Зеленський відмовився підписати меморандум про співпрацю зі США щодо рідкоземельних металів

Поки Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері національної безпеки та економіки, стратегічні ресурси держави знову опинилися в центрі боротьби політичних амбіцій і корупційних схем. Після тривалого падіння ринку солі та втрати ключового гравця «Артемсолі» країна отримала шанс відновити власне виробництво завдяки новому родовищу «Катіон Інвест» у Закарпатській області. Це підприємство мало стати важливим кроком до енергетичної та економічної незалежності регіону, проте замість підтримки воно швидко стало об’єктом рейдерської атаки з боку політичних та фінансових сил.

За даними джерел, організацією тиску на «Катіон Інвест» займався народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, який діяв у тісному союзі зі своїм давнім соратником Олександром Прозуром та впливовим тіньовим банкіром Олексієм Омельяненком. Їхня мета, як вказують аналітики, полягала в контролі над перспективним родовищем для отримання прибутків у тіньовому секторі та використання підприємства як важеля впливу на політичні процеси в регіоні.

Коли у 2021 році керівником «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, на місці майбутнього родовища була лише ліцензія й чисте поле. Не було шахти, обладнання, електрики — не було нічого. За два роки підприємство пройшло увесь шлях від проектування до видобутку. У липні 2023 року у Тереблі вперше за десятиліття отримали українську сіль. Перші зразки навіть передали Президенту. Восени виробництво було готове видавати до 30 тисяч тонн солі на рік.

У той момент, коли країна переплачувала за імпортну сіль, «Катіон Інвест» міг стати критично важливою опорою продовольчої безпеки. Але саме тоді до проекту «раптово» заходить політик.

Співвласник компанії Олексій Омельяненко приводить до Кондратьєва «нового партнера» — депутата Павла Халімона. І одразу ставить умову: частку підприємства потрібно передати в руки народного депутата. Мотив звучав максимально відверто: якщо Халімон не «в долі», то «вам перекриють усе». Через кілька тижнів погрози перетворилися на дії.

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто, поводячись як фактичний власник: спускається в шахту, дає розпорядження працівникам, представляє свого близького приятеля з Прилук Олександра Прозура як «нового директора». Сам себе депутат називав «ідеологом проєкту» та «інвест-нянею», демонструючи, що розглядає шахту як власний трофей.

Після відмови передати частку почалося системне блокування підприємства. Уже 7 грудня податкові органи визнають усі компанії Кондратьєва ризиковими, паралізуючи фінансові операції. Статус «ризиковий» навішують по шість разів поспіль — без доказів, без порушень, зате з очевидним політичним слідом.

Паралельно Омельяненко та Прозур запускають юридичні атаки: фіктивні позови, спроби банкрутства, звернення через підставних осіб. Загалом від імені Прозура та пов’язаних структур подано щонайменше вісім позовів, покликаних виштовхнути Кондратьєва з управління.

У листопаді 2025 року запускається фінальна стадія — спроба рейдерського захоплення через чорного нотаріуса. Невідомі особи приходять із вигаданою «наглядовою радою», яка ніколи не існувала, і призначають директором Прозура. Уночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт. Банк блокує рахунки. Видобуток стає.

Прозур — це не бізнес-партнер, а «тінь» Халімона. Давній соратник із Прилук, людина, яку використовують для виконання юридично ризикованих чи відверто незаконних дій. Саме він подає позови, підписує фіктивні документи, з’являється лише тоді, коли потрібно забезпечити черговий етап рейдерської операції.

Прилуки — ключ до розуміння цієї зв’язки. Саме тут Халімон робив перші політичні кроки, тут він зібрав свою мережу впливу. Тут же з’являвся одіозний російський бізнесмен Юрій Коптєв, пов’язаний із ФСБ, якого у місто приводив місцевий осередок СПУ, де одним із керівників був Прозур. Усе це вказує на давно сформований альянс та спільну історію інтересів.

