети в Україні. За інформацією, у контракті між Швейцарією та США передбачено можливість перенесення строків виконання без штрафів у випадку надзвичайних обставин або національних безпекових викликів, що стосуються інтересів США.

Це рішення свідчить про пріоритетність Вашингтона в забезпеченні протиракетної оборони для України перед надходженням зими. Також американські інвестиції в український військово-промисловий комплекс зросли, включаючи значні контракти з компаніями, такими як ВАЕ, Northrop Grumman і Rheinmetall.

Рішення США перенаправити ракети та пускові установки з радіолокаційними станціями до України може вплинути на контракти із іншими країнами, такими як Марокко, Польща, Румунія, Швейцарія та Швеція. Наприклад, Румунія планує передати Україні одну зі своїх боєготових батарей PATRIOT, а Нідерланди розглядають можливість поставки ще однієї батареї у співпраці з іншою країною.

Звіти також свідчать про координацію дій між країнами, орієнтованими на підтримку України в умовах зростаючої геополітичної напруги.

Співпраця зі Сполученими Штатами є логічною, оскільки лише американська компанія Lockheed Martin виробляє ракети MSE на своїх заводах, з потужністю від 500 до 650 ракет-перехоплювачів на рік. Це дозволяє їм забезпечувати достатні поставки систем, здатних ліквідовувати загрози від “Кинджалів” та “Іскандерів”.

Також ні один з союзників не може передавати пускові установки без попередньої згоди Держдепартаменту США, оскільки ці установки не зможуть функціонувати без необхідних комплектуючих. Плани Швейцарії на отримання 75 ракет MSE до 2030 року та 208 до 2026 року для Польщі вказують на наявність сьогоднішніх запасів ракет PATRIOT у Європі.

Навіть за незважаючи на витрати (наприклад, контракт на ракети для поляків оцінюється у кілька мільярдів доларів), озброєння батарей “Петріотів”, які вже передані чи плануються до передачі Україні, буде складним завданням.

У загальному мова йде про восьмі батареї – три з Німеччини, дві з Нідерландів, дві зі Сполучених Штатів та одна з Румунії. Компанія COMLOG, спільне підприємство з Raytheon та європейською MBDA, забезпечує обслуговування ракет-перехоплювачів MSE та випускає ракети GEM-T, спрямовані на знищення малої балістики, але спрямовані, зокрема, на літаки.

Швидкість виробництва на обох континентах становить приблизно 240 ракет GEM-T на рік з планом збільшення до 410 одиниць до 2027 року. Це обсяги вистачають для набуття практично лише півтора десятків батарей PATRIOT з вісьмома пусковими установками.

Таким чином, запаси США та інших країн щодо “Петріотів”, “паліативних” ракет (включаючи західні ракети, спеціально призначені для радянських пускових, які використовує Збройні Сили України, ракети класу “повітря-повітря” або корабельні ракети, такі як RIM-7 Sea Sparrow, пострадянські ракети для “Буків” та С-300, ракети для ЗРК HAWK, які ефективно використовуються проти російських дронів та крилатих ракет, а також установки “Гепард” з Йорданії) оплачуються за рахунок американських платників податків.

Це необхідно для забезпечення ППО України, як вже згадувалося, є пріоритетом для Вашингтона, оскільки це допоможе знищувати розвідувальні та ударні дрони, а також тримати віддаленіше літаки РФ від тилу Збройних Сил України та унеможливлювати їм використання “чавунного” снаряду ФАБів та КАБів.

Після операції Dragonfly у жовтні 2023 року, яка охопила луганський та бердянський аеродроми, рівень американських поставок боєприпасів в Україну зросли від десятків до сотень ракет. Це свідчить про значний обсяг застосування цих систем українськими військами.

Головні цілі атак включають російські комплекси С-300/400, штаби та командні пункти, склади, радіолокаційні станції, аеродроми і інфраструктуру Чорноморського флоту РФ. Застосування такого масштабу ракет в Україні необхідне, оскільки Росія не є Іраком, де для придушення оборони досить було 55 тисяч снарядів і 407 ракет ATACMS.

Наразі виробництво модернізованих ракет ATACMS TACMS 2000 з дальністю до 300 км у цехах Lockheed Martin відновлене, що забезпечує промисловості США десятилітню впередгарантію на виробництво. Це дає ЗСУ можливість атакувати російські батареї з великої відстані, вибивати далекобійні комплекси, а також знищувати поромні переправи і топити кораблі, що є ефективною “довгою рукою” не лише проти росіян.

Українські сили отримують інші типи боєприпасів, включаючи 155-мм і 105-мм снаряди, спеціальні мінні, бронебійні касетні снаряди, а також реактивні снаряди для систем HIMARS, включаючи нові GMLRS M30A1 з повітряним підривом. Також поставляються протитанкові міни, ракетні комплекси TOW-2 та Javelin, а також важке піхотне озброєння.

