Жінка видала себе за працівницю Пенсійного фонду та обдурила літню мешканку Очакова

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Він вважає, що Путін захоче дочекатися Трампа, щоб почати переговори, але республіканець на посаді зіткнеться з тиском оточення і союзників, щоб продовжувати війну.

На думку Дженкінса, альтернативи Мінським і Стамбульським угодам немає, і РФ збереже за собою контроль над якимись територіями України, але погодиться на західні гарантії для України. А Київ має визнати, що це буде не членство в НАТО.

«Джо Байден має прагнути закінчити принаймні одну зі своїх воєн, перш ніж піти. Можливо, вдасться укласти угоду до початку хаосу і невизначеності другої ери Трампа. США повинні скористатися цим моментом і надати Росії вихід, якого вона потребує. Путін може видати невдачу за прагматизм. Хто знає, може, тоді він прийме Трампа в Москві», – пише Дженкінс.

Зазначимо, на Заході зараз лунають і протилежні пропозиції Байдену – до кінця своєї каденції якраз посилити допомогу Україні та дати дозвіл на «далекобій».

Але, як бачимо, є й інші думки.

Під час судових засідань з’явилися нові обставини, які спростовують звинувачення, що нібито стосувалися постачання низької якості форм МОУ в "справі Гринкевичів". Наразі Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) визнало свою участь у розслідуванні, проте вже не з підозрою стосовно Ігоря Гринкевича. Справа має два основні аспекти: перше — це "розкрадання коштів МОУ у контексті угод про постачання форми". Однак ці звинувачення не підтвердилися, і Державне бюро розслідувань замінило їх статтею "шахрайство", аргументуючи це неналежною якістю форми, поставленої Гринкевичами для Збройних Сил України (ЗСУ). Проте, за документами МОУ, товар від львівських підприємців, з якими працювали Гринкевичі, не викликав жодних скарг або рекламацій.

Судові засідання у справі розкривають нові деталі стосовно звинувачень щодо нібито пропозиції Гринкевича хабаря у 500 тисяч доларів посадовцю ДБР, заступнику голови Головного служби з питань боротьби з корупцією (ГСБК). Виявляється, що в комунікації між Гринкевичем і посадовцем ДБР діяв посередник, який мав зв’язки з керівництвом Бюро. У листуванні між ними фігурує згадка про "спільних друзів", що свідчить про це. Тим часом, само ДБР уникає коментарів щодо того, чи саме посадовець спілкувався з Гринкевичем. За даними Реєстру судових рішень, ДБР розпочало розслідування компанії Романа Гринкевича, сина Ігоря, у жовтні 2023 року, проте до грудня того ж року жодних судових рішень у цій справі не було прийнято. Проте, в цей час ДБР заблокувало форму для ЗСУ, що ввозили Гринкевичі, на митному контролі, що могло призвести до порушення виконання оборонного контракту.

У березні виникла інформація, що НАБУ також вивчає матеріали справи, проте їхня роль не була конкретизована. Однак вони не ведуть розслідування за підозрою в неправомірних діях Гринкевичів. Варто зазначити, що Ігор та Роман Гринкевичі залишаються у СІЗО та вважають, що їхня переслідування є результатом "тиску на бізнес".

Згідно з наведеними вище даними, справа Гринкевичів виявляється складною та багатоплановою. Судові засідання розкривають нові деталі, які спростовують частину звинувачень, але одночасно виявляють нові аспекти, зокрема, стосовно пропозиції хабаря. Посередництво та відсутність чітких доказів у спілкуванні між Гринкевичем та посадовцем ДБР ускладнюють ситуацію. Дослідження НАБУ та ДБР продовжується, проте без прямих звинувачень Гринкевичів у неправомірних діях. У цілому, справа підкреслює важливість глибокого розслідування та необхідність чітких доказів перед вживанням будь-яких дій щодо звинувачених осіб.