Павло Халімон — не новачок у корупційних схемах. Його прізвище давно з’являється у розслідуваннях: вимагання хабарів в аграрному секторі, оборудки з нерухомістю, зустрічі з бізнесменами «для вирішення питань». Скандал із маєтком на Печерську, записаним на третіх осіб, отримав резонанс навіть у САП. Попри це жодної відповідальності він не поніс.

А тепер — сіль. Стратегічний ресурс. І нова можливість для депутата «зайти в будь-який кабінет» і перетворити родовище на приватну здобич.

Шахта стоїть. Рахунки заблоковані. Підприємство паралізоване. Країна продовжує імпортувати сіль, тоді як українське виробництво лежить під політичним пресом. Подані скарги до Мін’юсту, відкрито кримінальні провадження, але результатів поки немає.

Історія «Катіон Інвест» — це історія про те, що навіть у час війни стратегічні надра можуть стати об’єктом приватного переділу. І поки політики рівня Павла Халімона відчувають себе недоторканними, бізнес в Україні назавжди залишатиметься в зоні ризику.

Це також історія про втрачений шанс. Україна могла повернути власний видобуток солі. Але замість розвитку — знову боротьба за виживання.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Під час ворожої атаки постраждали житлові будинки, що викликало негайну реакцію місцевих рятувальних та медичних служб. Подробиці щодо місць ураження наразі не розкриті, але Вілкул зазначив, що всі служби працюють на повну потужність для ліквідації наслідків удару та надання допомоги постраждалим.

“Штаб допомоги людям розгорнутий у Довгинцівському виконкомі на Дніпровському шосе, 11. Уже доставляються необхідні матеріали для ремонту будинків, такі як плівка та ОСБ”, – додав Вілкул. Постраждалі також можуть звертатися до найближчого Пункту незламності, розташованого у школі №109 на вулиці Ярослава Мудрого.

Голова Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак також повідомив, що внаслідок ударів російської армії загорілася автівка, але пожежу вдалося швидко приборкати. Аварійно-рятувальні роботи тривають.

Трагедія розгортається перед очима жителів Чернігова. Керівник ОВА, В’ячеслав Чаус, у відеозверненні неслихано сповістив про страшне лихо: загиблі цивільні, численні поранені. Жахлива реальність затрясла місто. Але й усе це лише вершина айсберга, як стало відомо пізніше. В.о. міського голови Олександр Ломако засвідчив, що кількість загиблих збільшилася, вже відомо про чотирьох. У фоні Чаусового звернення лунали безжалісні сирени поліції і швидкої допомоги, нагадуючи про масштаби трагедії. Точну кількість постраждалих поки не називають, але звідомлення від Чернігівського обласного центру крові про виразну нестачу донорів на тлі «ситуації в місті» створює занепокоєння. Місцеві ЗМІ пишуть про потужні вибухи, які відчули на власній шкірі мешканці міста. Олександр Ломако зазначив, що об’єктами нападу стали соціальні інфраструктурні споруди, а відео, розміщені в телеграм-каналах, показують руйнування житлового району: розбите скло, розірвані зупинки. І коли місто ще не оговтується від першої хвилювань, надвечір місцеві кореспонденти надіслали вісті про вибухи в Одесі. Місцева влада мовчить, не дає пояснень. Раніше застереження про можливу загрозу балістичних ракет звучали у південних, східних та центральних областях, а тепер ці чорні передвістя стали реальністю.

У світлі подій, що відбулися в Чернігові та Одесі, очевидно, що Україна знову стикається з серйозною загрозою з боку Російської Федерації. Агресивні дії, що призвели до жертв серед цивільного населення та руйнувань соціально-економічної інфраструктури, свідчать про необхідність негайного та ефективного реагування з боку українських владних структур. Запит на донорську кров та необхідність надання медичної допомоги постраждалим підкреслює тяжкість ситуації та потребу у гуманітарній допомозі. У цей скрутний момент важливо, щоб українське суспільство та міжнародна спільнота об'єдналися у підтримці України в захисті її територіальної цілісності та безпеки громадян.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Як повідомляється, роботизований комплекс пожежогасіння – рухома гусенична платформа зі спеціальним устаткуванням для подачі води під тиском або спеціальної піни, що гасить полум’я. За допомогою пульта керування оператор із безпечного місця направляє робота до епіцентру загорання.

