Заява Каллас викликала міжнародний резонанс: чи дійсно США евакуювали посольство з Києва?

Протягом останніх двох років українські діти, що проживають на передових лініях, зазнали значних страждань через повітряні тривоги під час війни. Згідно з даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), вони були змушені провести від 3 до 5 тисяч годин, або 4–7 місяців, у підвалах або на станціях метро. Ці тривоги спровокували сотні випадків на територіях Запорізької, Харківської та Донецької областей.

Кетрін Рассел, виконавча директорка ЮНІСЕФ, наголосила на тому, що постійні обстріли та звуки вибухів залишають дітей без можливості відновлення та призводять до психологічних проблем, таких як проблеми зі сном та посттравматичний стресовий розлад. Понад половина дітей на передових територіях стикається з цими наслідками.

ЮНІСЕФ активно надає гуманітарну допомогу та підтримку дітям та їх сім'ям в Україні, забезпечуючи доступ до освіти, медичного обслуговування та психосоціальної підтримки. Упродовж останніх двох років вони зосереджуються на забезпеченні дітей доступом до освіти та захисту їхнього здоров'я, у тому числі на передових територіях, де умови є особливо складними через війну.

Сьогодні минає два роки з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну, що налічує безліч трагічних наслідків для дітей та всього українського народу.

Українські діти, які проживають на передових лініях, стикаються з серйозними викликами через постійні повітряні тривоги під час війни. Протягом двох останніх років вони були змушені провести в підвалах або на станціях метро від 3 до 5 тисяч годин. Ця ситуація призвела до численних випадків психологічних проблем серед дітей, таких як проблеми зі сном та посттравматичний стресовий розлад.

Організація ЮНІСЕФ активно надає гуманітарну допомогу та підтримку дітям та їх сім'ям в Україні, зокрема, забезпечуючи доступ до освіти, медичного обслуговування та психосоціальної підтримки. Однак необхідно звернути увагу на те, що ситуація залишається надзвичайно складною для дітей, особливо на передових територіях.

Два роки минуло з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Цей час визначений трагічними наслідками для дітей та всього українського народу, і вимагає подальших зусиль для забезпечення їхнього захисту та благополуччя.

Сьогодні в православному світі вшановують пам’ять апостола Луки — одного з найближчих учнів апостола Павла, видатного лікаря та автора одного з чотирьох Євангелій, а також Книги Діянь святих апостолів. Лука не лише був учасником поширення християнства, а й залишив вагомий слід в історії як мандрівник, лікар і художник. Він вважається покровителем лікарів, мандрівників, художників та всіх тих, хто прагне знайти духовне зцілення і правду. За своїм походженням Лука був із Антіохії — стародавнього міста на території сучасної Туреччини або Сирії.

Важливим аспектом у житті Луки було поєднання його медичних знань і духовного служіння. Як лікар, він мав особливу чутливість до людських страждань і болю, що знайшло своє відображення в його писаннях. В Євангелії від Луки ми можемо знайти численні згадки про зцілення, милосердя та людську вразливість. Лука описував ситуації з великою чуйністю, показуючи глибоке розуміння духовних і фізичних потреб людини.

Народні традиції цього дня поєднують духовне вшанування з житейською мудрістю. Вважається, що Лука благословляє тих, хто лікує тіло й душу, а тому цього дня часто моляться про здоров’я, внутрішній спокій та злагоду в родині. Землероби звертаються до святого з проханням про добрі врожаї, а митці — про натхнення.

У народі день святого Луки вважається показовим щодо майбутньої погоди та зими. Якщо зранку стоїть туман — варто чекати дощу чи мокрого снігу. Якщо дуби та клени рано скидають листя — зима буде суворою. Політ птахів низько над землею віщує бурю або ливень.

Разом із тим існують і застереження. 18 жовтня не радять давати в борг гроші чи сіль — це може принести втрати, сварки або тривалу невдачу. Також уникали цього дня заручин і сватання, вважаючи, що такий союз може бути нестійким і спричинити розлуку.