Ці поставки допомагають українській армії в стримуванні російського наступу в різних частинах фронту, зокрема в Серебрянському лісництві, Терніву на Донеччині, Вовчанську на Харківщині, Красногорівці та під час відходу до лінії Карлівка-Новоселівка.

Завдяки цим поставкам із Північної Кореї, російська армія не може відновити масштаби перших днів вторгнення, коли вони випускали по 40 тисяч снарядів на день. Зараз максимально можливі обсяги російської артилерії обмежені до 15 тисяч снарядів на день, що значно менше.

Українська армія продовжує підсилювати свої оборонні здібності, і ці мільярди доларів, інвестовані в її ВПК та поставки озброєнь, спрямовані на підготовку до довгострокових викликів.

Протягом останніх двох місяців ситуація на фронті для Збройних Сил України стала надзвичайно напруженою: п'ять із тридцяти одного танків Abrams, які Сполучені Штати Америки доставили нашій країні минулої осені, зазнали непоправних втрат під час воєнних дій. Ще троє танків зазнали серйозних пошкоджень. Інформація, надана аналітичним сайтом Oryx, що веде підрахунок втрат на основі візуальних доказів, свідчить про те, що з лютого 2022 року Україна втратила 796 танків, із яких більшість належали до радянських моделей, але 140 з них – це саме ті, які були передані країнами НАТО.

Згідно з інформацією високопосадовця Сполучених Штатів, Російські Збройні Сили здійснили атаку, що призвела до знищення п'яти танків M1 Abrams та пошкодження ще трьох. Ці танки були відправлені на фронтові лінії України на початку цього року і стали об'єктом надзвичайно агресивних дій противника.

Боротьба безпілотників на українському фронті трансформує сучасне військове протистояння, атакуючи один із найпотужніших символів американської військової потужності – танки M1 Abrams. Це відкриває перспективи перегляду стратегій та тактик їх використання у майбутніх конфліктах.

Варто відзначити, що вартість одного танка Abrams становить близько 10 мільйонів доларів, в той час як безпілотники, які стали основним інструментом в атаках, коштують лише близько 500 доларів. Ця надзвичайна ефективність безпілотників у веденні бою ставить під питання роль і значення танків у сучасних військових конфліктах.

Танки, незважаючи на свою потужну броню, мають свої вразливі місця, серед яких дах, задня частина моторного відсіку та простір між корпусом і вежею. Ці слабкі місця стають особливо уразливими під час атак з використанням мін, саморобних вибухових пристроїв, гранатометів та протитанкових керованих ракет. Під час початкових етапів війни в Україні вони широко застосовувалися і здатні проникати через захист танка в 90% випадків.

Нині в Україні використовуються безпілотники, які демонструють ще більшу точність у порівнянні зі звичайними видами військової техніки та можуть бути спрямовані на ураження танків у їх найбільш вразливих місцях. Навіть у деяких випадках безпілотники FPV (перегляд в реальному часі) використовуються для "добивання" танків, які вже отримали пошкодження від мін або протитанкових ракет, унаслідок чого вони не можуть бути витягнуті з бою для подальшого ремонту.

Згідно зі статтею NYT, в залежності від розміру та технологічної складності безпілотники можуть коштувати всього 500 доларів — невелика сума порівняно зі знищенням танка Abrams, вартість якого становить 10 мільйонів доларів. Повітря над лінією фронту в Україні настільки насичено безпілотниками, що українським та російським військам практично неможливо рухатися без ризику бути поміченими та атакованими. Ця ситуація призвела до перетворення "сірої зони" на справжню "зону смерті".

Зазначається, що разом з широко поширеними мінними полями та недостатньою кількістю боєприпасів і солдат ці фактори фактично ускладнюють для України повернення частини території, як це було у 2022 році.

У світлі вищезгаданої статті стає очевидним, що використання безпілотників у воєнних діях в Україні значно змінює обличчя сучасної війни. Їхній високий рівень точності та можливість направленого ураження танків у найбільш вразливих місцях перетворюють їх на потужний засіб ведення бойових дій. Загострена боротьба на небі, де безпілотники патрулюють над лінією фронту, відбивається на здатності військових формувань пересуватися та діяти.

Разом із широко поширеними мінними полями та нестачею ресурсів, ці фактори унеможливлюють для України ефективне повернення контролю над частиною своєї території. Такий сценарій став чимось більш складним порівняно з минулими роками. Тому доцільною є подальша аналіз та розробка стратегій протистояння, зокрема, щодо використання високотехнологічних засобів оборони та контрзаходів проти безпілотників.