Зазначається, що потік рідини, яка подається на джерело горіння, можна регулювати дистанційно.

Робот-пожежник працює на відстані до 2 км від оператора на відкритій місцевості і до 400 м на пересіченій. Зображення з небезпечної ділянки, де відбувається ліквідація загорання, оператор отримує з відеокамери об’єктивного контролю, яка встановлена на платформі.

Як розповіли в Міноборонии, наземний роботизований комплекс початково розроблявся для потреб рятувальників, однак машиною зацікавились військові.

Такий робот потрібен, наприклад, на місцевості, де є боєприпаси, що не вибухнули, у наближенні до техніки, яка горить і в якій є ризик детонації боєкомплекту, а також в інших потенційно небезпечних випадках, пов’язаних із ризиком для життя і здоров’я військовослужбовців. На вимогу військових ця роботизована платформа отримала посилену ходову частину. Також збільшено дальність управління і час автономної роботи.

Завдяки гусеничному шасі цей робот-пожежник може долати складний рельєф місцевості, переїжджати палаючі уламки, працювати при екстремальних температурах і за допомогою свого водомета створювати так звану “водну стіну”.

За останнім інформаційним джерелом, відомим нам, ситуація в Збройних Силах України (ЗСУ) щодо наявності боєприпасів може піддастися певній стабілізації до наближення літнього періоду. Чеська ініціатива щодо надання 800 тисяч снарядів має на меті тимчасово пом'якшити цю проблему. До цього моменту, наші війська продовжуватимуть втрачати людей, території та техніку. Проте, ще більше хвилює той факт, що на 2025 і 2026 рік не має жодних гарантій щодо поставок озброєння, навіть у найменших обсягах. Це занепокоюєче підтверджує тенденцію до подальшого погіршення ситуації. Фактично, наші партнери використовують нас у своїй глобальній стратегії, спрямованій на максимальне скорочення витрат для себе. Українські військові командири заявили журналу Der Spiegel, що ЗСУ не зможуть протриматися проти сил Росії на довгостроковій основі. Більшість українських офіцерів підтверджують, що через недостатнє постачання практично всі підрозділи змушені економити боєприпаси. Деякі підрозділи зараз здатні утримувати свої позиції, але лише до моменту, коли російська сторона не посилить атаки. Відсутність особового складу, зброї та боєприпасів робить неможливим тривалий опір у разі збільшення ворожих дій. Таким чином, українські військові змушені стикатися з труднощами, тоді як російські війська активно наступають на всьому фронті. Україна намагається дотримуватися стратегії активної оборони, проте замість контратак втрачає велику кількість важливого обладнання, яке надходить із західних країн. У зв'язку з цим, багато підрозділів незабаром застануться без достатнього обсягу боєприпасів. "Ми не зможемо тривалий час утриматися", — визнав командир української артилерії під Вугледаром, підкреслюючи надзвичайну серйозність ситуації.

• Ситуація з постачанням боєприпасів в Збройних Силах України (ЗСУ) є надзвичайно складною та напруженою.

• Наразі немає гарантій щодо поставок озброєння на 2025 і 2026 роки, що створює серйозні перешкоди для планування та проведення оборонних операцій.

• Відсутність достатнього обсягу боєприпасів може призвести до подальшого втрати територій, техніки та людей у складі ЗСУ.

• Українські військові стикаються з серйозними труднощами через недостатнє постачання боєприпасів та важкі умови бойових дій.

• Необхідно негайно звернути увагу на цю проблему та забезпечити ЗСУ необхідними ресурсами для ефективного ведення оборонних операцій та збереження територіальної цілісності України.