Закупівля автобусів “Енергоатомом” під час енергетичної нестабільності: цифри, контекст і наслідки

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам наголосив на важливості зібраного ним звіту, що налічує понад 250 сторінок із доказами нападів на УПЦ, на її церкви та її священиків. У своєму відеозверненні він закликав владу України припинити розгляд законопроекту 8371, який спрямований на заборону УПЦ, називаючи його проявом мови ненависті. Амстердам також підкреслив незв'язок УПЦ з Московським патріархатом та позицію церкви щодо ідей "русского мира", яку відкрито підтримує митрополит Київський Онуфрій. Заклик до підтримки України з боку США також звучав у виступі адвоката, який наголосив, що ця підтримка є критично важливою, не лише для самої України, а й для міжнародного співтовариства в цілому, особливо з урахуванням недавніх подій в Афганістані та Україні.

Висновки до вищезгаданої статті наступні:

• Звіт, зібраний адвокатом УПЦ Робертом Амстердамом, містить обширні докази нападів на УПЦ, її церкви та священиків, які свідчать про серйозні загрози безпеці церковної громади.

• Заклики адвоката до влади України припинити розгляд законопроекту 8371 є обґрунтованими, оскільки цей закон може спричинити подальше загострення конфлікту та розділення суспільства.

• Важливою є також позиція УПЦ, яка відмовляється від ідеології "русского мира" та пов'язує себе з державою Україною, що підкреслює її патріотизм та відданість національним інтересам.

• Підтримка України з боку міжнародного співтовариства, зокрема з боку США, має важливе значення для забезпечення мирного вирішення конфлікту та захисту демократичних цінностей.

Тема можливого розміщення британських військових підрозділів на території України знову активно обговорюється у західних політичних колах на тлі розмов про майбутню мирну угоду та механізми гарантування безпеки. Лондон у координації з Парижем і Вашингтоном аналізує різні формати міжнародної присутності, які могли б сприяти дотриманню потенційного перемир’я, водночас не перетворюючи ситуацію на пряме військове протистояння з Російською Федерацією.

Ключовим елементом цих дискусій є пошук балансу між стримуванням і обережністю. Західні союзники прагнуть створити систему безпеки, яка б унеможливила відновлення активних бойових дій, але не спровокувала неконтрольовану ескалацію. Саме тому розглядаються варіанти обмеженої військової присутності, консультативних місій або багатонаціональних контингентів із чітко визначеним мандатом.

Втім, нинішній контекст значно складніший. Україна не є нейтральною територією, а Росія вже веде проти неї повномасштабну війну, що радикально змінює логіку будь-якої міжнародної військової присутності.

За оцінками західних експертів, мова не йде про класичну модель миротворчих місій під егідою ООН. Розглядається концепція так званих «сил стримування» — європейських підрозділів, чия присутність автоматично означатиме, що будь-яка атака Росії створює ризик прямого конфлікту із Заходом. Ключовий сигнал у такій моделі — готовність до реального бою, а не символічна присутність.

Однією з головних дилем залишається питання правил застосування сили. Колишні командири миротворчих місій наголошують: нечіткий мандат може бути смертельно небезпечним для військових. Досвід Руанді та Сребрениці показав, що розмиті повноваження й відсутність політичної рішучості призводять до катастроф. У випадку України принципове питання звучить так: чи матимуть західні солдати право вступати в бій у разі порушення угоди Росією, навіть якщо атака не буде спрямована безпосередньо проти них.

Окрема проблема — нестача ресурсів. Для постійної присутності приблизно 15 тисяч військових на місці з урахуванням ротацій потрібно щонайменше утричі більше особового складу. Європейські армії, зокрема британська й французька, не мають достатніх резервів, щоб самостійно забезпечити таку місію. Саме тому попередні спроби створити повноцінну франко-британську коаліцію цього року фактично зайшли в глухий кут.

Без участі США система стримування виглядає неповною. Одним із компромісних варіантів, які обговорюються, є розміщення американських авіаційних і ракетних сил у країнах, що межують з Україною. Така модель передбачає обмежену присутність європейських сухопутних військ безпосередньо в Україні, але потужну повітряну й морську підтримку з боку США поблизу зони конфлікту.

Колишні міжнародні спостерігачі застерігають: головний урок Мінських угод полягає в тому, що сам факт моніторингу без механізму покарання за порушення не працює. Документування інцидентів без подальших дій лише створює ілюзію миру, яка зрештою руйнується.

Фактично Захід розглядає модель, яку військові описують як «розтяжку»: невеликий контингент робить будь-яку атаку надто ризикованою для противника, адже вона неминуче тягне за собою ескалацію. Водночас така стратегія робить самих військових заручниками політичних рішень і вимагає максимальної ясності щодо цілей, повноважень і меж застосування сили.

Останнім часом в Україні спостерігається зростання суспільної напруги, пов'язаної з діяльністю Державного бюро розслідувань (ДБР) щодо розслідування подій на Майдані. Ця ситуація викликає значний резонанс як серед громадськості, так і в політичних колах країни.

Як і інші високопоставлені керівники силового блоку, керівник ДБР Сухачов дуже хоче отримати політичний гешефт на справі Майдану. Тому в умовах війни, збільшення випадків корупції та зростання злочинності ДБР продовжує імітувати розслідування Майдану.

Наприклад, у червні 2024 року в межах справи “Майдану” повідомлено про підозру двом членам Кабміну та їхнім заступникам, десятьом працівникам Нацполіції, двом співробітникам СБУ. Крім того, також було повідомлено про чергову підозру Януковичу.

За весь 2024 рік “улов” теж виявився не маленький – два члени Кабміну, 39 співробітників Нацполіції, 4 співробітники СБУ, 15 військовослужбовців і ще 7 осіб із невстановленої категорії.