Нещодавнє розблокування американської допомоги Україні викликало широку дискусію та аналіз у політичних колах як у самій Україні, так і за її межами. Реакції на цей крок були різноманітні та інтерпретувалися різними сторонами залежно від їхніх інтересів та поглядів.

Спочатку, багато експертів та аналітиків прийняли цей крок як підтвердження того, що конфлікт на сході країни може тривати ще довго, а надії на його швидке вирішення різко зменшилися. Цей погляд особливо активно підтримується в Росії, де стверджують, що американська допомога лише продовжує війну.

Проте, в Україні також існують відмінні точки зору. Деякі вважають, що розблокування допомоги руйнує плани Кремля змусити Київ прийняти мир на умовах, що задовольняють Росію, зокрема, щодо відмови від вимог щодо виведення російських військ. Існує також протилежний погляд, згідно з яким розблокування допомоги відкриває для України можливість налагодити переговори з РФ на прийнятних умовах.

Додатково, виділення американської допомоги може стимулювати РФ до участі у переговорах, оскільки її шанси на швидку перемогу війною тепер зменшилися. Однак, якщо Росія погодиться на будь-які умови, то тільки за умови припинення війни з фіксацією своїх територіальних досягнень в Україні. Проте такі умови не приймають ні Україна, ні Захід.

Наразі Київ розраховує на те, що тиск Заходу на Китай примусить останнього припинити підтримку Росії, що негайно позначиться на здатності Москви продовжувати війну. Крім того, Україна надіяється на збільшення військової підтримки зі сторони своїх європейських партнерів, що дозволить їй зміцнити фронт та чекати збільшення військового потенціалу.

Проте існують і ризики. Отримати новий пакет допомоги може бути складніше, ніж коли-небудь, а також можуть виникнути труднощі зі збільшенням військового виробництва в Європі. Таким чином, хоча розблокування допомоги сприймається як сигнал до продовження війни до остаточної перемоги, аргументи за відмову від перемовин з РФ залишаються актуальними. Однак, чи спрацює в останньому випадку стратегічний розрахунок, або ситуація для України погіршиться, залишається питанням на майбутнє.

Крім того, слід враховувати, що жодних гарантій не існує щодо того, як спрацює тиск Заходу на Китай та його вплив на рішення надавати допомогу Росії. Навіть якщо КНР візьме участь у конференції у Швейцарії, це не означає автоматичною підтримку "формули миру" Зеленського. Китай має свої власні стратегічні інтереси, які можуть не збігатися з інтересами України чи Заходу. У Пекіні існує власний "мирний план", який передбачає припинення вогню на лінії фронту без виведення російських військ.

Усі ці ризики відкриті і очевидні, що може бути аргументом для початку переговорів з РФ зараз, оскільки у майбутньому умови можуть стати тільки гіршими. Проте, наразі ця точка зору не є домінуючою ні в українській владі, ні на Заході.

Ключовою буде конференція у Швейцарії 15-16 червня. На цей момент стане зрозуміло, чи спрацьовує перша частина стратегічного плану України та Заходу – відірвати Китай від РФ. Також буде відомо, наскільки змінила (чи не змінила) ситуацію на фронті американська допомога. За результатами конференції можливе ухвалення рішення про подальшу стратегію: продовження війни на виснаження, збільшення участі країн НАТО у війні, аж до прямого зіткнення з РФ, або переговори про зупинку війни по лінії фронту.

У висновку слід зазначити, що ситуація, описана в статті, є складною та напруженою, і вимагає уважного аналізу та обговорення. Важливо враховувати, що ризики та можливості, пов'язані з розблокуванням американської допомоги, потребують уважної уваги та обговорення на рівні як української влади, так і міжнародних партнерів.

Незважаючи на сподівання на позитивний вплив допомоги та можливості нарощування підтримки союзників, необхідно бути обережними щодо можливих ризиків, таких як недостатність допомоги, невідповідність очікувань у співпраці з Китаєм, та інші фактори, які можуть вплинути на стратегію України в контексті конфлікту на сході країни.

