Житомирські студенти створили фейкову “Дію”, щоб допомагати ухилянтам уникнути мобілізації

Досить почути веселість поруч, і ми майже автоматично відгукуємося усмішкою. Це явище відбувається без нашого свідомого контролю, навіть якщо ми не розуміємо причину цієї радості. Вчені зазначають, що сміх є однією з найбільш заразних людських емоцій. Його еволюційне походження невипадкове: сміх не лише підвищує настрій, а й виконує важливі біологічні та соціальні функції. Він здатен об’єднувати людей, створюючи відчуття близькості і взаєморозуміння.

Психологи пояснюють сміх як прояв емоційної «заразності» — люди інстинктивно відчувають настрої інших і легко переймають їх. Це допомагає не лише налагоджувати контакти, а й відчувати себе частиною спільноти, особливо в групах або в моменти колективної активності. Чим більше людей сміються, тим швидше цей сміх передається від одного до іншого, формуючи емоційну хвилю, що об’єднує присутніх.

Науковці вважають, що сміх виконує важливу соціальну функцію — він допомагає людям відчувати приналежність до спільноти. Професор еволюційної психології Оксфордського університету Робін Данбар припускає, що сміх став своєрідною заміною грумінгу — взаємного догляду за шерстю серед приматів. Цей процес зміцнював соціальні зв’язки у невеликих групах. Однак коли людські спільноти збільшилися, сміх перетворився на універсальний спосіб згуртування, здатний об’єднати десятки людей одночасно.

Фізіологічно сміх — це потужний природний стимулятор. Він сприяє виробленню ендорфінів — гормонів радості, що діють як природне знеболювальне та антистресовий засіб. Регулярний сміх знижує рівень кортизолу, покращує роботу імунної системи та навіть допомагає зменшити біль. У медицині цей ефект використовують у терапії для полегшення стану пацієнтів, а в професіях із високим рівнем напруги — лікарів, рятувальників, військових — гумор стає емоційним захистом від вигорання.

Не менш цікаво, що сміх часто з’являється у моменти горя або стресу. Психологи пояснюють це як природну реакцію на напруження — спосіб розрядити ситуацію, зняти внутрішню напругу та повернути контроль над емоціями. Тож навіть коли сміх здається недоречним, він все одно виконує свою терапевтичну функцію.

У світі, де стрес став постійним супутником, сміх залишається одним із найефективніших і найдешевших засобів підтримки психологічного здоров’я. Мабуть, недарма кажуть: той, хто сміється, живе довше.

Нещодавно Міністерство охорони здоров'я України повідомило про проведення перевірок та скасування рішень про встановлення інвалідності для 74 військовозобов'язаних осіб, які проходили експертизу в Хмельницькій медико-соціальній експертній комісії (МСЕК). Ця інформація була надана у відповідь на запит Українських Новин.

Гендиректора ЮНЕСКО Одрі Азулай і президента Зеленського закликають відкласти рішення щодо деколонізації культурної спадщини Одеси до кінця війни.

У зверненні йдеться, що рішення ухвалили без публічних консультацій.

«Можна багато чого сказати про деколонізацію України, але стосовно Одеси, більша частина історичного центру якої була побудована за часів імператорської російської адміністрації (як зазначає ЮНЕСКО), ця програма стирання являє собою небезпечний слизький шлях. Поспішне застосування цього нового законодавства, яке залишає достатньо місця для двозначності тлумачень, ставить під загрозу значну частину всесвітньої спадщини Одеси та її поліфонічний космополітичний дух», – ідеться у зверненні, під яким поставили підписи 115 осіб.

Серед них організатор акції проти перейменування вулиць і знесення пам’яток в Одесі журналіст і громадський діяч Леонід Штекель, художник Михайло Рева, головний диригент Одеського філармонійного оркестру Гобарт Ерл, одеський історик Олександр Бабич, голова наукового відділу Одеського художнього музею Кирило Ліпатов, а також донька й онук письменника Ісаака Бабеля.

Нагадаємо, «захист об’єктів культурної спадщини Одеси» з ЮНЕСКО обговорював і мер Труханов. Ініціатором знесення і перейменування була ОВА.

Політичне керівництво Російської Федерації не демонструє справжньої готовності до припинення війни проти України. Натомість у Кремлі вибудовується тактика навмисного імітування мирних ініціатив, головною метою якої є створення умов для зриву будь-якого переговорного процесу без репутаційних втрат для себе. Такий підхід дозволяє Москві зберігати агресивний курс, водночас перекладаючи провину за відсутність результатів на інших учасників міжнародного діалогу.

В аналітичних матеріалах Інституту вивчення війни наголошується, що російські посадовці цілеспрямовано шукають інформаційні приводи, які можна використати як формальний аргумент для виходу з переговорів. Йдеться не про прагнення до компромісу, а про заздалегідь підготовлений сценарій, у якому будь-який мирний процес розглядається як тимчасовий інструмент для досягнення власних політичних і військових цілей.

Одним із прикладів такої тактики стали чергові заяви офіційної представниці російського МЗС Марії Захарової щодо можливого розміщення західних військових контингентів у післявоєнній Україні. Йдеться, зокрема, про ініціативи на кшталт так званої коаліції охочих, які Москва називає для себе «категорично неприйнятними».

У Росії стверджують, що присутність іноземних військ нібито створюватиме загрозу її безпеці, та повторюють погрози розглядати такі сили як законні військові цілі. Захарова також заявила, що завершення війни, з погляду Кремля, неможливе без усунення вигаданих у Москві «корінних причин» конфлікту, які Росія, за її словами, має намір ліквідовувати «військовими або політичними засобами».

Аналітики ISW наголошують, що формулювання «корінні причини» є узагальненим прикриттям ключових вимог Кремля. Серед них — вимога повернення НАТО до меж розширення станом на 1997 рік, фактична ліквідація українських збройних сил, а також усунення демократично обраної влади в Україні з подальшою заміною її режимом, лояльним до Москви.

Додатковим підтвердженням небажання Росії припиняти війну стала заява прессекретаря Кремля Дмитра Пєскова від 4 лютого. Він прямо зазначив, що Росія не припинятиме бойові дії доти, доки українська влада, за його формулюванням, «не ухвалить відповідних рішень». Фактично Москва дала зрозуміти, що має намір продовжувати агресію до моменту повного прийняття своїх вимог Україною.

У тому ж ключі виступив і Віктор Медведчук, який 4 лютого заявив, що дискусії про можливе розміщення західних військ в Україні нібито заводять переговорний процес у глухий кут. Аналітики нагадують, що саме Медведчука російське керівництво розглядало як потенційну заміну чинному президентові України після початку повномасштабного вторгнення.

Медведчук також заявив, що Росія «ніколи не дозволить» розміщення коаліції охочих на території України. Схожі заяви публічно озвучували й інші депутати Державної думи РФ, які регулярно транслюють офіційну позицію Кремля, зокрема про неприйняття будь-яких післявоєнних гарантій безпеки для України.

В ISW підсумовують, що сукупність таких заяв свідчить не про пошук миру, а про спробу заздалегідь закласти інформаційні підстави для зриву будь-яких домовленостей і продовження війни.