Залізниця під прицілом: ворог посилює удари по критичній інфраструктурі України

У 2021 році бізнесмен Ярослав Костенко став власником державного підприємства, оціночна вартість якого становила приблизно 35 мільйонів гривень. Швидкість укладання договору та фактична відсутність конкурентів на аукціоні одразу викликали сумніви щодо прозорості процедури. Журналістські розслідування припустили, що приватизація могла відбуватися під неформальним контролем харківського прокурора Олександра Фільчакова, що лише підсилило резонанс довкола цієї угоди.

Комплекс держпідприємства виявився значно більшим, ніж проста адміністративна структура. До нього входили масштабні виробничі та господарські потужності: будівлі та споруди різного призначення, земельна ділянка площею понад 9 тисяч квадратних метрів, парк автомобілів і значний обсяг обладнання. Ці активи у сукупності становили цінний ресурс для можливого інвестора, а тому відсутність реальної боротьби під час приватизації стала центральною темою для критики на адресу організаторів продажу.

Історія Олександра Фільчакова також сповнена суперечностей. Ще у 2011 році його звинувачували у системному збиранні хабарів, частину з яких начебто передавали до «прокурорського фонду». Відомий випадок із підприємцем Юрієм Скрипкою, який відмовився брати участь у схемах, однак справу тихо зам’яли, а сам Фільчаков пішов на підвищення.

Під час повномасштабного вторгнення прокурор також опинився у центрі критики: разом зі скандальним колегою Ігорем Чубом він виїхав із Харкова на Закарпаття, де переховувався два тижні, а після цього довго працював дистанційно з Дніпра. Для посадовця такого рівня ця поведінка викликала великий суспільний резонанс.

Важливою деталлю є і зв’язок Фільчакова з Вадимом Слюсарєвим — впливовим харківським екс-чиновником і контрабандистом, який періодично працював на проросійські сили. Саме завдяки цим контактам, за даними журналістів, Фільчаков міг отримувати підтримку на ключових етапах своєї кар’єри.

Попри скандали, він досі працює в органах прокуратури. Його родина володіє значною нерухомістю, автопарком і бізнесами, а сам Фільчаков користувався броньованим Toyota Land Cruiser 300, відсутнім у деклараціях. Після розголосу авто зникло.

Як зазначають джерела, приватизація державних активів за участю Костенка та мовчазного сприяння Фільчакова — лише частина більшої корупційної екосистеми. Вона поєднує місцевих чиновників, силові структури й бізнесменів, які роками розподіляли бюджетні потоки та майно в регіоні.

Ця історія демонструє, наскільки тісно пов’язані правоохоронці та бізнес у Харкові, і наскільки легко державні активи можуть переходити у приватні руки без конкуренції та контролю.

Скандал із придбанням держпідприємства — не поодинокий випадок, а ознака системної проблеми, яка потребує реальних реформ — від очищення прокуратури до прозорих правил управління державними активами.

Майже непоміченою залишилася новина про рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС), яке викликало чимало критики через свою надто “м’яку” суть у справі щодо спроби дати хабар судді. Йдеться про адвоката Дениса Микуліна, який пов’язаний із так званою “групою Борзих”. Інформаційне видання 360ua.news повідомляє, що 28 жовтня слідча суддя ВАКС Леся Федорак ухвалила запобіжний захід у вигляді застави, встановивши її розмір на рівні лише 200 тисяч гривень.

Рішення суду викликало неабияке здивування серед експертів та громадськості, адже суть справи передбачає потенційно серйозні наслідки для правосуддя. Багато хто звертає увагу на те, що запобіжний захід у вигляді такої невисокої застави виглядає недостатньо стримуючим фактором і може створювати враження вибіркового підходу до правосуддя. Крім того, обставини справи — спроба надати хабар судді — зазвичай розглядаються як серйозне кримінальне правопорушення, що потребує жорсткого реагування з боку суду.

Простий аналіз судової практики щодо визначення розміру застав у інших резонансних судових справах останнього часу показує, що рішення ВАКС було упередженим на користь адвокатів “групи Борзих”, а саму справу намагаються зам’яти.