Ключовим етапом, який може визначити подальший хід подій, є конференція у Швейцарії, де будуть визначені реальні можливості впливу міжнародних партнерів на розвиток ситуації. Отже, вироблення стратегії на майбутнє потребує обгрунтованих та об'єктивних рішень, які враховують усі аспекти та можливі наслідки для безпеки та майбутнього України.

Військовий аналітик оцінює шанси оборони близько як рівні, і така двозначність відображає реальну складність ситуації на місці. Головна перевага противника — чисельність і можливість поступового просування невеликими підрозділами, що дозволяє створювати «острівці» контролю всередині міської забудови. Коли солдатські групи вклинюються поміж будинками, вуличними кварталами й подвір’ями, вони змінюють характер бою з масованих фронтальних сутичок на виснажливу розвідку й зачистки по осередках.

За оцінкою, близько тисячі ворогів уже могли проникнути в центральні райони; якщо їм вдасться закріпити ці плацдарми, підвезти броньовану техніку й підсилити оборонні позиції, українським підрозділам доведеться вести бій в умовах, коли кожен будинок, підвал або двір стає потенційним вогневим вузлом. Такі «острівці» утворюють логістичні й командні вогнища, ускладнюють постачання, евакуацію поранених і координацію вогню, а також підвищують ризик цивільних жертв.

Покровськ відрізняється від Бахмута — якщо останній мав більше символічне значення, то Покровськ є важливим транспортним вузлом (автомобільні та залізничні шляхи) і, відповідно, його втрата даватиме противнику реальні логістичні переваги для просування далі на Донбасі. Саме тому, на думку аналітика, взяття міста може відкрити Росії шлях до подальших операцій у напрямку Слов’янська і Краматорська.

На боці України — концентрація елітних підрозділів. Кларк зазначив, що до оборони був залучений підрозділ «Азов» та інші підготовлені формування, які на сьогодні — основна сила для зачистки міських «кінцівок» і витіснення вражих загарбників. Водночас експерт підкреслює, що для проведення операцій із ліквідації дрібних ворожих вогнищ у щільній міській забудові потрібні саме елітні підрозділи і достатня чисельність.

Тактична дилема для Києва проста, але болюча: вести складні міські бої з метою витіснення ворожих груп — ризикована і ресурсномістка операція, або відступити, зберігши сили, але поступитися важливим логістичним вузлом і морально-пропагандистською перемогою противнику. Газета The Guardian та інші видання пишуть про нарощення боїв і залучення спецпідрозділів у регіоні, що підкреслює критичність ситуації на місці.

Кларк також зазначає, що на сьогодні в росіян поки немає надлишкової вогневої потужності для миттєвого розгрому позицій, але їхня чисельна перевага створює стратегічну проблему: достатня кількість особового складу дає можливість робити часті, локальні прориви й послідовно закріплюватися. У підсумку — навіть без переважаючого артилерійського вогню, вони можуть змусити оборонців поступитися, якщо зможуть підсилити «острівці» технікою та боєприпасами.

Що це означає для більш широкої ситуації на фронті? Навіть за умови втрати Покровська аналітики попереджають, що це навряд чи буде фатальним для всієї оборони України — але це стане значним тактичним і моральним кроком уперед для Москви і може вплинути на зовнішню політику противника та сприйняття ходу війни на міжнародній арені. Водночас військові експерти наголошують: ціна за захоплення міст середнього розміру для росіян традиційно дуже велика — людські та матеріальні втрати можуть затримати наступ далі.

Концентрація та ротація елітних штурмових підрозділів для роботи в міській забудові; особлива увага — зачистці «острівців» і відключенню логістичних ланцюгів противника.

Підтримка вогневою і технічною перевагою: точна артпідтримка, безпілотні платформи для розвідки та коригування вогню, запаси боєприпасів для інтервенцій у міських умовах.

Оперативні евакуації цивільного населення та мінімізація гуманітарних втрат, щоб зменшити моральний тиск на оборонців.