Запорізька ОВА уклала угоди з компанією, заснованою за місяць до тендерів

У нашому житті суперкомунікація відіграє важливу роль, проте насичені та глибокі розмови стають рідкістю. Ми часто помічаємо, що в розмовах з партнерами, сім'єю або колегами ми ненавмисно потрапляємо у безглузді суперечки, не розуміючи один одного. Як уникнути цих пасток?

Щоб зрозуміти та опанувати техніки суперкомунікації, науковий письменник Девід Робсон спілкувався з письменником Чарльзом Дахіггом, автором книги "Суперкомунікатори: як розблокувати секретну мову зв'язку". Суперкомунікатори – це не обов'язково харизматичні екстраверти, а скоріше люди, які опанували навички ефективного спілкування. Вони вміють слухати, ставити влучні запитання та проявляти емпатію до співрозмовників.

Нейронаука підтверджує, що під час спілкування наші тіла та мозки синхронізуються, що сприяє зрозумінню та взаємному сприйняттю. Суперкомунікатори здатні змінювати динаміку у групі, об'єднуючи людей та підвищуючи ефективність комунікації.

Отже, навички суперкомунікації є ключем до успішного спілкування та взаєморозуміння як у особистому, так і в професійному житті.

У кожній з цих груп, які вивчав дослідник, була принаймні одна особа, яка відзначалася особливими навичками комунікації. Ці суперкомунікатори виділялися з толпи, оскільки ставили у 10-20 разів більше запитань, ніж звичайні учасники. Запитання цих осіб були різноманітні: деякі спрямовували діалог, запрошуючи інших до активної участі, а інші дозволяли співрозмовникам розкрити щось значуще про себе. Крім того, суперкомунікатори чудово розуміли настрій і почуття інших людей.

Найважливішим виявилось те, що вони розуміли: кожна розмова складається з різних типів спілкування. Практичні розмови, де обговорюються плани та проблеми; емоційні розмови, де виражаються власні почуття та співпереживають іншим; та соціальні розмови, які відображають соціальні взаємини та ідентичність.

Суперкомунікатори виявилися настільки ефективними через уміння уважно враховувати контекст розмови та пристосовувати її до потреб усіх учасників. Це нагадує результати досліджень психологів, які показують, що успішність команди вирішується рівнем соціальної чутливості її членів.

Глибокі запитання, які ставлять суперкомунікатори, відкривають людям можливість розповісти про свої цінності, переконання та досвід, що дозволяє краще зрозуміти один одного. І хоч ці запитання можуть здатися простими, вони відкривають глибини істинних почуттів та переживань.

Отже, написання книги про суперкомунікаторів для мене стало наслідком особистого досвіду як менеджера, коли я зрозумів, наскільки важливим є володіння навичками ефективної комунікації.

Прийшовши додому після довгого робочого дня, я починав скаржитися на свого боса та колег перед дружиною. Вона розумно пропонувала рішення, запрошуючи мене на обід з босом, але я замість цього лише засмучувався ще більше. Це призводило до непорозумінь, бо я розпочинав емоційну розмову, а вона намагалася знайти практичне рішення. Цей дисонанс у наших розмовах перешкоджав нашому зв'язку.

Дослідники наголошують, що ведення однакового типу розмови є ключовим для успішного спілкування, що відомо як принцип узгодження. Важливо усвідомити, що невербальні сигнали грають не меншу роль у спілкуванні, ніж самі слова. Понад половина інформації, яку ми сприймаємо під час розмови, передається через тон голосу, мову тіла та вираз обличчя. Іноді нам важко звертати на це увагу, але саме це допомагає зрозуміти почуття та настрій співрозмовника.

У книзі "Суперкомунікатори" цей принцип ілюструється на прикладі серіалу "Теорія великого вибуху", де герої, фізики, показують свої емоції не словами, а через свою енергію та настрій. Це дозволило глядачам краще зрозуміти почуття персонажів і зробило серіал популярним.

Отже, успішне спілкування вимагає врахування не лише слів, але й невербальних сигналів, які ми передаємо один одному під час розмови.

Кожен "привіт" — це не лише слово, це цілий світ почуттів і емоцій. Коли герої з серіалу "Теорія великого вибуху" кажуть "привіт", кожен раз вони надають цьому слову нове звучання, новий відтінок настрою. Вони змінюють свою енергію, що дозволяє нам, глядачам, точно вловити, які почуття переживають герої. Спочатку це може бути схвильованість, потім — збентеження, а можливо, потреба у відпочинку. І хоча слово "привіт" залишається тим самим, але його відчуття змінюється залежно від контексту та емоційного стану героїв.

Це саме стосується і реального життя. Кожна розмова — це не лише обмін словами, а цілий комплекс емоцій, настроїв та почуттів. Після написання книги про суперкомунікацію моє життя зазнало змін. Тепер, перед тим як розпочати розмову, ми з дружиною обговорюємо, який саме тип розмови ми хочемо мати: це може бути практична дискусія, потреба у висловленні почуттів чи просто бажання підтримати один одного. Ми показуємо, що справді слухаємо одне одного, ставлячи додаткові запитання та підтримуючи співрозмовника. Головне — це бажання створити між нами зв'язок, бо коли ми відчуваємо, що інший хоче цього, ми відповідаємо на цю потребу взаємністю.

У висновку можна зазначити, що успішне спілкування вимагає уваги до багатьох аспектів, включаючи не лише зміст словесного висловлення, а й невербальні сигнали, настрій та енергію співрозмовників. Суперкомунікатори відзначаються вмінням вести різноманітні типи розмов і виявляти емпатію до почуттів інших. Важливо також усвідомити, що успішне спілкування — це взаємний процес, який ґрунтується на бажанні створити зв'язок та взаєморозуміння між співрозмовниками.