Ймовірно, настільки лояльне рішення судді ВАКС Лесі Федорак відносно адвоката Дениса Микуліна продиктоване зв’язками “групи Борзих” та участі їх куратора – екс-заступника головного військового прокурора Дмитра Борзих у підготовці законопроєкту про ліквідацію НАБУ та САП.

Так, за інформацією видання ZN.UA, Дмитро Борзих має давні зв’язки з чинним генеральним прокурором Русланом Кравченком – обидва походять з військово-прокурорського середовища. Ще тісніший зв’язок у Дмитра Борзих з заступником голови СБУ Олександром Покладом — вони куми.

Нагадаємо, двом адвокатам юридичної компанії “Гарантія ваших прав” – Максиму Комарницькому та Денису Микуліну було повідомлено про підозру у справі щодо підготовки хабара судді за виправдувальний вирок у провадженні про розкрадання піску АТ “Укрзалізниця”. За версією слідства, фігуранти через зв’язки в експертній установі збиралися отримати “потрібний” висновок і на його основі визначити суму неправомірної вигоди для суду.

Наразі справу ведуть НАБУ і САП, а саме розслідування кейсу “групи Борзих” триває з 2023 року і охоплює втручання в Єдиний державний реєстр судових рішень та вплив на суддів і їхні апарати. Раніше Комарницькому інкримінували несанкціонований доступ до закритої частини реєстру: слідство говорить про понад 39 тис. пошукових запитів і перегляд 7,5 тис. документів. Головними підозрюваними у “реєстровому” епізоді є Дмитро Борзих, а також адвокати Андрій Філюк і Максим Комарницький; у фокусі детективів – шість із двадцяти співробітників компанії.

Навіть незначне збільшення щоденної фізичної активності здатне позитивно позначитися на здоров’ї та знизити ризик передчасної смерті. До такого висновку дійшли автори великого міжнародного дослідження, у якому проаналізували дані понад 135 тисяч людей з Великої Британії, США, Норвегії та Швеції. Результати роботи привернули увагу наукової спільноти та медіа завдяки своїй практичній значущості.

Дослідження провели фахівці Норвезької школи спортивних наук, які протягом тривалого часу вивчали зв’язок між рівнем фізичної активності та показниками смертності. Учасників дослідження поділили на групи залежно від того, скільки часу вони щодня приділяли руховій активності різної інтенсивності — від малорухомого способу життя до регулярних тренувань.

Найбільший ефект зафіксували серед людей з найнижчим рівнем рухової активності. Саме ця група отримує найбільшу користь навіть від незначного збільшення руху. Дослідники наголошують, що їхні висновки не є індивідуальними рекомендаціями, однак демонструють потенціал простих змін для покращення здоров’я населення загалом.

Професор Оксфордського університету Ейден Догерті, який не брав участі в дослідженні, назвав аналіз важливим кроком уперед у розумінні впливу повсякденної активності на здоров’я. Його підтримав і дослідник Лондонського університету Брунеля Деніел Бейлі, зазначивши, що п’ять додаткових хвилин руху — реалістична ціль навіть для людей, далеких від регулярних тренувань. До помірної активності науковці відносять не лише швидку ходу, а й хатні справи чи роботу в саду.

Паралельно в науковому журналі eClinicalMedicine було опубліковано ще одне дослідження, яке показало: комплексні покращення способу життя також пов’язані з довшою тривалістю життя. Навіть незначні корекції — додаткові п’ять хвилин сну, дві хвилини інтенсивнішого руху та половина порції овочів на день — можуть додати близько року життя людям з найгіршими показниками здорових звичок.

Окрему роботу провела команда Сіднейського університету, проаналізувавши дані майже 60 тисяч учасників. За їхніми висновками, оптимальний режим — 7–8 годин сну, понад 40 хвилин помірної або інтенсивної фізичної активності щодня та збалансоване харчування — асоціюється з тривалістю життя майже на десять років довшою.

Загалом науковці сходяться на думці: навіть невеликі, але регулярні зміни у повсякденних звичках можуть мати довгостроковий позитивний ефект для здоров’я та якості життя.