Законопроєкт про підвищення податків суперечить Конституції

В Україні дедалі чіткіше усвідомлюють ризик того, що у разі потенційної мирної угоди країна може залишитися без реальних механізмів захисту від повторної агресії. Сам факт припинення бойових дій не означає настання стабільного миру, якщо не буде створено надійної системи стримування та відповідальності. Українське суспільство, держава і експертне середовище дедалі більше сходяться на думці, що мир без безпеки є лише паузою, а не вирішенням конфлікту.

Однією з ключових загроз вважається можливість реваншу з боку агресора, який може використати період формального миру для відновлення ресурсів, переозброєння та підготовки до нового етапу тиску. За відсутності чітко прописаних і гарантованих міжнародних зобов’язань будь-яка угода ризикує перетворитися на декларацію без практичної сили. Історичний досвід показує, що домовленості, які не мають механізмів примусу до виконання, швидко втрачають свою цінність.

Такий підхід передбачає створення численної армії мирного часу, масштабні інвестиції у сучасні військові технології, розвиток власного виробництва озброєнь і повну перебудову оборонного сектору. Мова йде про реформу системи закупівель, оновлення підходів до мобілізації та служби, технологічну модернізацію війська і стабільне фінансування оборони на роки вперед.

Потреба у власній системі стримування стає особливо актуальною на тлі того, що запрошення до НАТО — найбільш надійний для України варіант безпеки — наразі виключене. Без колективної оборони, передбаченої статтею 5 Альянсу, Україна змушена розраховувати на окремі двосторонні угоди, які не мають такої ж юридичної та політичної ваги. До того ж Росія вже відкрито сигналізує, що буде виступати проти будь-яких формальних гарантій безпеки для України.

Додаткову тривогу в Києві викликає непередбачуваність політики США. Різкі зміни позицій — від скепсису щодо цінності союзників до демонстративно теплих сигналів у бік Кремля — породжують сумніви в тому, що у разі порушення режиму припинення вогню Вашингтон буде готовий до жорстких дій. У цьому контексті дедалі частіше звучить думка, що розрахунок на зовнішній захист може виявитися фатальною помилкою.

План Б для України — опора на власні сили. Ключовим елементом цієї стратегії залишається велика армія. Під час мирних переговорів Київ наполягав на збереженні чисельності війська на рівні близько 800 тисяч осіб. Водночас потенційне перемир’я означатиме хвилю демобілізації, що створить колосальний виклик — як з точки зору комплектування, так і з точки зору фінансування.

Паралельно Україна робить ставку на технологічну перевагу. За час повномасштабної війни було сформовано цілу екосистему безпілотних систем, ракет, засобів радіоелектронної боротьби та перехоплення. Втім, самі технології не працюватимуть без зміни управлінських і організаційних підходів, а також без розвиненої оборонної промисловості та стійкого державного бюджету.

Юридично зобов’язуючі угоди про безпеку зі США та європейськими державами, а також можливе розміщення багатонаціональних сил так званої «коаліції бажаючих» залишаються важливими пунктами переговорів. Однак у Києві дедалі чіткіше наголошують: усе це може бути лише доповненням до власної армії, але не її заміною.

За такого сусідства Україна змушена виходити з реальності, в якій лише сильна, добре оснащена і фінансово забезпечена армія здатна гарантувати незалежність держави та не допустити повторення російської агресії.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Станом на 2024 рік, близько 6,5 мільйонів українців перебувають за кордоном як біженці або тимчасові мігранти. Дослідження показують, що 64% українців, які зараз живуть у Європі, планують повернутися додому після війни. Однак лише 56% тих, хто вже повернувся в Україну мають намір залишитися, тоді як решта вивчають можливість знову виїхати за кордон, особливо якщо економічна ситуація залишатиметься нестабільною.

Аналітики міграційної компанії International Expert кажуть, що багато людей після війни можуть «жити на дві країни». Мова йде про українців, які зараз отримали за кордоном посвідку на проживання або навіть друге громадянство. Після війни ці люди будуть активно повертатися в сім’ї в Україну.

Але разом з тим, рівень життя в країнах, наприклад, Євросоюзу залишатиметься значно вищим, ніж на батьківщині. Тому ці нові біпатриди (особи з двома громадянствами), найімовірніше, житимуть в Україні та час від часу їздитимуть до Європи на заробітки.

Можлива й зворотна ситуація, коли теперішні біженці залишаться на постійне проживання в ЄС (якщо статус їм це дозволятиме), а в Україну приїжджатимуть лише в гості до родичів або для вирішення важливих справ, як от продаж нерухомості. Таке явище вже зараз спостерігається в Польщі.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

З шостої ранку Бердянськ атакують наші дрони. Основний удар в районі порту. Над портом візуально помітно дим від великої пожежі. Велика кількість швидких та пожежних

Окрім того, за його словами, місцева окупаційна адміністрація мало що вперше визнала влучання, повідомляє про атаку приміщення самої адміністрації в місті.

Окрім того, по деяким районом зникло електропостачання, а роботу офіційних бюджетних органів скасовано.

“Нарешті, добрий ранок з окупації”, – додав Андрющенко.

У тимчасово окупованому Бердянську ГУР та місцевий рух опору знищили залізничний міст, який російські окупанти використовували для перевезення військових вантажів.