Європа чи США: хто візьме відповідальність за безпеку України

Система моніторингу та реагування на погодні явища включає:

Йдеться про криту пішохідну галерею – надземний перехід від Центрального залізничного вокзалу Києва до колій швидкісного трамвая. Вартість цього об’єкта була значно знижена у порівнянні з реальною, що дозволило приватній структурі незаконно придбати його. Як вважає Нацполіція, дії посадовця призвели до збитків в особливо великих розмірах – 63 млн грн, що є серйозною фінансовою втратою для бюджету міста Києва.

Службова недбалість посадовця, зокрема відсутність контролю за належним проведенням перевірок і поданням апеляційної скарги на судове рішення, викликала резонанс серед громадськості та виконавчих органів. Підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі до п’яти років у разі доведення його вини в суді.

Ця справа є ще одним прикладом важливості контролю за витратами бюджетних коштів і майном, яке перебуває в комунальній власності. Водночас ситуація викликає запитання щодо ефективності механізмів контролю у КМДА.

Розслідування триває, і правоохоронці обіцяють надати додаткові подробиці щодо подальших кроків у цій справі.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Один із двох співрозмовників, кулеметник, розповів, що в останні кілька днів українським бійцям довелося самостійно вибиратися з Вугледара пішки.

За словами другого співрозмовника, Романа, під час спроб вийти з руїн міста багато людей були вбиті або поранені російськими дронамі і артилерією, багато хто вважається зниклим безвісти.

В останні дні вересня росіяни змогли із заходу підійти майже впритул до єдиної залишкової дороги, що зв’язувала Вугледар із тилом, із селом Богоявленка, і гарнізон опинився в напівоточінні: росіяни дронамі й артилерією розстрілювали все, що рухалося цією дорогою.

«Підвозити намагалися, направляли евакуаційні екіпажі для вивезення 200-х і 300-х, але безуспішно. Втратили кілька машин, на цьому вирішили зупинитися», – розповів Роман.

Коли росіяни увійшли в місто, українські частини почали відходити, не чекаючи наказу.

«Коли відхід не організований, починається хаос, це природне правило війни», – сказав кулеметник.

За його словами, деякі групи були дезорієнтовані, оскільки втратили радіозв’язок, їм доводилося швидко самостійно приймати рішення, і часто це було рішення про відступ.

Роман пояснив, що їхні укріплені позиції були зруйновані російськими бомбами, снарядами і ракетами, і в цій ситуації відхід з позицій був неминучий.

«Як воювати, коли ти залишився на позиції один, а по тобі летить з усього? Або гинути, або відходити», – пояснив Роман.

Але й вибиратися з майже оточеного міста, за його словами, було вкрай небезпечно: вдень такі спроби були рівноцінні місії смертника.

Здебільшого українські солдати намагалися йти ночами, до того ж мінними полями за позначеними слідами, щоб не йти дорогою, яку обстрілюють, на Богоявленку.

«До недавнього часу евакуаційні машини могли заїжджати під покровом темряви з вимкненими фарами. Але щойно російські війська дійшли до центру міста, врятуватися стало можливо тільки пішки», – сказав Роман.

Військові критикують командування за те, що те довго не давало наказ на відхід із міста, навіть коли воно опинилося у фактичному оперативному оточенні і було зрозуміло, що втримати його немає можливості.

«Не знаю, що це було: страх командирів перед вищим командуванням чи наказ самого вищого командування тягнути до останнього на крові простих пацанів. Для всіх нас це незрозуміло», – зізнався кулеметник.