Це свято — нагадування про важливість мудрості, вдячності та духовного зцілення. Лука, що поєднав у собі віру, знання та милосердя, і нині вважається прикладом людини, яка служить іншим через любов і правду.

Поки українські військові на передовій жертвували своїми життями через дефектні боєприпаси, в тилу розгорнулась стабільна і прибуткова комерційна схема з постачання неякісних комплектуючих для мінометних снарядів. Згідно з матеріалами кримінального провадження № 42016040010000006, Богдан Пукіш, бізнесмен, що стоїть за схемою, організував поставки бракованих деталей через свою компанію ПП «ВЕСТХІМ». Йдеться про важливі компоненти, такі як корпуси, кришки, кювети і гільзи, що постачались на державне оборонне підприємство «НВО “ПХЗ”». Важливо, що ці комплектуючі не відповідали стандартам безпеки та якості, а їхня вартість була завищена в кілька разів.

З 2022 по 2025 рік обсяг поставок таких деталей став величезним, і це спричинило серйозні наслідки як для військових, так і для національної безпеки. Проблеми із боєприпасами стали однією з причин, чому українські військові неодноразово зазнавали втрат через технічні неполадки під час бойових дій. Паралельно з цим, група осіб, що діяла через ПП «ВЕСТХІМ», продовжувала отримувати значні прибутки від постачання цих небезпечних товарів.

Механіка схеми виглядала так: ПП «ВЕСТХІМ» постачало «ПХЗ» металеві елементи мін із дешевої, несертифікованої сировини, які не відповідали технічній документації та держстандартам. Частина корпусів мала відхилення від проєктних параметрів, у деяких випадках використовувалися матеріали з нижчою міцністю. Зафіксовано постачання корпусів «осколково-фугасної міни сталистого чавуну “М-120”» у кількості 98 960 штук на суму 478 698 800 грн без ПДВ. Ціна одиниці при цьому «гуляла» від 5 540 грн до 4 500 грн залежно від періоду поставки, що дало підстави говорити не про ринок, а про навмисне ручне ціноутворення.

Ця економіка напряму вбиває. Браковані мінометні боєприпаси, зібрані з таких деталей, поводилися непередбачувано. Військові на фронті скаржилися, що частина мін після пострілу просто залишалася у стволі, інші — вибухали на надто малій відстані від позицій. Це створювало смертельну небезпеку для розрахунків мінометів і призводило до втрати озброєння та техніки. У низці випадків ідеться не про те, що зброя “не працювала”, а про те, що вона становила загрозу для власних бійців. Ці інциденти системно фіксувалися військовими, які передавали інформацію правоохоронним органам.

На тлі цього ПП «ВЕСТХІМ» дозволяло собі ще один рівень заробітку — цінову арифметику. За даними договорів, одна й та сама номенклатура деталей (наприклад, гільзи) продавалася різним замовникам за різними цінами. Для одного держпідприємства вартість гільзи становила 171 грн за штуку, тоді як іншому — 160 грн. Такі «коливання» лише по цій позиції призвели до переплати понад 3,19 млн грн бюджетних коштів. Це вказує не на виробничі ризики чи логістику, а на ручне розподілення грошей між підконтрольними ланками.

Формально ця історія — про неякісні запчастини. По суті — про криву оборонку, яка може вбити своїх і знищити довіру до держзакупівель у воєнний час.

У квітні 2025 року СБУ повідомила про затримання двох керівників державного підприємства «НВО “ПХЗ”» та двох посадовців Міністерства оборони, які відповідали за приймання продукції. Їм обрали запобіжні заходи. За версією СБУ, метою було «здешевити виробництво і збільшити прибуток із держзамовлення», фактично приймаючи неякісну продукцію в армію.