Після чергових масованих атак Росії на енергосистему України народний депутат Олексій Кучеренко висловив різку критику на адресу центральної влади та київської міської адміністрації, звинувативши їх у нездатності захистити критичну інфраструктуру. За словами Кучеренка, чиновники, які публічно заявляли про готовність об’єктів енергетики до таких нападів, фактично не вжили достатніх заходів для їхнього захисту. Ситуація, на його думку, не є просто технічною, а набуває політичного виміру, адже йдеться не лише про недоліки у виконанні конкретних проєктів, а й про відсутність належної координації та відповідальності серед органів влади.

Зокрема, депутат зазначив, що відсутність реальних результатів захисту енергетичних об’єктів є прямим наслідком бездіяльності та недооцінки загроз з боку відповідальних осіб. Він підкреслив, що на тлі постійних ракетних атак і відновлення інфраструктури необхідно було вжити оперативних заходів для зміцнення енергетичної безпеки країни. Олексій Кучеренко також звернув увагу на те, що уряд і місцева влада знову допустили формальне виконання обов’язків, замість того щоб працювати над реальним зміцненням системи.

«У мене абсолютно критичне відношення до професіоналізму уряду. Для мене однозначно, що і Найєм, і Кудрицький провалили захист укриттів. Я вважаю, там правоохоронці мають давно працювати», — заявив народний депутат.

Він окремо згадав і міського голову Києва Віталія Кличка. За словами депутата, столична влада не зробила всього можливого для фізичного посилення підстанцій і трансформаторних вузлів.

Кучеренко визнає, що жодне місто не може самостійно збити ракету чи дрон, але наполягає: на локальному рівні можна було мінімізувати наслідки прямих влучань. Йдеться не про систему ППО, а про елементарний технічний захист обладнання.

«Я не розумію, чому Київ не будував для трансформаторних вузлів і вузлів автоматики свій захист. А це мали б бути металеві троси, сітки, відповідні конструкції, які абсолютно можна було б будувати. І вони б значною мірою могли допомогти», — сказав він.

Депутат також нагадав, що Кличко — не лише мер, а й голова Київської міської державної адміністрації, тобто особа, яка несе відповідальність не лише політичну, а й управлінську. На його думку, міська влада «розслабилася і кошти використовує не за пріоритетами воєнного часу», тоді як захист енергетики мав бути абсолютним пріоритетом.

Контекст цієї критики стосується масштабної програми укріплення енергооб’єктів — так званих «саркофагів» для трансформаторних підстанцій, які мали витримувати удари. Кучеренко раніше стверджував, що жоден із 21 об’єкта третього рівня захисту не був завершений, програму фактично заморозили, а проєкти виявилися неефективними і надто дорогими. Він говорить, що гроші «просто закопувалися в землю», тоді як на місцях підстанції в багатьох випадках доводилися захищати підручними засобами — мішками з піском.

За його словами, наслідок ми бачимо зараз: попри офіційні заяви про готовність енергетичної інфраструктури до обстрілів, російські удари знову призводять до масових віялових відключень, і кияни залишаються без світла після кожної великої атаки.

Кучеренко вважає, що правоохоронні органи мають дати відповідь не лише щодо ракетного терору Росії, а й щодо організації захисту всередині країни — хто проєктував укриття для енергооб’єктів, хто їх будував, на що пішли кошти й чому ці укриття не виконали свою функцію.

Він підсумував, що частину проблеми створила держава, яка обіцяла захистити ключові енергооб’єкти, але не завершила критичні інженерні роботи, і частину — Київ, який, за його словами, не забезпечив базову фізичну оборону трансформаторних вузлів і автоматики на рівні міського господарства.

Київська міська прокуратура повідомила про підозру власнику комплексу Galera Resort у самовільному будівництві ресторанного комплексу на самовільно зайнятій земельній ділянці. Ця ділянка, розташована на вулиці Набережно-Корчуватська, 35, має площу близько 0,5 гектарів. За даними слідства, незважаючи на те, що ТОВ «РК Галера» з 2015 року є власником цього комплексу, самовільне розширення будівництва на території без відповідних дозволів викликало занепокоєння правоохоронців.

Як зазначається в розслідуванні, у 2018 році Київська міська рада передала компанії в оренду земельну ділянку площею 0,6 га для розміщення об’єкта. Проте, виявилося, що частина землі, на якій було здійснене будівництво, не була включена до договору оренди. Ця обставина призвела до порушення вимог земельного законодавства та розвитку об’єкта без належних дозволів.

Фігурантом справи є бізнесмен Олександр Крамаренко. Він має ділові зв’язки з відстороненим секретарем Київської міської ради Володимиром Бондаренком: вони спільно володіють ТОВ «Б.В.К.», яке володіє бізнес-центром у Протасовому Яру (вул. Нововокзальна, 2). У деклараціях і реєстрах також фіксують, що Крамаренко, його дружина Марина та Володимир Бондаренко — власники сусідніх приватних будинків у Голосіївському районі (вул. Максима Рильського).

У біографічних відомостях Крамаренка зазначено, що раніше він працював помічником народного депутата від «Партії регіонів» Артема Семенюка, а також був радником ексголови ДПС Олексія Любченка. Окрім цього, ім’я підприємця вже фігурувало в матеріалах досудових розслідувань: під час обшуків у його будинку детективи НАБУ вилучили 993,7 тис. доларів США та 30 тис. євро.

Прокуратура інформує, що наразі тривають процесуальні дії, у межах яких встановлюються обставини зайняття земельної ділянки, законність будівництва та можливі правопорушення. Слідчі мають перевірити, чи відповідає фактичний стан речей документам на право користування землею та погодженням, наданим уповноваженими органами.