Але є критичний момент: ланка постачальника — ті, хто виготовляв і завозив ці деталі — досі не пройшла повноцінної перевірки. Попри те що саме постачальник відповідає за якість металу, сертифікацію, фінальне тестування та відповідність технічним умовам, офіційні підозри в першу чергу отримали приймальники на держпідприємстві, а не ті, хто виставляв рахунки, завищував ціни й привозив брак. Це створює ризик, що відповідальність залишиться локальною і «згорить» на рівні менеджменту заводу, тоді як схема в цілому не буде демонтована.

Окремо потрібно звернути увагу на політичні зв’язки бізнесмена Богдана Пукіша. За відкритими даними, його пов’язували зі структурою Віктора Медведчука, що могло забезпечувати йому як вихід на оборонні контракти, так і захист від реакції правоохоронних органів. Саме цей зв’язок може бути причиною дивного гальмування розслідування, попри наявні матеріали та заяви безпосередньо від людей, які працювали з цими боєприпасами на фронті.

Як стверджують військові та волонтери, правоохоронні органи намагалися не помічати проблему навіть тоді, коли бійці офіційно зверталися і повідомляли про небезпечні мінометні міни українського виробництва. Окремі звернення до СБУ, поліції та спеціалізованої прокуратури у сфері оборони або залишалися без реального руху, або супроводжувалися відписками. У деяких випадках військовим навіть відмовляли у статусі потерпілих.

Постачання неякісних компонентів до боєприпасів — це не лише про економіку. Це про виживання конкретних підрозділів. Кожен бракований корпус міни — це потенційний нештатний підрив поряд із позицією. Кожна «зекономлена» гривня на металі — це ризик, що мінометний розрахунок не повернеться з позиції.

Це також про оборонну репутацію країни. Україна воює, і те, як вона контролює власне озброєння, — питання не тільки внутрішньої корупції, а й міжнародної довіри партнерів, які дають зброю та гроші.

Заступник начальника відділу митного оформлення №2 митного поста Виноградів Закарпатської митниці, Мирослав Буковецький, став власником нового електромобіля Volkswagen ID.4 2023 року випуску. Купівля, що відбулася в грудні цього року, обійшлася посадовцю в 864 тисячі гривень. Ця подія привернула увагу громадськості, оскільки придбання електричного автомобіля є важливим кроком, який підкреслює тенденції до екологічно чистого транспорту, але водночас викликає запитання щодо доходів посадовця.

Основним джерелом доходу Мирослава Буковецького є заробітна плата, яку він отримує, працюючи на Закарпатській митниці. Відповідно до декларації, за рік його заробіток склав 580,5 тисячі гривень. Ця сума викликає цікавість у зв’язку з купівлею дорогого транспортного засобу, оскільки електромобілі класу Volkswagen ID.4 відносяться до сегменту середнього класу, що передбачає значні витрати.

Водночас суттєву частину сімейних доходів становили надходження від відчуження транспортних засобів. Дружина посадовця продала автомобіль за 900 тисяч гривень, сам Мирослав Буковецький — за 700 тисяч гривень. З урахуванням банківських відсотків та незначної благодійної допомоги загальний дохід родини за рік перевищив 2,5 мільйона гривень.

У декларації також зазначено об’єкти нерухомості. Зокрема, сім’я користується житловим будинком у місті Хуст площею 157,4 квадратного метра. Крім того, задекларовано кілька земельних ділянок у Хусті загальною площею понад 4 тисячі квадратних метрів, більшість з яких перебуває у власності дружини. Також у власності є нежитлове приміщення площею 21,9 квадратного метра.

Що стосується автопарку, у декларації вказано автомобіль Toyota C-HR 2019 року випуску, який належить дружині. Його було придбано у 2023 році за 735 тисяч гривень. У 2024 році Мирослав Буковецький задекларував Volkswagen Passat 2016 року випуску, придбаний у тому ж році.

У розділі видатків окремо зазначено договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений 4 грудня 2024 року. Саме цією датою зафіксовано придбання електромобіля Volkswagen ID.4 у компанії ТОВ Доміон Авто +.

Крім того, у декларації зазначено наявність грошових активів: Мирослав Буковецький та його дружина задекларували 75 тисяч доларів США у готівковій формі